"27" квітня 2015 р. Справа № 908/4982/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Кузнєцовій І.В.
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився;
відповідач - Ситник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1590 З/1-35) на рішення господарського суду Запорізької області від 28 січня 2015 року по справі №908/4982/14
за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Єнакіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Єнакієве Донецької області
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Єнакієветепломережа", м. Єнакієве Донецької області
про стягнення, -
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28 січня 2015 року по справі №908/4982/14 (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено.
Відповідач зі рішенням суду не погодився, звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати.
Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" у відзиві та доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду, позивач у судове засідання не з'явився, повноважного представника до суду не направив.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про розгляд справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду без участі позивача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 01.01.2009 р. Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" в особі Єнакіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (позивач) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Єнакієветепломережа" (відповідач) було укладено Договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 58 з відповідними додатками до нього і подальшими змінами та доповненнями (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач (Виробник) подає по своїм водопровідним мережам питну воду до водопровідного вводу споживача в межах узгоджених розрахункових об'ємів з урахуванням технічних можливостей виробника, а відповідач (споживач) оплачує послуги по централізованому питному водопостачанню споживачу.
Згідно з п. 1.2 Договору виробник приймає та очищує господарського-побутові та близькі до них за складом стічні води споживача, в межах узгоджених розрахункових об'ємів в межах гранично-припустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі додаткових об'ємів стічних вод, що потрапляють у періоди дощів та сніготанення у межі водовідведення споживача, а споживач оплачує послуги по централізованому водовідведенню виробнику на умовах Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору надання послуг водопостачання здійснюється протягом всього періоду дії договору, зазначених у п.2.2 Договору.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що кількість води, використаної споживачем, визначається по показникам повірених приладів обліку. При відсутності прибору обліку по узгодженню з виробником об'єми водопостачання визначаються на підставі п.2.2 цього Договору.
В розділі 5 Договору сторони погодили розмір та порядок оплати послуг водопостачання, а саме: споживач оплачує послуги з централізованого водопостачання і водовідведення виробника за встановленими тарифами.
Згідно п. 5.2 Договору на момент укладання договору тариф за послуги питного водопостачання за 1 куб. м складає 3,50грн. (без ПДВ), коефіцієнт редагування тарифу складає 1,317. На загальну суму нараховується ПДВ 20%.
Сторони пунктом 5.3 Договору передбачили, що тариф на послуги з водовідведення на момент укладання договору складає 3,45 грн. за 1 куб. (без ПДВ), на загальну суму нараховується ПДВ 20%.
Пунктами 5.6, 5.7 Договору сторони узгодили, що споживач оплачує послуги за договором на умовах 100% передплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому розмір платежу визначається виходячи з вартості обсягу споживання послуг за попередній місяць. Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту, платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, не пізніше ніж через три банківських дні після підписання акту.
Пунктом 11.1 Договору встановлений строк його дії з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов до 31.12.2009. Договір після закінчення строку його дії, вказаного в п.11.1 Договору, вважається продовженим на наступний календарний рік, шляхом підписання додаткової угоди, за умови надання споживачем документів, зазначених у п.10.1 Договору.
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами 29.09.2011 було укладено додаткову угоду до Договору від 01.01.2009, згідно якої п.11.1 Договору викладено у новій редакції, а саме цей договір вступає в силу при досягненні згоди з усіх істотних умов договору і діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2012 року.
На виконання умов Договору позивачем у період - листопад 2011 року надані відповідачу обумовлені Договором послуги з водопостачання та прийняття стоків, що підтверджується актом реалізації щодо кількості поданої питної води та прийнятих стоків б/н від 28.11.2011 року, відповідно до якого відповідачу було відпущено питної води у розмірі 43 075 куб.м. та прийнято стоків у розмірі 31 434, 20 куб.м., акт підписаний відповідачем без жодних зауважень та претензій.
На підставі підписаного акту виробником, згідно встановлених тарифів за послуги питного водопостачання та стоків, виставлено рахунок №8311111/1 від 28.11.2011 року за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року на загальну суму 368 402, 64 грн.з ПДВ.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному сторонами Договорі №58 від 01.01.2009 року про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином.
Позивач стверджує, що відповідач плату за надані послуги, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, здійснив частково в розмірі 92 859,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1175335216 від 30.11.2011 року та актом заліку зустрічних однорідних вимог від 27.09.2012 року.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 58 від 01.01.2009 року належним чином та в повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.
У відповідності до приписів статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У рішенні суду зазначено, що станом на час звернення позивача з даним позовом заборгованість відповідача за надані послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод склала 275 542,84 грн.
Позивачем та відповідачем 01.12.2014 року був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, скріплений підписами та печатками позивача і відповідача.
Даним актом сторони підтвердили факт наявності заборгованості Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Єнакієветепломережа" на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Єнакієветепломережа" в сумі 275542,84 грн.
Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" в особі Єнакіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за надані послуги за договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 58 від 01.01.2009 року у розмірі 275 542,84 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та не заперечується відповідачем.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має
Враховуючи те, що відповідач, всупереч умов договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, розрахунків з позивачем за надані послуги не провів, суд першої інстанції, на думку судової колегії, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 275 542,84 грн. основного боргу.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача становить 42878,96 грн., а сума річних процентів, за період з 01.12.2011 року по 31.10.2014 року складає 25343,22 грн.
Судом перевірено правильність нарахування витрат від інфляції грошових коштів та 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому також підлягають задоволенню.
Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на підписання позовної заяви не уповноваженою особою колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позовна заява датована 04.11.2014 року, підписана директором Булаховим О.В., довіреність №03-08 від 16.12.2014 року на якого дійсна до 31.12.2014 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає рішення місцевого суду таким, що прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування та задоволення скарги немає.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28 січня 2015 року по справі №908/4982/14 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 29.04.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.