04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" квітня 2015 р. Справа№ 910/18939/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Рябухи В.І.
Калатай Н.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: Стовбан Н.І. - представник, дов. № 102/46-205 від 07.03.2014;
від відповідача: Жуковська Я.В. - представник, дов. № 102/01/11-9685 від 26.12.2014;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014
у справі № 910/18939/14 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"
до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
про стягнення 199 316,40 грн.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 № 09-52/171/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/18939/14 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ткаченка Ю.О. на лікарняному.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та від 15.04.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/18939/14 відкладався на 15.04.2015 та 29.04.2015, відповідно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/18939/14 продовжено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18939/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивач серед підстав позову зазначає порушення відповідачем умов договору, укладеного власне між сторонами даного спору, в частині невиконання обов'язку щодо сплати позивачеві (як посередникові) вартості послуг, які в свою чергу були надані іншими особами - первинними надавачами послуг; суд не може приймати до уваги, в якості належного та допустимого доказу, документи на підтвердження надання послуг третіми особами за актами, підписаними лише такими особами та позивачем, оскільки такі відомості жодним чином не підтверджують надання послуг відповідачеві саме на підставі спірного договору; як встановлено судом, первинним документом на підтвердження надання послуг та визначення їх вартості за договором є саме платіжні вимоги-доручення на оплату за комунальні послуги; з огляду на зазначення в акті звірки станом на грудень 2012р. суми заборгованості, значно меншої від суми заявленого основного боргу за послуги, деякі з яких відсутні в акті звірки станом на грудень 2012р., у суду відсутні підстави розглядати акти звірки взаєморозрахунків в якості належного доказу підтвердження наявності у відповідача заборгованості у конкретному розмірі; за відсутності належних доказів (первинних документів) надання відповідачеві послуг за договором, несплата останнім заявленої позивачем суми, не вважається судом невиконанням умов договору.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18939/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, відповідач протягом дії договору, а також після 01.10.2012, тобто, з дати передачі приміщення на баланс іншому підприємству, та в період судового розгляду справи, частково здійснював оплату, тим самим підтвердив факт отримання послуг за даним договором.
Скаржник вказує на те, що надання актів не передбачено умовами договору, але надання їх на вимогу відповідача не суперечить чинному законодавству; відповідач не звертався із такою вимогою до позивача та не надав жодних доказів такого звернення.
Як вважає скаржник, судом безпідставно не взято до уваги підписані та зареєстровані в казначействі 16 і 25.12.2012 акти № 1034/1 та № 10341/2, наявність яких не ставить під сумнів існуючу заборгованість.
До апеляційної скарги додано копію договору № 729 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.10.2012.
Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи норму ст. 101 ГПК України, та те, що скаржником не подано обґрунтування неможливості подання зазначеного документу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не приймає копію договору № 729 про передачу майна в оренду в якості додаткового доказу.
Керуючись ст.ст. 77, 99 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі № 910/18939/14 від позивача та відповідача були витребувані документи.
У письмовому поясненні, поданому позивачем 22.04.2015 через відділ документального забезпечення суду, позивач, стосовно надання суду копії платіжних вимог-доручень, зазначає, що відповідно до п. 1.1 договору № 10341 орендар, щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в розрахунково-договірному відділі платіжні вимоги - доручення на оплату за комунальні послуги; реєстр видачі даних документів на підприємстві не ведеться; отримання послуг підтверджується також відсутністю будь-яких скарг та заяв відповідача стосовно неотримання цих послуг, а саме відсутність електроенергії в приміщенні, неприбирання внутрішніх приміщень адміністрації та прибудинкової території, скарги з приводу не вивезення сміття, заяв щодо ремонту ліфтів та вузлів обліку.
Також позивач у зазначеному письмовому поясненні зазначає, що копія договору оренди в суді першої інстанції не була надана з тих причин, що в суді першої інстанції не надавалась правова оцінка не тільки наданих доказам, але самому договору, на підставі якого виникла заборгованість.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання позивача на зведені акти звірки взаєморозрахунків від 01.10.2012 та від 25.12.2012 та законно зауважено, що з боку відповідача вищевказані акти підписані особою, яка не мала повноважень для підписання таких документів; розбіжності в розрахунках позивача і відповідача за договором зумовлені тим, що відповідно до розрахунків позивача, станом на день укладення договору 01.04.2012, відповідач мав перед підприємством заборгованість: за послуги з електропостачання у розмірі 88 229,35 грн., за послуги з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 1 013,88 грн., за послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 40 255,35 грн.; вимога позивача щодо погашення відповідачем заборгованості, яка, на думку позивача, виникла у відповідача до 01.04.2012 з посиланням на договір, укладений сторонами 01.04.2012, не має під собою правового підґрунття; відповідач оплачував фактично отримані послуги, не погоджуючись оплачувати послуги, які позивачем не надавались; за послугу з тримання в чистоті будівлі і прибудинкової території відповідач сплатив у розмірі, що відповідає фактичному отриманню ним даної послуги, зокрема, з 6-ти місяців, вказана послуга надавалась відповідачеві менш ніж 3 місяці; ненадання послуги з тримання в чистоті будівлі і прибудинкової території, окрім відсутності первинних документів, підтверджується відповідним службовим листуванням посадових осіб відповідача, з якого вбачається відсутність даної послуги; відповідач заявляє про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення суми, на яку надано послуги у жовтні 2012р., оскільки з 01.10.2012 адміністративна будівля по просп. Маяковського, 29 в м. Києві перебувала на балансі КП "Дирекція".
Також, 24.04.2015 відповідачем надані додаткові документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі № 910/18939/14.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмового пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 217 464,04 грн. з них: за електроенергію 5 892,21 грн., за вивіз твердих побутових відходів 376,46 грн., за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території 171 981,39 грн., за витрати на утримання 39 213,98 грн.; 3% річних в розмірі 14 159,82 грн.; судового збору.
29.09.2014, на підставі ст. 22 ГПК України, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості, станом на 29.09.2014 заборгованість за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території становить 120 554,70 грн.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на порушенні відповідачем грошового зобов'язання згідно із укладеним між сторонами договором № 10341 від 01.04.2012.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 10341 на оплату за комунальні послуги для орендарів майна територіальної громади міста Києва, в преамбулі якого зазначено, що укладено цей договір про надання комунальних послуг з опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивезення твердих побутових відходів, технічного обслуговування мереж, прибирання території та відшкодування податку на землю за адресою: проспект Маяковського Володимира, 29.
Згідно із п. 1.1 договору № 10341 відповідач, за договором орендар, щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у позивача, за договором виконавця, в розрахунково-договірному відділі платіжні вимоги-доручення на оплату за комунальні послуги; кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки позивача.
У розділі 4 договору № 10341 сторонами погоджено, що розмір плати за електроенергію визначається згідно із показаннями лічильників та тарифів, встановлених КМДА та наведено формули сум оплати; розрахунок проводиться згідно із показниками лічильників № 0104765; № 0104866.
Відповідно до п. 5.1 договору № 10341 розрахунок вартості за вивезення твердих побутових відходів здійснюється за видом діяльності підприємства та тарифами на вивезення 1 куб.м.; розрахунок ТВП - по факту вивезення; Т=35,56 грн. без ПДВ.
Згідно із п. 5.2 договору № 10341 розрахунок тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території згідно із договором "Про надання послуг" № 15-12 від 11.05.2012 сума складає 30 666,67 грн. без ПДВ; ПДВ становить 6 133,33 грн.; всього 36 800,00 грн.
Пунктом 5.3 договору № 10341 сторони погодили умову про те, що вартість технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання для відповідача визначається розрахунково, з урахуванням кошторисних витрат на їх утримання, площі всієї будівлі та пропорційно приватизованої площі співвласників комунальної власності та наведено відповідні формули нарахувань.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 10341 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: договором № 15-12 від 11.05.2012 про надання послуг, який укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал", відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором замовник, доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал", за договором виконавець, бере на себе зобов'язання надавати послуги з прибирання приміщень, у яких розташовані підрозділи Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, (послуги з прибирання приміщень, загальною площею 8668,30 кв.м та прилеглої території, загальною площею 6422,81 кв.м), а позивач сплачує за надані послуги після їх надання за цінами, що зазначені у додатку до договору і є його невід'ємною частиною; договором № 3530514 на користування електричною енергією, укладеним позивачем із енергопостачальною організацією АЕК "Київенерго" в особі РВЕ "Лівобережне", із додатками; довідками звірки розрахунків за відшкодування за електроенергію, розрахунком витрат електроенергії за вересень 2012р., актом про використану активну електроенергію у вересні 2012р., довідкою про нарахування за вивезення ТВП за вересень 2012р., довідкою про стан розрахунків за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території, довідкою про стан розрахунків за відшкодування витрат на утримання, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по прибиранню приміщень та прилеглої території, а саме: № ПО-0000233 за вересень 2012р. на суму 36 800,00 грн., № ПО-0000190 за серпень 2012р. на суму 36 800,00 грн., № ПО-0000157 за липень 2012р. на суму 36 800,00 грн., від 27.06.2012 за червень 2012р. на суму 36 800,00 грн., від 31.05.2012 за травень 2012р. на суму 36 800,00 грн., від 31.05.2012 за квітень 2012р. на суму 36 800,00 грн.
Як вказує позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 10341, у останнього утворилась заборгованість, а саме: з використаної електроенергії у розмірі 5 229,51 грн. за вересень 2012р., 334,12 грн. за вивезення твердих побутових відходів за вересень 2012р.; 120 554,70 грн. за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території, 38 646,09 грн. з витрат на утримання.
На підтвердження доказів часткової оплати відповідачем послуг, позивачем до матеріалів справи надано витяги із особового рахунку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, доданий до позовної заяви та контррозрахунок, наданий відповідачем, дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає:
- за електроенергію - на суму у розмірі 5 229,50 грн.;
- за вивіз твердих побутових відходів - на суму у розмірі 334,12 грн.;
- за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території - на суму у розмірі 120 554,70 грн.;
- за витрати на утримання - на суму у розмірі 38 646,09 грн.
Відповідачем до наданого до суду контррозрахунку безпідставно додані платіжні доручення № 789 від 18.04.2012 на суму 73 399,85 грн., № 860 від 14.05.2012 на суму 14 829,50 грн., № 804 від 03.05.2012 на суму 1 400,06 грн., № 805 від 03.05.2012 на суму 1 609,26 грн., № 835 від 08.05.2012 на суму 250,00 грн., № 839 від 08.05.2012 на суму 250,00 грн.; № 838 від 08.05.2012 на суму 6 191,01 грн., № 837 від 08.05.2012 на суму 250,00 грн., № 834 від 08.05.2012 на суму 6 191,01 грн., № 836 від 08.05.2012 на суму 6 191,01 грн., № 874 від 21.05.2012 на суму 13 773,06 грн., № 879 від 23.05.2012 на суму 750,00 грн., № 880 від 23.05.2012 на суму 4 800,00 грн., в якості доказів, які свідчать про виконання зобов'язань за договором № 10341 від 01.04.2012 та включено ці суми у погашення заборгованості за договором № 10341, оскільки, як вбачається із графи: "Призначення платежу" зазначених платіжних доручень, вони свідчать про виконання відповідачем зобов'язань за договором від 01.01.10р. № 1034.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно із договором № 10341 у розмірі 164 764,41 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, вважає, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми:
- за прострочення сплати за електроенергію - 659,38 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 367,30 грн. 3% річних;
- за вивіз твердих побутових відходів - 41,18 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 18,34 грн. 3% річних;
- за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території - 19 056,41 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 11 188,72 грн. 3% річних;
- за витрати на утримання - 567,89 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 2 541,37 грн. 3% річних.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 164 764,41 грн. основного боргу, 20 324,86 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 14 115,73 грн. 3% річних є такими, що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, як із такими, що не ґрунтуються на умовах договору № 10341 та матеріалах справи.
Доводи відповідача є голослівними та не підтверджені доказами, адже враховуючи ту обставину, що договором № 10341 погоджено найменування послуг, розмір вартості кожної послуги, формули розрахунків, та ці послуги спрямовані на забезпечення належних умов користування відповідачем орендованим приміщенням, відповідачем не надано заперечень щодо розміру нарахування позивачем сплат за надані послуги. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач одержував такі послуги за укладеним ним договором із іншою особою.
Твердження про надання послуги з утримання в чистоті будівлі і прибудинкової території лише за період менше ніж 3 місяці, не обґрунтоване доказами. Відповідач не зазначає за який саме період не надавалась така послуга, у матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача з повідомленням про ненадання зазначеної послуги. Подані відповідачем копії службової записки від 29.09.2012 та заяви від 25.07.2012 були скеровані лише керівнику відповідача, проте, відсутні докази щодо вжиття заходів з порушених у них питань відповідачем.
Щодо актів передачі-приймання робіт (наданих послуг), складених позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал" згідно із договором № 15-12, то відповідач погодився із умовою п. 5.2 договору № 10341 про надання цих послуг згідно із договором № 15-12.
Договором № 10341 сторони не передбачили складення актів передачі-приймання робіт. Однак, якщо відповідач дійшов висновку про їх складення, то не був позбавлений права на внесення відповідних змін до договору № 10341 у встановленому законом порядку.
Договором № 10341 передбачено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у позивача платіжні вимоги-доручення на оплату за комунальні послуги.
Відповідач, так само як і позивач, копій зазначених платіжних вимог-доручень не надав.
Також у матеріалах справи відсутні й заперечення відповідача на розміри сплат, зазначені у платіжних вимогах-дорученнях.
Згідно із копією акту № 13 приймання-передачі основних засобів, затвердженого 01.10.2012, позивачем передано нежитлову будівлю по просп. Володимира Маяковського, 29 в експлуатацію КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради".
У матеріалах справи відсутні докази нарахування позивачем відповідачу сплат за надані послуги у період, після вересня 2012р.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.
Оскільки відповідачем було сплачено частково заборгованість за тримання в чистоті будівлі та прибудинкової території 12.09.2014 та 15.09.2014, тобто після пред'явлення позову та порушення провадження у справі, то відповідно у пропорційному розмірі цієї частини боргу, судовий збір, на підставі ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача, винного у виникненні спору і в цій частині.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18939/14 скасувати і прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 29; ідентифікаційний код 37415088) на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, 11; ідентифікаційний код 30977943) 164 764,41 грн. основного боргу, 20 324,86 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 14 115,73 грн. 3% річних, 4 630,25 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 29; ідентифікаційний код 37415088) на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, 11; ідентифікаційний код 30977943) 1 992,05 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Справу № 910/18939/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено 30.04.2015.
Головуючий суддя Л.М. Ропій
Судді В.І. Рябуха
Н.Ф. Калатай