Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/2630/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
ОСОБА_2,
розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2012 р. у справі за позовом Рівненського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Равіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,
ОСОБА_4 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути адміністративно - господарські санкції у розмірі 12769,23 грн. та стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 150,45 грн. з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю фірма «Равіс», мотивуючи тим, що за невиконання встановленого відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 769,2 грн., що підтверджується звітом форми 10-ПІ за 2011 рік. Оскільки відповідач самостійно нараховані санкції сплатив з пропуском встановленого законом строку, йому визначено пеню в сумі 50,45 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 12919, 68 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, поданого ТОВ фірма «Равіс» до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2011 році становить 26 осіб.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2011 році становить 12 769 грн.
За не зайняте робоче місце позивачем ТОВ фірма «Равіс»нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 12 769,25 грн. та пеню в сумі 150,45 грн.
Відповідно до поданих відповідачем копій наказу № 05 від 17 квітня 2007 року про внесення змін до штатного розпису та штатних розкладів на 01.11.2011 року, 21.06.2011 року, 01.05.2011 року, 01.04.2011 року, 01.03.2011 року, 01.01.2011 року у ТОВ фірма «Равіс»було наявне робоче місце інваліда - автослюсар, відповідно до наказу №19 від 01.07.2011року внесено зміни до штатного розпису і введено нову штатну одиницю медичного працівника (робоче місце інваліда). ~
Згідно звітів про наявність вакансій станом на 24.01.2011 року, 10.02.2011 року, 11.03. 2011 року, 12.04.2011 року, 11.05.11 року, 08.06.2011 року, 22.06.2011 року, 11.07.2011 року, 20.07.2011 року, 19.08.2011рокуку,12.09.2011'року, 11.10.2011року, 22.11.2011 року, 13.12.2011 року ТОВ фірма «Равіс» подавало до Рівненського районного центру зайнятості Рівненської області інформацію щодо наявності вакантного робочого місця для інваліда.
Відповідачем відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у кількості одного робочого місця.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 3 ст. 18,ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виходив з того, що для виконання зазначеного нормативу враховуються лише працевлаштовані інваліди, для яких це місце роботи є основним, тобто з веденням трудової книжки, незалежно від строку трудового договору і тривалості робочого часу.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
На виконання вимог законодавства, відповідач направляв до Рівненського районного центру зайнятості Рівненської області відповідну звітність з інформацією щодо можливості, працевлаштування інваліда, але робоче місце залишилось вакантним у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами та відсутністю в населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Таким чином, відповідачем було вчинено всіх зусиль для дотримання вимог нормативів діючого законодавства щодо працевлаштування інвалідів.
Отже, у діях відповідача відсутній склад правопорушення, що у свою чергу, виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновком, суду першої інстанції, що відповідачем, ТОВ фірма «Равіс», були вжиті всі необхідні заходи щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування, інваліда, а тому підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у 2011 році відсутні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову..
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову ОСОБА_4 окружним адміністративним судом від 17.07.2012року винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: ОСОБА_5
ОСОБА_2
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів вул.Замкова,10а/1,м.Рівне,33028
3- відповідачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Равіс" вул.Шевченка 24а,с.Велика Омеляна,Рівненський район, Рівненська область,35360