04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" квітня 2015 р. Справа№ 911/33/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд"
на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.15року (повний текст якого складено 14.02.2015р.)
у справі №911/33/15 (суддя Т.Д.Лилак)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд"
про: стягнення 3992,71 грн.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" про стягнення 3 992,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, було виплачено страхувальнику, страхове відшкодування при настанні страхового випадку - пошкодження транспортного засобу. Внаслідок виплати страхового відшкодування до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних витрат та ліміту відповідальності.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2015р. у справі №911/33/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (07353, Київська обл., с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3, код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код 20474912) 3 992 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 71 коп. боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Вище зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що виплативши страхове відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Скайд" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 р. по справі № 911/33/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №911/33/15, головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 25.02.2015р. порушено апеляційне провадження.
В судове засідання 31.02.2015р. з'явився представник відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 21.04.2015 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, проси суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вірно встановлено судом першої інстанції 25.03.2013 р. між АТ "Страхова компанія "Скайд" та Московським А.В. було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №67025Га/13о, за яким АТ "Страхова компанія "Скайд" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Peugeot 207", державний реєстраційний номер ВН8592ЕС.
Згідно відомостей ДАІ №9278101, 04.10.2013 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки "Suzuki Гранд Вітара", державний номер BН4597BО, під керуванням Богатова Г.Є., "Peugeot 207" державний номер ВН8692ЕС під керуванням Московського А.В. та автомобіля марки "ВМW 540", державний номер ВН3793ЕС під керуванням Черних Д.С.
У відповідності до постанови Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2013 року., Богатова Г.Є. було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Peugeot 207" державний номер ВН8692ЕС склала 37 829,58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом автотоварознавчої експертизи про визначення вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу №1988 від 23.10.13 p., проведеного СПД Лузановим О.П.
Як вбачається з страхового акту №1.001.13.14604/VESKO44572 від 18.12.2013 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 37 269,58 грн.
Позивачем відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №79 277 від 20.12.2013 року було виплачено страхове відшкодування в розмірі 37 269,58 грн.
17.06.2014 року позивач надіслав відповідачеві вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, до якої були додані всі документи, передбачені пунктом 35.2. статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
24.11.2014 року відповідачем було сплачено частину суми страхового відшкодування в розмірі 32 276,87 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3337 від 21.11.2014 року, наявного в матеріалах справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За нормами ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції 25.03.2013 р. між АТ "Страхова компанія "Скайд" та Московським А.В. укладено Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № №67025Га/13о, за яким застраховано транспортний засіб марки "Peugeot 207", державний реєстраційний номер ВН8592ЕС.
Як стверджує позивач, 04.10.2013 р. відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу Peugeot 207, державний реєстраційний номер № ВН8592ЕС, внаслідок якої транспортний засіб зазнав пошкодження.
Згодом Московський А.В. звернувся до позивача з повідомленням про настання випадку (ДТП), у результаті розгляду якого останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 37 269,58 грн.
Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з нормою статті 25 Закону України "Про страхування", статті 990 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Отже, підставою для виплати страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат). При цьому Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі звіту про оцінку транспортного засобу.
Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на позивача.
У свою чергу відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє права позивача на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.
Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За наявними у справі доказами суд констатував, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 37 269,58 грн. та позивачем було виплачено страхове відшкодування у зазначеному розмірі.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо недостовірності звіту наявному в матеріалах справи та неможливості врахування його висновків при визначенні розмірів суми коштів для відшкодування завданих транспортному засобу збитків, оскільки дані твердження не має сенсу враховувати з огляду на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме рахунок відновлювальних робіт, належним чином засвідчена копія якого містяться у матеріалах справи. (Аналогічні правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України №5011-7/16471-2012 від 14.05.2013р., №5011-4/16676-2012 від 17.06.2013р., 910/3655/13 від 30.07.2013р.).
Доводи апелянта про те, що вартість матеріального збитку має бути визначеною як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу є безпідставними.
Так, згідно ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
На підставі п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1074/8395 (далі - Методика), значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.
Відомо, що PEUGEOT - французька автомобілебудівна компанія, тому автомобілі марки Peugeout підпадають під визначення "інших легкових КТЗ" (в розумінні Методики), а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.
Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем Peugeout 207, реєстраційний номер ВН 8592 ЕС, 2012 року випуску, ДТП сталася у 2013 році, тобто його строк експлуатації на момент вчинення ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого ТЗ дорівнює нулю.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо не врахування при визначення розмірі завданої транспортному засобу шкоди пошкоджень застрахованого автомобіля, які на думку скаржника мали місце до моменту скоєння вищезазначеного ДТП, оскільки належних доказів на підтвердження даної обставини апелянтом надано не було.
Інші твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі з цього приводу, до уваги судом не приймаються з підстав їх недоведеності, необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.
Щодо твердження апелянта на необхідність зменшення суми стягнення на розмір встановленої франшизи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За наявними у справі доказами колегія суддів констатує, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який прирівнюється до нуля, складає 37 269,58 грн., а з вирахуванням франшиза, яка за договором страхування становить 1000,00 грн, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний був сплатити відповідач в порядку регресу складає 36 269,58 грн.
З огляду на визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, колегія суддів вважає, що місцевий господарського суд помилково не врахував при винесенні рішення тої обставини, що розмір страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача повинен зменшуватися на суму франшизи передбачену договором страхування, а отже в задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року у справі № 911/33/15 скасуванню.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року у справі № 911/33/15 скасувати .
3. Прийняти нове рішення, яким:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (07353, Київська обл., с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3, код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код 20474912) 2 992 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 71 коп. боргу, 1 369 (одну тисячу триста шістдесят дев'ять) грн. 41 коп. судового збору.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код 20474912) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (07353, Київська обл., с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 4-А, офіс 3, код 16295210) судові витрати у розмірі 227,87 грн. (двісті двадцять сім ) грн.. 87 коп. за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/33/15 повернути до Господарського суду Київської області.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко