33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 квітня 2015 року Справа № 902/102/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Рупс В.О. (довіреність №б/н від 17.02.2015 року)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Укрпалетсистем" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.02.2015 року у справі № 902/102/15 (суддя Банасько О.О.)
за позовом Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон"
до Приватного підприємства "Укрпалетсистем"
про стягнення 240 257 грн. 55 коп. заборгованості за договором підряду № 09/13 від 27.03.2013 року
Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Банасько О.О.) від 18 лютого 2015 року у справі №902/102/15 позов Приватного підприємства «ДЦ Арт-Салон» (надалі - позивач) до Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (надалі - відповідач) про стягнення 240257 грн. 55 коп. заборгованості за договором підряду №09/13 від 27.03.2013 року задоволено частково /а.с.145-148/. Стягнуто з Приватного підприємства "Укрпалетсистем", вул. Леніна, 216-А, м.Немирів, Немирівський район, Вінницька область 22800, (код ЄДРПОУ - 32285225) на користь Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон", вул. Острівська, 2, корп.2, м. Кіровоград, 25006 (код ЄДРПОУ - 33372439) 18142 грн. 59 коп. пені, 41926 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 4730 грн. 90 коп. - 3% річних, 1295 грн. 99 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 218 грн. 95 коп. пені, 462 грн. 64 коп. 3 % річних відмовлено. Прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 181575 грн. 10 коп. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 181575 грн. 10 коп. припинено. Стягнуто з Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон", вул. Острівська, 2, корп. 2, м. Кіровоград, 25006 (код ЄДРПОУ - 33372439) в доход Державного бюджету України 135 грн. 98 коп. судового збору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач повністю розрахувався за надані послуги 22.01.2015 року, що стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №25264 від 22.01.2015 року. Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги в строки передбачені договором спонукала позивача нарахувати пеню, 3% річних та інфляційних втрат та звернутись із відповідним позовом до суду. Місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18142,59 грн., 3 % річних в розмірі 4730,90 грн., інфляційних втрат в розмірі 41926,27 грн., в зв'язку з чим в стягненні 218,95 грн. пені, 462,64 грн 3 % річних судом відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Приватне підприємство «Укрпалетсистем» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.02.2015 року у справі №902/102/15 та постановити нове, яким відмовити позивачу по справі в задоволенні позовних вимог /а.с. 156-160/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом було порушено вимоги статей 54 та 57 ГПК України, адже судом було задоволено заяву про зміну предмету позову, яка надійшла до суду під час початку розгляду господарським судом справи по суті. Апелянт вважає, що при нарахуванні 3% річних допущені наступні порушення: по акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2013 року та 31.12.2013 року існувала заборгованість в розмірі 53960 грн.. При нарахуванні 3% річних розрахунок починається з 11.10.2013 року по 31.01.2015 року. За прострочення суми в розмірі 53960 грн. 3% річних закінчився строк позовної давності частково 11.10.2014 року та 31.12.2014 року, а строк нарахування відповідно - 11.04.2014 року та 01.07.2014 року. По акту прийому-передачі виконаних робіт від 28.02.2014 року строк нарахування 3% річних закінчився 28.08.2014 року на суму 127615,10 грн. і сума нарахованих 3% річних становить 1930,16 грн.. Що стосується пені, позивачем нараховано пеню на суму боргу в розмірі 181575,10 грн., при цьому ним не взято до уваги той факт, що строк позовної давності щодо нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 53960,00 грн. закінчився. Також апелянт не погоджується з розрахунком інфляційних нарахувань та вважає, що сума інфляційних збитків згідно зі здійсненим ним розрахунком становить 15329,13 грн..
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 березня 2015 року у справі №902/102/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Укрпалетсистем» та призначено дату судового засідання на 01 квітня 2015 року /а.с. 155/.
Від позивача - Приватного підприємства «ДЦ Арт-Салон» надійшов відзив №32 від 20.03.2015 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 167-169/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що враховуючи, що акт виконаних робіт, підписаний сторонами 28.02.2014 року, то строк позовної давності не закінчився, а заборгованість на суму 181575 грн. 10 коп. виникла станом на 11 березня 2014 року, згідно умов договору і відповідно цього дня позивач нарахував пеню строком у 6 місяців.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін та поданим клопотання про відкладення. Розгляд апеляційної скарги відповідача було відкладено на 29 квітня 2015 року /а.с. 177/.
14 квітня 2015 року від Приватного підприємства «ДЦ Арт-Салон» надійшли доповнення №35 від 09.04.2015 року до відзиву на апеляційну скаргу, у яких позивач зазначає, що робіт було виконано в травні-грудні 2013 року всього на суму 1282031,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які надавались суду. Відповідач підписав без заперечень акти виконаних робіт лише на суму 883224,00 грн., а сплатив і проавансував в рахунок майбутніх робіт в квітні-липні 2013 року в сумі 1100455,90 грн.. Акт виконаних робіт на суму 398807,00 грн. підписав тільки 28 лютого 2014 року. Отже, згідно умов Договору у відповідача з цього числа виникла заборгованість в сумі 181575,1 грн.. Саме на цю суму і нараховані позивачем штрафні санкції.
Безпосередньо в судовому засіданні 29 квітня 2015 року представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас, у доповненні до відзиву просив слухати справу за його відсутності.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та доповнень до відзиву, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.03.2013 року між ПП "ДЦ Арт-Салон" (Підрядник) та ПП "Укрпалетсистем" (Замовник) укладено договір №09/13 відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.2. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і/або засобами організувати і здійснити на умовах цього Договору виконати роботи згідно Додатків до даного Договору. Виконання робіт на АЗС проводиться згідно погодженого Замовником загального вигляду АЗС та Додатків до даного Договору /а.с. 13-14/.
Згідно пункту 2.1 Договору вартість робіт за цим Договором визначена згідно із затвердженим сторонами протоколом погодження договірної ціни згідно Додатків до даного Договору, які є невід'ємною його частиною. При зміні Замовником об'єму робіт відображеного в Додатках до даного Договору, вартість робіт уточнюється окремими додатками до даного Договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору договірна ціна може уточнюватися у випадках: - зміни об'ємів виконаних робіт; - зміна Замовником у процесі проведення ремонтних робіт конструктивних рішень, що викликає зміну обсягів робіт і вартісних показників; - виявлення у процесі будівництва явних помилок у наданій Замовником документації, які не були виявлені на стадії складання і погодження договірної ціни.
В разі зміни договірної ціни, сторони складають про це в письмовій формі Додаток, який є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.3. Договору).
Згідно до пункту 3.1. Договору оплата та строк виконання робіт вказаний у Додатках до цього Договору.
Оплата Замовником робіт проводиться шляхом перерахунку авансової суми до початку робіт і кінцевого розрахунку не пізніше 10-ти днів після підписання "Акту виконаних робіт" (пункт 3.2. Договору).
Замовник повинен підписати акт приймання-передачі робіт у триденний термін з часу його надходження. У разі наявності мотивованої відмови від підписання цього акту сторони складають двосторонній акт з переліком недоробок та терміном їх ліквідування (пункт 3.3. Договору).
Між сторонами підписано Додатки №1 та №2 до Договору № 09/13 від 27.03.2013 року протоколи погодження договірної ціни /а.с.15-16/.
Як встановлено судами на виконання умов вказаного вище договору позивач надав послуг відповідачу на загальну суму 1282031,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 /а.с.17-27/.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 1100455,90 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками.
Позивач звернувся до відповідача з претензіями №64 від 28.05.2014 року і №142 від 24.12.2014 року про сплату заборгованості, які за його твердженням залишились без реагування зі сторони останнього /а.с.35-39/.
Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, відповідач повністю розрахувався за надані послуги 22.01.2015 року, що стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 25264 від 22.01.2015 року /а.с.129/.
Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги в строки передбачені договором спонукала позивача нарахувати пеню, 3% річних та інфляційних втрат та звернутись із відповідним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється Главою 61 Цивільного кодексу України (Підряд) (статті 837-864 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказувалось вище в пункті 3.2 Договору сторони погодили строк проведення розрахунку - не пізніше 10-ти днів після підписання акту виконаних робіт.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що в разі прострочки виконання замовником зобов'язань обумовлених пунктом 3.2. Договору він виплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочки.
Однак Приватним підприємством «ДЦ Арт-Салон» при розрахунку пені враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день невиконання зобов'язань від суми заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегією суддів здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що за період з 11.03.2014 року по 21.01.2015 року на суму боргу 181576,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 50327,89 грн., а розмір 3% річних становить 4730,93 грн., однак судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача 4730,90 грн. 3% річних та 41926,27 грн. інфляційних втрат, оскільки при проведені перерахунку було отримано більше значення інфляційних втрат ніж вказав у своєму розрахунку позивач, а відтак суд не міг вийти за межі позовних вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 18142,59 грн. пені з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
В свою чергу, статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 даної статті встановлена позовна даність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з позовної заяви, заборгованість за договором №09/13 від 27 березня 2013 року виникла внаслідок неповної оплати по актах прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2013 року, 31.12.2013 року в сумі 53960 грн. та по акту прийому-передачі виконаних робіт від 28.02.2014 року в сумі 127615,10 грн..
Таким чином, позовна давність щодо стягнення пені на заборгованість в сумі 53960,00 грн. по актах прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2013 року та від 31.12.2013 року сплинула 10.10.2014 року та 10.01.2015 року відповідно, в той час як позивач звернувся з позовом до суду 27.01.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, стягненню підлягає пеня, яка розрахована з суми заборгованості 127615,10 грн. за період з 11.03.2014 року по 11.09.2014 року та складає 12751,02 грн..
Посилання Приватного підприємства «Укрпалетсистем» на порушення господарським судом Вінницької області норм статей 54 та 57 ГПК України, яке полягало у тому, що суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову під час розгляду справи по суті не приймається колегією суддів до уваги, оскільки позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка може бути подана до прийняття судом першої інстанції рішення.
Згідно статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню, оскільки господарським судом Вінницької області було допущено порушення норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрпалетсистем" задоволити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 18.02.2015 року у справі №902/102/15 в частині стягнення 18142 грн. 59 коп. пені скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення про стягнення пені в розмірі 12751,02 грн..
Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрпалетсистем", вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область 22800, (ідентифікаційний код - 32285225) на користь Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон", вул.Острівська, 2, корп. 2, м.Кіровоград, 25006 (ідентифікаційний код - 33372439) 12751 грн 02 коп. пені, 41926 грн 27 коп. інфляційних втрат, 4730 грн 90 коп. - 3% річних, 1188 грн 15 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. В стягненні 5610 грн 52 коп. пені, 462 грн 64 коп. 3 % річних відмовити."
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон", вул. Острівська, 2, корп. 2, м. Кіровоград, 25006 (ідентифікаційний код - 33372439) на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем", вул. Леніна, 216-А, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область 22 800, (ідентифікаційний код - 32285225) 53 грн. 92 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 902/102/15 повернути господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.