04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" квітня 2015 р. Справа№ 910/223/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Зубець Л.П.
Тищенко О.В.
секретар Бурдейна Н.В.
за участю представників:
від позивача: Хитрова Л.В. (представник за довіреністю)
від відповідача: Ліповуз Д.І. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення господарського суду міста Києва
від 03.02.2015р.
у справі №910/223/15-г (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 38357 грн. 53 коп.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 38357 грн. 53 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, водієм транспортного засобу KIA Sorento, державний номер BM4577BA, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AC/3733077, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі №910/223/15-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" грошові кошти у розмірі 38357 грн (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят сім) грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі №910/223/15-г та прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 30, 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч.1 ст.4-7, п.3 ч.1 ст.84 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що позивачем не було подано заяву про страхове відшкодування впродовж одного року після скоєння ДТП та не надано документів, на підставі яких приймається рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому відсутні підстави для виплати відповідачем страхового відшкодування. Крім того, скаржник вважає, що позивачем не вірно встановлений розмір страхового відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) прийнято апеляційну скаргу до провадження; розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Зубець Л.П.) прийнято апеляційну скаргу до свого провадження; розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі №910/223/15-г та прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі №910/223/15-г, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
14.12.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", як страховиком, та ПАТ КБ "Приватбанк", як страхувальником, було укладено договір страхування наземного транспорту №DND0AX0000305207, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX.
У відповідності до умов пп.8.9. договору страхування, строк дії договору визначено з 14.12.2011 р. по 13.12.2012 р. та пролонговано з 14.12.2012 р. по 13.12.2013 р.
Як вбачається з довідки Міністерства внутрішніх справ України про дорожньо-транспортну пригоду №9306715 та постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2013 р. у справі №199/13176/13-п (номер провадження 3/199/4405/13) 22.11.2013 р. Мусієнко О.М., керуючи автомобілем KIA Sorento, державний номер BM4577BA, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до звіту №26-11-1ЗЛ від 27.11.2013 р. про оцінку збитку, нанесеного власнику дорожнього транспортного засобу Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, складеного оцінювачем Приватним підприємцем Бендеровичем І.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №7905 від 21.05.2011 р.), матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 38655 грн. 18 коп.
Згідно зі страховим актом, складеним позивачем, №И-3944 від 11.12.2013 р., розмір страхового відшкодування складає 38867 грн. 53 коп. (38655 грн. 18 коп. мінус безумовна франшиза 287 грн. 65 коп. плюс 500 грн. 00 коп. витрати на послуги евакуатора з місця ДТП, які підтверджено квитанцією та актом виконаних робіт від 22.11.2013, складених ФОП Хейло О.В.).
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 04.12.2013 р. №7064899сз позивачем на рахунок Тібаєва Андрія Володимировича виплачено страхове відшкодування в розмірі 38867 грн. 53 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3368 від 12.12.2013 р.
Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу KIA Sorento, державний номер BM4577BA, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3733077 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп., франшизи - 510 грн. 00 коп.
В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Виходячи зі змісту ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Отже, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
При цьому слід враховувати, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. №3-38гс12 у справі №23/279, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013р. №6-112цс13, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, перебіг якого починається від дня настання страхового випадку.
Твердження відповідача про те, що власнику транспортного засобу Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, який вважається фізично знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, розмір страхового відшкодування було встановлено з урахуванням звіту №26-11-1ЗЛ від 27.11.2013 р. про оцінку збитку, згідно з яким матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля Daewoo Matiz, державний номер AE6546KX, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 38655 грн. 18 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 38357 грн. 53 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. у справі №910/223/15-г - без змін.
2. Матеріали справи №910/223/15-г повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Л.П. Зубець
О.В. Тищенко