про повернення апеляційної скарги
"30" квітня 2015 р. Справа №922/172/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Корпорації «Співдружність Комп», с.Комунар, Харківська область, (вх.№2608Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року по справі №922/172/15,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс», м.Київ,
до 1. Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто», с.Тернова, Харківська область,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг», с.Тернова, Харківська область,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», м.Кременчук, Полтавська область,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т», с.Радгоспне, Харківської області,
про визнання договору поруки припиненим,-
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» про визнання припиненим договору поруки №ИА/05-07 від 03.05.2007 року, укладеного між відповідачами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року у справі №922/172/15 (суддя Калантай М.В.) у позові відмовлено.
Корпорація «Співдружність Комп» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області у справі №922/172/15 від 23.03.2015 року, а саме:
- текст в абзаці 3 стор. 7:
«Крім того, встановлені вказаним рішенням обставини та висновки суду стосуються інших договорів поруки, а саме: №П/05-07 від 29.05.2007 року та №С/05-07 від 29.05.2007 року, укладеним ПАТ «УкрСиббанк» з фізичними особами».
- доповнити словами:
«У цивільній справі №21133/12 будь-які інші договори поруки, крім договорів поруки з фізичними особами-поручителями, не досліджувалися».
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року по справі №922/172/15 просить залишити без змін.
Одночасно, апелянт подав суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він був пропущений з поважних причин.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що подані матеріали не є достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Скаржник, на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» в апеляційній скарзі просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що він знаходиться в стадії ліквідації і неспроможність, як боржника, відновити свою платоспроможність свідчить про тяжкий фінансовий стан та позбавляє можливості сплатити судовий збір.
За змістом норми статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
У пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 від 23.05.2012 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» та у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/869/2012 від 05.07.2012 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» зазначено, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.
Відповідні питання вирішуються господарським судом шляхом винесення ухвал (з додержанням вимог статті 86 ГПК), зміст яких може бути викладено і в ухвалах про прийняття господарським судом до свого провадження заяв та скарг, за подання яких справляється судовий збір.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте, колегія суддів зазначає, що подане апелянтом клопотання про звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованим. Так, дійсно Корпорація «Співдружність Комп» знаходиться у стадії ліквідації, що підтверджується відповідними процесуальними документами.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції яка діяла станом на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Тобто, ліквідатор має право виконувати функції від імені керівника боржника на стадії ліквідації направленні на захист прав та інтересів банкрута.
При здійсненні ліквідаційної процедури ліквідатор банкрута несе витрати пов'язанні з провадження у справі про банкрутство та роботою комісії, у тому числі, зокрема, витрати на оплату судового збору.
Колегія суддів вважає, що оскарження судового акта в інтересах банкрута поза справою про банкрутство проте в інтересах боржника від імені якого дії ліквідатор може свідчити, що сплата судового збору в таких випадках є витратами ліквідатора, які в порядку ст. 31 Закону України про банкрутство відшкодовуються як за рахунок банкрута так і за рахунок кредиторів. Тобто, сплата судового збору по даній справі є витратами ліквідатора Корпорації «Співдружність Комп», які відшкодовуються відповідно до вимог чинного законодавства України.
Звертаючись з клопотанням про звільнення апелянта (ліквідатора підприємства, який виконує повноваження керівника банкрута та від імені якого діє уповноважений представник) заявником необґрунтовано неможливості сплати судового збору, розмір якого по даній справі не є значним. Так, скаржник не зазначає, що в нього відсутнє майно, яке реалізується в ліквідаційній процедурі і за рахунок цих коштів можливо здійснити сплату судового збору по даній справі, а також не наведено, що у банкрута відсутні кредитори за рахунок яких витрати по сплаті судового збору відшкодовуються.
Оскільки звільнення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.
Відповідно до пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом в разі, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному порядку.
У разі пропуску строку оскарження, апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його відновлення.
Керуючись ст. 86, ст. 94, п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Клопотання Корпорації «Співдружність Комп» про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Повернути Корпорації «Співдружність Комп» апеляційну скаргу та додані до неї документи, всього на 30 арк., у тому числі: копія довіреності на представника 1 арк., оригінали чеків «Укрпошта» №6287, №6288, №6289, №6290, №6293, №6274 від 21.04.2015 року на 6 арк. та оригінали описів вкладень до цінного листа на 6 арк. від 21.04.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.