"30" квітня 2015 р.Справа № 916/1853/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,
за участю представника від відповідача - Гладишевої О.О., довіреність б/н від 08.01.15р.
/позивач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.03.15р.)/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Олеся", м.Біляївка Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 року
по справі № 916/1853/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", м.Одеса
до скаржника
про стягнення 15 759,80 грн.,
У травні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -ТОВ) "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства (далі по тексту -СФГ) "Олеся" про стягнення 15759,8 грн., з яких 10239,76грн., прострочених лізингових платежів, 857,42 - неустойки за період з 31.07.2013р. по 10.01.2014р., 3376,52грн. - 35% річних за користування чужими грошовими коштами, 1286,1грн. - плата за користування майном з січня по березень 2014р. Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 612, 625, 762, 806 ЦК України та ст. 11 ЗУ „Про фінансовий лізинг" мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 від 28.09.2012р. свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконує належним чином.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28 липня 2014р. (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" задоволено частково та стягнуто з СФГ "Олеся" основний борг в сумі 10 239,76грн., неустойка в сумі 857,42грн., 35 % річних в сумі 3 376,52грн. та судовий збір в сумі 1827грн. в решті позову, а саме в частині стягнення 1286,10грн. плати за користування майном з січня по березень 2014р., відмовлено, оскільки договір фінансового лізингу було розірвано 10.01.2014р..
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду СФГ "Олеся" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з СГ "Олеся" основний борг з лізингових платежів в сумі 10239,76грн., неустойки в сумі 857,42 грн. та 35% річних в сумі 3376,52грн., постановивши в цій частині позовних вимог нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2165,13 грн. боргу по сплаті лізингових платежів, 32,67грн. неустойки та про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35% річних в сумі 3376,52грн. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. по справі №916/1853/14 залишити без змін.
СГ "Олеся" стверджує, що рішення прийняте при неправильному застосуванні норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права, оскільки
судом не враховано, що до лізингових платежів входить частина вартості об'єкту лізингу, який повернуто позивачу, і не застосував ст. ст. 628, 653, 655, 691, 697, 806 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п.п. 9.1., 16.1. договору фінансового лізингу.
На думку скаржника суд безпідставно погодився з розрахунком позивача, оскільки їх здійснено без врахування фактичних обставин справи, оскільки СФГ «Олеся» зобов'язане було оплатити лише комісію за користування об'єктом лізингу, загальний розмір якої складає 2165,13грн. (станом на 30.09.2013р. - 713,03грн., 30.10.2013р. - 576,37грн., 30.11.2013р. - 439,7грн., 30.12.2013р. - 436,03грн. ) і ця сума є боргом відповідача перед ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз".
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.12р. між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (лізингодавець) та СФГ "Олеся" (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 (викладений в двох частинах) /а.с.10-169/, згідно умов якого перший на замовлення другого зобов'язався придбати у третьої особи і передати лізингоотримувачу в фінансовий лізинг майно (агрегат грунтооброблюючий дисковий АГД-2,5 в кількості 2-х одиниць), а останній зобов'язався сплатити лізингові платежі за користування об'єктом лізингу на умовах даного договору.
Згідно до п.п. 1.3 строк лізингу складає 24 місяця. Строк лізингу починається з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту лізингу і закінчується в день, в який спливає останній місяць користування об'єктом лізингу, або в день дострокового розірвання або припинення договору.
У відповідності до умов п.п. 2.2. постачальником об'єкту лізингу є ТОВ "Техноторг", яке зареєстроване за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду 113.
Сторони по справі у відповідності до п.п.4.2 договору узгодили між собою, що перший лізинговий платіж в сумі 16492грн. лізингоотримувач сплачує лізингодавцю на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору.
Згідно до п.п. 17.2 якщо у лізингоотримувача виникає зобов'язання по сплаті на користь лізингодавця будь-якого платежу, в тому числі: лізингових платежів, покриття витрат лізингодавця, які той поніс в рамках виконання договору і які повинні бути відшкодовані лізингоотримувачем, але лізингоотримувач порушив строк оплати такого платежу, то лізингоотримувач сплачує лізингодавцю відсоток за користування чужими грошовими коштами в розмірі 35 % річних від суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам за весь строк прострочення.
Як передбачено п.п. 17.3 договору за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодування витрат лізингодавця, які той поніс в межах виконання договору і які належать відшкодуванню лізингоотримувачем, лізингодавець має право стягнути з лізингоотримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з дня, слідуючого за днем оплати лізингового платежу, вказаним в додатку №4, або іншого платежу передбаченого договором, оплата якого не здійснена по день оплати включно. Згідно до п.п. 17.10 сторони обумовили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання не зупиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано, а здійснюється на протязі всього часу прострочення виконання зобов'язань.П.п. 17.11 сторони встановили позовну давність на стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в три роки.
П.п. 17.14 визначено, що лізингодавець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, в випадку суттєвого порушення лізингоотримувачем зобов'язань по даному договору.
Згідно до п. 17.15, п.п.17.15.3 сторони домовилися, що суттєвим порушенням лізингоотримувачем умов договору є зокрема не здійснення ним лізингових платежів лізингодавцю на протязі 14(чотирнадцяти днів) календарних днів після настання строку їх оплати, у відповідності до додатку №4 до договору або рахункам на оплату інших платежів, обов'язок по сплаті яких лежить на лізингоотримувачу згідно даного договору.
У випадках, коли лізингодавець, вирішує достроково розірвати договір в односторонньому порядку, він направляє лізингоотримувачу письмове повідомлення з описом вкладення. В даному випадку договір рахується розірваним з моменту відправки лізингоотримувачу вказаного письмового повідомлення лізингодавця про дострокове розірвання договору ( п.п. 17.17.).
Також сторони договору, у відповідності до п.п. 17.23 узгодили, що у випадку дострокового розірвання договору, незалежно від причин такого розірвання, всі отримані лізингодавцем лізингові або інші платежі по договору до такого розірвання поверненню не підлягають.
Згідно до п.п.18.1 у випадку дострокового розірвання договору, лізингоотримувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавачу на протязі 10-робочих днів з моменту дострокового розірвання договору на юридичну адресу лізингодавця або за іншою адресою, наведеною в письмовому повідомленні про розірвання договору або в додатковій угоді про дострокове розірвання договору, в справному стані. У випадку відмови від придбання права власності на об'єкт лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу наступного після оплати останнього лізингового платежу дня.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України забов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач виконав умови договору фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 від 28.09.2012р. належним чином, факт передачі предмету лізингу відповідачу підтверджено актом приймання-передачі від 04.10.2012р./а.с.18 на звороті/, відповідачем же за весь період дії договору вчасно внесено лише перший платіж, платіж за серпень 2013р. здійснено в березні 2014р., а з вересня 2013р. лізингові платежі не покрито.
21.10.2013р. за №07/3/2/13 на адресу СГ "Олеся" була направлена претензія з вимогою про сплату 18 509,1грн., у випадку не сплати даної суми ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" вимагала в строк до 10.11.2013р. згідно з умовами договору фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 від 28.09.2012р. повернути об'єкт лізингу/а.с. 67/. У листі повідомленні від 05.12.2013р. за №0939/13 позивач вимагав повернути об'єкт лізингу та зазначав, що у разі не повернення майна в строк, ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" разом з відповідними органами державної влади буде вимушена примусово вилучити власне майно в строк.
Матеріалами справи встановлено, що 10.01.2014р. /дата отримання листа лізингодавця про відмову від договору - а.с.71,72/ внаслідок порушення СФГ "Олеся" умов договору фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 від 28.09.2012р. його було достроково розірвано, а актом державного виконавця від 19.02.2014р. об'єкт лізингу повернуто позивачу.
Відповідач припинив перерахування платежів за договором з квітня 2014р., у наслідок чого у нього станом на 10.01.2014р. утворилась заборгованість у розмірі 10239,76грн., яка судом першої інстанції була стягнута, з чим скаржник апеляційній скарзі не погоджується та зазначає, що зобов'язаний був оплатити лише комісію за користування об'єктом лізингу, загальний розмір якої складає 2165,13грн.. Судова колегія вважає таку позицію скаржника хибною, оскільки вона не узгоджується з умовами договору, а саме п.п. 9.5. де вказано, що в першу чергу сплачується комісія лізингодавця, а в другу чергу відшкодування частини вартості об'єкту лізингу. Цим же підпунктом договору лізингоотримувачу забороняється в односторонньому порядку зменшувати суми або затримувати сплату лізингових платежів.
Судова колегія зазначає, що при вирішенні даного спору потрібно керуватися вимогами ч. 2 ст. 653ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. П.п. 17.23 договору сторони узгодили, що в випадку дострокового розірвання договору, незалежно від причин такого розірвання, всі отримані лізингодавцем лізингові або інші платежі по договору до такого розірвання, поверненню не підлягають.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" в частині стягнення з СФГ "Олеся" боргу з оплати лізингових платежів за весь період дії договору в сумі 10239,76 грн., неустойки в сумі 857,42 грн. та 35 % річних в сумі 3376,52 грн..
Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог про стягнення на підставі договору фінансового лізингу №143-ОД-МСБ-Ф-076 плати за користування майном в період з січня по березень 2014р. в сумі 1286,10 грн., оскільки з 10.01.2014р. даний договір не діяв, оскільки був достроково розірваний.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 року по справі № 916/1853/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Олеся" - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 30.04.2015 р.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя С.І. Колоколов