79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" квітня 2015 р. Справа № 907/30/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Плотніцький Б.Д.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.03.2015р.
у справі № 907/30/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Страбичово Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення суми 89365,02 грн., в тому числі 54936,30 грн. заборгованості за кредитом, 20704,88 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 9743,71 грн. пені, 3980,13 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом,
з участю представників :
від скаржника - не з»явився
від позивача - Деркач О.Р.
В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.03.2015р. у справі № 907/30/15 (суддя Івашкович І.В.) задволено позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», м.Дніпропетровськ та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Страбичово Мукачівського району Закарпатської області на користь позивача суму 89365,02 грн., в тому числі 54936,30 грн. заборгованості за кредитом, 20704,88 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 9743,71 грн. пені, 3980,13 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів. Відтак, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в частині стягнення основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено колегією суддів та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 22.03.2011р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки в ПАТ «КБ «Приватбанк» (позивач), у зв'язку з чим останнім було відкрито відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1.
Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів від 22.03.2011р., банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Колегією суддів встановлено, що відповідач згідно Заяви про відкриття поточного рахунку в ПАТ «КБ «Приватбанк» від 22.03.2011р., приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Врахувавши викладене, заява відповідача про відкриття поточного рахунку в ПАТ «КБ «Приватбанк» від 22.03.2011р., а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (далі за текстом - Умови), в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем такого договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 22.03.2011р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.
Врахувавши наведене, можна дійти висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 22.03.2011р. є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.
Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з п.3.2.1.1.3 Правил, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/141217151224 від 17.12.2014р., розмір ліміту станом на 22.03.2011 складав 8400,00 грн.; станом на 23.05.2011 - 10000,00 грн.; 25.10.2012 - 20000,00 грн.; 04.02.2013 - 25000,00 грн., 10.04.2013 - 0,00 грн.; 19.06.2013 - 17000,00 грн.; 18.07.2013 -24000,00 грн.; 26.07.2013 - 26000,00 грн.; 27.08.2013 -35500,00 грн.; 09.09.2013 -37000,00 грн.; 23.09.2013 -43500,00 грн.; 16.10.2013- 59000,00 грн.; 23.10.2013 - 63000,00 грн.; 01.03.2014 -63000,00 грн.; 02.03.2014 - 55936,01 грн.; 03.03.2014 - 67000,00 грн.
На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору позивач надав відповідачу, як позичальнику, кредит в межах передбаченого ліміту в сумі 54936,30 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка з особового рахунку за період з 22.03.2011р. по 22.01.2015р.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктами 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. та 3.2.1.4.1.3. Правил передбачено, що, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушенням Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Згідно п. 3.2.1.4.4. Правил, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, колегією суддів встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 02.12.2014 згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку склала 89365,02 грн, з яких: 54936,30 грн - заборгованість за кредитом, 20704,88 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9743,71 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3980,13 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача 54936,30 грн заборгованості за кредитом, 20704,88 грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 3980,13 грн заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом з огляду на доведеність позовних вимог наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Правил при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами згідно договору про банківське обслуговування від 22.03.2011р., перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 16.03.2015р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 16.03.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.03.2015р. у справі № 907/30/15 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.
6. Повний текст постанови складено « 28» квітня 2015р.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Мельник Г.І.
суддя Плотніцький Б.Д.