ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 квітня 2015 року Справа № 813/8349/14
15 год. 55 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Небесна М.В.,
представник позивача Попик Т.М.,
представник відповідача Біляк Н.М.,
представник третьої особи Руденко В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м. Львові Львівської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Львівський Міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів (далі - позивач, Львівський МЦСТПМРІ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м. Львові Львівської області (далі - третя особа, УДКС України у м. Львові), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0009431501 від 08.09.2014 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі акту камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 28.08.2014 року, є безпідставним, протиправним та слід скасувати. При проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на переконання позивача, не враховано та не досліджено наступні обставини. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених Міністерством фінансів України № 1098 від 29.12.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 47/7368 від 21.01.2003 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 19 від 14.01.2008 року, зі змінами), Наказу про затвердження паспорта бюджетної програми на 2014 рік за КПКВК 2507030, виданого 31.03.2014 року, позивач, як бюджетна організація, без затвердження даного документу не може вчиняти жодних дій. В день одержання Наказу про затвердження паспорта бюджетної програми (02.04.2014 року), позивачем здійснено оплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Таким чином, позивачем вчинено всі дії щодо сплати податку на додану вартість своєчасно, з виконанням вимог вказаних нормативно-правових актів. Зазначено, що Львівський МЦСТПМРІ як державна бюджетна установа своєчасно та добросовісно сплачує усі податки і збори. З врахуванням викладеного, прийняте податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам, спростовується доказами, долученими до матеріалів справи та належить скасувати
Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю із підстав, що викладені у позовній заяві. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.41/. Зазначив, що за результатами камеральної перевірки позивача зафіксовано, що позивачем подано податкову декларацію № 9013558269 за лютий 2014 року 17.03.2014 року, в якій задекларовано суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 12974,00 грн., яка проведена до картки особового рахунку (далі - КОР) платника по терміналу 30.03.2014 року. Відповідно до КОР сплата нарахованих сум відповідно до даних декларації здійснена 03.04.2014 року платіжним дорученням № 41 від 02.04.2014 року в сумі 12974,00 грн. Отже, позивачем допущено порушення, яке полягає в тому, що позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з затримкою на 4 дні. З врахуванням викладного відповідачем накладено на позивача штраф у розмірі 10% від задекларованої у декларації суми - 10% 12974,00 грн. = 1297,40 грн. Таким чином, вказане рішення прийнято з дотриманням вимог Податкового кодексу України, є правомірним та належить залишити в силі. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні усні та письмові пояснення від 16.04.2015 року за вх. № 12203 та поясненнях від 16.04.2015 року та від 23.04.2015 року /а.с.81-82, 96-97, 99/.У його вирішенні покладався на розсуд суду. Зазначив, що Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Поянив, що видатки розпорядника бюджетних коштів здійнювались без затвердження паспортів бюджетних програм включно до 10.03.2014 року. З 11.03.2014 року Управлінням припинено здійснення платежів без наявності затверджених паспортів бюджетних програм. Наказ № 168/355 від 31.03.2014 року про затвердження паспорта бюджетної програми за КПКВК 2507030 поданий до управління 01.04.2014 року і зареєстрований за № 269. 02.04.2014 року здійснено оплату податку на додану вартість відповідно до поданого платіжного доручення № 41 від 02.04.2014 року.
Суд заслухав пояснення представників сторін, третьої особи з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та-
Львівським МЦСТПМРІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 13.03.2014 року та зареєстровано контролюючим органом 17.03.2014 року за № 9013558269 /а.с.6-7/.
ДПІ у Сихівському районі м. Львова 28.08.2014 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, про що складено акт № 962/15-10 від 28.08.2014 року /а.с.11/.
Вказаною перевіркою зафіксовано, що на предмет порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов'язання з податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: дата операції: 03.04.2014 року за документом дата: 17.03.2014 року № 9013558269; податкова декларація з податку на додану вартість; к-сть днів: 4; % 10; сума боргу: 12794,00 грн.; сума ш/с 1297,40 грн. /а.с.11/
Позивач не погоджуючись із висновками контролюючого органу зафіксованими у акті перевірки від 28.08.2014 року, подав заперечення до акту (зареєстровано контролюючим органом 05.09.2014 року за вх. № 229) /а.с.10/.
08.09.2014 року на підставі акту перевірки від 28.08.2014 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0009431501 від 08.09.2014 року за платежем: податок на додану вартість та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1297,40 грн. /а.с.8/
Відповідно до листа № 11725/10/13-50-15-01/867 від 25.09.2014 року про надання відповіді ДПІ у Сихівському районі м. Львова повідомила, заперечення до акта камеральної перевірки від 28.08.2014 року № 962/15-10 залишено без розгляду /а.с.18/.
Однак, Львівський МЦСТПМРІ, вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, необґрунтованим та такими що підлягає скасуванню, звернулося з адміністративним позовом до суму.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підп. 14.1.78 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)).
Відповідно до підп. 14.1.79 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).
Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця
Слід зазначити, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 ПК України).
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Відповідно до п. 203.1, 201.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачено ст. 126 ПК України.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
- ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;
- здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 БК України Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
· наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
· наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
· наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1098 від 29.12.2002 рок та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.01.2003 року за № 47/7368.
Відповідно до п. 1 Правил, паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) за кожною бюджетною програмою. Головні розпорядники розробляють проекти паспортів бюджетних програм і подають їх на затвердження до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) протягом 30 днів після набрання чинності законом про Державний бюджет України (п. 2 Правил).
Головні розпорядники і Мінфін забезпечують відповідність змісту паспортів бюджетних програм закону про Державний бюджет України та/або розпису державного бюджету (крім випадків, внесення змін до паспортів бюджетних програм у разі внесення змін до спеціального фонду кошторису бюджетної установи в частині власних надходжень бюджетних установ), порядкам використання бюджетних коштів та цим Правилам.
Паспорти бюджетних програм головного розпорядника затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Мінфіну в трьох примірниках протягом 45 днів від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (п. 6 Правил).
Один примірник спільного наказу про затвердження паспортів бюджетних програм залишається в Мінфіні, другий - передається відповідному головному розпоряднику, третій - у встановленому порядку передається Мінфіном Державній казначейській службі України (п. 7 Правил).
Головний розпорядник у тижневий строк від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм забезпечує доведення до розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів його копій та копій затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.
Розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів інформують відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України шляхом подання їм копій наказу про затвердження паспортів бюджетних програм та копій самих паспортів.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та згідно з наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2002 року № 1098 "Про паспорти бюджетних програм" Міністерством соціальної політики було затверджено паспорт бюджетної програми на 2014 рік Міністерства соціальної політики України за КПКВК 2507030, яким визначена сума коштів, затверджена в державному бюджеті для виконання цієї програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, результативні показники, на основі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз бюджетної програми.
Судом з пояснень представника позивача встановлено, що наказ № 168/355 від 31.03.2014 року про затвердження паспорта бюджетної програми на 2014 рік Львівським МЦСПТМРІ одержано 01.04.2014 року (вх. № 110/1), таким чином не міг здійснити проплату задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість 12794,00 грн.
Представник позивача пояснив, що обов'язок подання відповідної декларації ним виконано, однак не подавав до УДКС України у м. Львові Львівської області платіжні доручення щодо сплати ПДВ, оскільки розпорядником державних коштів такі б були повернені без виконання.
В судовому засіданні головний бухгалтер підприємства позивача надав пояснення, що до набрання чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (16.01.2014 року) Львівський МЦСТПМРІ здійснював видатки на підставі тимчасового кошторису на січень-лютий 2014 року.
Щодо березня 2014 року зазначив, що жодні видатки цього місяця підприємство проводити не могло, оскільки не було затверджено паспорта бюджетної програми на 2014 рік за КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів».
Всупереч вказаному представник відповідача долучив до матеріалів справи копії зворотних боків облікових карток платника за платежем: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди; податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; відповідно до яких проведено оплату 26.03.2014 року у сумах 188, 56 грн. та 576,73 грн. відповідно /а.с.42-47, 56/.
Представником позивача роз'яснено, що останні проплати підприємства проведено на підставі платіжних доручень № 4 від 30.01.2014 року на суму 231619,03 грн. та № 5 від 30.01.2014 року /а.с.67, 68/. Крім того, на спростування позиції відповідача до матеріалів справи долучено копії виписки по казначейському рахунку Львівського МЦСПТМРІ, відповідно до якого за вказаний період видатки позивача у березні місяці зазначено 0,00 грн. /а.с.60, 61, 62/.
Представник третьої особи підтримав вищевикладене повністю та зазначив, що вказані платежі утримані з лікарняних листків за лютий 2014 року, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено виписку по рахунку за 26.03.2014 року № 37116001009840 /а.с.83/. Вказаний рахунок належить Львівському обласному Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З врахуванням викладеного, саме такий утримав вказані вище податки за вказаними лікарняними листками.
Крім того суд вважає обґрунтованими наступні пояснення представника третьої особи.
Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
Закон про Державний бюджет України на 2014 рік набрав чинності з 16 січня 2014 року. Паспорти бюджетних програм головного розпорядника затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Мінфіну в трьох примірниках протягом 45 днів від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (п. 6 Правил).
Відповідно, видатки розпорядникам бюджетних коштів здійснювались без затверджених паспортів бюджетних програм включно до 10 березня 2014 року. З 11 березня управлінням припинено здійснення платежів без наявності затверджених паспортів бюджетних програм.
Вказане стосувалося і позивача, оскільки Львівський МЦСПТМРІ є державною бюджетною установою.
Наказ від 31.03.2014 року №168/355 про затвердження паспорта бюджетної програми за КПКВК 2507030 подано позивачем в Управління 01.04.2014 року та зареєстровано за № 269.
02.04.2014 року позивачем подане платіжне доручення № 41 від 02.04.2015 року і проведено оплату податку на додану вартість відповідно до поданого платіжного доручення 03.04.2015 року /а.с.9/.
На зауваження представника відповідача про неподання до УДКС України у м. Львова платіжних доручень про сплату ПДВ, представник третьої особи підтримав позицію представника позивача, що такі були б повернуті Львівському МЦСПТМРІ без виконання.
З врахуванням викладеного, на переконання суду, позивачем дотримано вимоги податкової дисципліни щодо подачі податкової декларації у строк до контролюючого органу, вжито передбачених законодавством заходів щодо найшвидшої сплати податку, з, однак з незалежних від позивача причин (одержання наказу від Головного розпорядника коштів лише 01.04.2014 року та передача його органу Державної казначейської служби у той же ж день), така відбулася із простроченням строку для сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість тривалістю 4 календарних дні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням того, що позивачем підтверджено існування причин, не залежних від його волі, які перешкоджали йому сплатити податок на додану вартість у сумі 12794,00 грн. та існування таких підтверджено Управлінням державної казначейської служби у м. Львова Львівської області, а також відсутність обов'язку позивача повідомляти контролюючий орган про існування таких, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0009431501 від 08.09.2014 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів (м. Львів, вул. Хуторівка, 38; код ЄДРПОУ 25248327) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2015року.
Суддя Кравців О.Р.