"29" квітня 2015 р. Справа № 5021/454/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
представники сторін не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткінському районі, м. Шостка, Сумська область, ( вх. 2322 С/2-8) на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у справі № 5021/454/2011,
за заявою кредиторів - 1. Шосткінської об*єднаної державної податкової інспекції, м. Шостка,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімбуд-3", м. Шостка,
3. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткінського управління по експлуатації газового господарства, м .Шостка,
до боржника -Відкритого акціонерного товариства "Полісся", м. Шостка, Сумська область,
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року (суддя Костенко Л.А.) у справі № 5021/454/2011 у задоволенні заяви № 03/07-09 від 28.01.2015 року кредитора УПФУ в м. Шостці та Шосткінському районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог до боржника ВАТ "Полісся" у сумі 486,31 грн. відмовлено.
Кредитор - УПФУ в м. Шостці та Шосткінському районі Сумської області, не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким просить заяву задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.
Скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні Податкового кодексу України, та вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на які поширюється податкове законодавство. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура. Як зазначає апелянт, у відповідності з цими нормами, які є обов'язковими для виконання та спеціальними у регулюванні правовідносин, що виникають між органом Пенсійного фонду та платником, не передбачають припинення нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
27.04.2015р. від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому останній просить розглянути справи без участі представника кредитора - УПФУ в м.Шостці та Шосткінському районі у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання у вказаний час по причині відсутності коштів на службове відрядження.
29.04.2015р. від арбітражного керуючого Чупруна Є.В. факсограмою надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу УПФУ в м.Шостці та Шосткінському районі Сумської області на ухвалу господарського суду Сумської області по справі №5021/454/2011 від 02.03.2015р. залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області по справі №5021/454/2011 від 02.03.2015р. - залишити без змін. Також, останній просить розглянути справу без його участі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Полісся" .
Постановою господарського суд Сумської області від 07.05.2012 року ВАТ "Полісся" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.
Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) в редакції Закону від 22.12.2011 р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 02.03.2011 р. (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону), постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 07.05.2012р., а також ту обставину, що спір у даній справі не стосується продажу майна боржника та здійснення ліквідаційної процедури, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013 р.
Як убачається з матеріалів справи, 10.02.2015 р. кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткінському районі, звернувся до господарського суду із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 486,31грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за січень 2015 року.
Відповідно до правової позиції Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткінському районі, викладеної в апеляційній скарзі, вимоги з відшкодування пільгових пенсій у вищевказаному розмірі, що виникли під час провадження процедур банкрутства, є поточними, а тому мають бути відшкодовані в порядку, встановленому відповідними нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, далі - Інструкція).
Крім того, апелянтом зазначено, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.
Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як убачається зі змісту даної норми, при здійсненні провадженні у справах про банкрутство Закон (яким врегульовано, зокрема, порядок здійснення ліквідаційної процедури) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону № 2343-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ - ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.
Зі змісту даної норми вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України (постанова від 18.09.2013 р. у справі №6/108-09) та Верховного Суду України (постанови від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09).
Щодо законів України, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що ними врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
А саме, відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, встановлених у ч. 1 ст. 23 Закону.
Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги Управління Пенсійного фонду України в в м. Шостці та Шосткінському районі до боржника у сумі 486,31 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за січень 2015 року. не мають характеру поточних, оскільки виникли після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
У статті 31 Закону зазначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 30.05.2011 р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах, прийнятих пізніше (зокрема, від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09, від 13.05.2014 р. у справі №5021/321/12).
За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги УПФУ в м. Шостці та Шосткінському районі у розмірі 486,31 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи та приписам чинного законодавства.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у справі №5021/454/2011 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника ВАТ "Полісся" у сумі 486,31 грн. залишити без змін.
Повний текст постанови складено 29.04.2015 року.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя В.В.Лакіза
Суддя В.О.Фоміна