Справа № 815/2048/15
29 квітня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
суддів - Гусева О.Г., Радчука А.А.,
за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 р. № 182-о «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновити позивача на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Одеській області; стягнути з ГУ ДФС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.03.2015 р. до моменту фактичного поновлення на публічній службі.
В судовому засіданні позивача надала суду письмове клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII. В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначила, що оскаржуваним наказом Міндоходів України № 182-о від 16.03.2015 р. позивача звільнено з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». При цьому на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває об'єднана справа за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII, зокрема щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади». Зважаючи на те, що результати розгляду вищезазначених конституційних звернень щодо тлумачення окремих положень Закону України «Про очищення влади» на відповідність Конституції України матимуть вирішальне значення для вирішення даного спору, позивач просила зупинити провадження по справі.
Представник відповідачів проти зупинення провадження по справі не заперечував.
Вислухавши думки позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.
З огляду на матеріали справи, позивач, серед іншого, просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 р. № 182-о «Про звільнення ОСОБА_1.», згідно з яким ОСОБА_1 з 16.03.2015 р. звільнено з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в Одеській області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
16 вересня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1682-VII «Про очищення влади» («Голос України», 15.10.2014, № 198) (далі - Закон № 1682-VII), який набрав чинності з 16 жовтня 2014 року.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати члени Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова Державної судової адміністрації України, його перший заступник, заступники, які обіймали сукупно не менше одного року зазначені посади у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII). Такі особи на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII упродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом підлягають звільненню з посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.
Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (п. 5.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005).
Принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012).
Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Згідно відомостей офіційного сайту Конституційного Суду України, станом на 29 квітня 2015 року на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває справа за об'єднаними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»; 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до ч.3 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
Згідно ст.ст. 63, 69-70 цього Закону рішення і висновку Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню.
Таким чином, враховуючи, що в обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 послалася на невірне застосування відповідачами приписів пп.2 п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII та беручи до уваги те, що на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII, у т.ч. й пп. пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII, виходячи із принципів законності та правової визначеності, суд дійшов висновку про те, що вирішення даного спору неможливе до завершення розгляду Конституційним Судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.
Згідно з п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Вислухавши думки учасників процесу, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача щодо зупинення провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 133, 156, 160, 165 КАС України, суд
Клопотання позивача про зупинення провадження по справі задовольнити.
Зупинити провадження по справі № 815/2048/15 до вирішення справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 30 квітня 2015 р.
Головуючий суддя І.В. Завальнюк
Суддя О.Г. Гусев
Суддя А.А. Радчук