04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" квітня 2015 р. Справа№ 927/1533/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Ільєнок Т.В.
Куксова В.В.
секретар судового засідання - Романова Ю.М.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.04.2015 року по справі № 927/1533/14 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.12.2014 року) у справі № 927/1533/14 (суддя Бобров Ю.М.)
за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі
Чернігівської міської ради
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
третя особа Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської
області
про внесення змін до договору оренди
Заступником прокурора міста Чернігова подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 позов задоволено повністю. Внесено зміни до абзацу 2 п. 1.1 та п. 3.1 договору оренди земельної ділянки, укладеного 29.08.2003 року між Чернігівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 і приватним підприємцем ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Музикою Л.І. 29 серпня 2003 року, зареєстрованому в реєстрі за № 2718, зареєстрованому у Чернігівській міській раді (Управління земельних ресурсів), про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 02 вересня 2003 року № 1691, виклавши їх в наступній редакції:
- абзац 2 п.1.1 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5253989,40 грн. (411,40 грн. за 1 кв.м.);
- п. 3.1 Орендна плата вноситься Орендарями у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 157619,68 грн. (12,3420 грн. за 1 кв.м).
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державного бюджету 609,00 грн. судового збору. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державного бюджету 609,00 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі подали до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просили скасувати повністю рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Апеляційну скаргу скаржники мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року апеляційну скаргу відповідачів на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 17.02.2015 року.
11.02.2015 року від прокуратури міста Чернігова на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги відповідачів на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.
16.02.2015 від прокуратури міста Чернігова надійшло клопотання про долучення додаткових документів.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.02.2015 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі Новікова М.М. на лікарняному та відповідно до п. 3.1.13 п. 3.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 927/1533/14. Відповідно до повторного автоматичного розподілу справу № 927/1533/14 передано колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Станіка С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року прийнято справу № 927/1533/14 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до провадження зазначеною колегією та розгляд справи призначено на 10.03.2015 року о 11:15 год.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. на лікарняному, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року прийнято справу № 927/1533/14 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до провадження зазначеною колегією та розгляд справи призначено на 28.04.2015 року о 10:00 год.
22.04.2015 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Прокуратурою міста Чернігова, Чернігівською міською радою та Управлінням Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзивів на апеляційну скаргу.
Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Представники позивача, відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників позивача, відповідачів та третьої особи, проти чого також не заперечує представник прокуратури, присутній у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року по справі № 927/1533/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).
Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.
Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).
Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».
Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.
Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівської міської ради від 16.05.2002 року приватним підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано в довгосткострокову оренду, строком на п'ятдесят років земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 1,2771 га, в тому числі: 0,8120 га під спорудами промисловості, 0,3243 га під зеленими насадженнями, 0,1408 га під благоустроєм.
На виконання рішення між Чернігівською міською радою (орендодавець) та приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки від 29.08.2003 року (а.с. 12).
Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Л.І. Музикою та зареєстровано в реєстрі за № 2718 та у Чернігівській міськраді 02.09.2003 року № 1691.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Укладені договори оренди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно п.п. 1,2 договору орендодавець, в рівних частках кожному, передає, а орендарі беруть, в рівних частинах кожний, у довгострокову оренду земельну ділянку, згідно рішення Чернігівської міської ради від 16.05.2002 року, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 1,2771 га, (в тому числі: 0,8120 га під спорудами промисловості, 0,3243 га під зеленими насадженнями, 0,1408 га під благоустроєм) за цільовим призначенням для обслуговування складу.
Грошова оцінка земельної ділянки - 1 923 440,31 грн. (довідка Чернігівського міського управління земельних ресурсів від 21.08.2003 року).
Договір укладається строком на 50 років (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1 договору за оренду земельної ділянки орендарями вноситься орендна плата на рівні земельного податку до 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, визначений податковою інспекцією у м. Чернігові;
Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадку і з моменту, зокрема, збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 4 договору орендодавець має право вимагати від орендарів, зокрема, збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3 цього договору.
Орендарі зобов'язалися виконувати встановлені щодо оренди земельної ділянки зобов'язання, додержуватися вимог пункту 3.2. цього договору та виконувати обов'язки відповідно до умов договору.
Договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації в Чернігівській міській раді.
Фактично земельну ділянку було передано орендарям (відповідачам) за актом прийому-передачі від 02.09.2003 року (а.с. 13).
31.03.2011 року Чернігівською міською радою (7 сесія 6 скликання) прийнято рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2010 року" (а.с. 16), у п. 3 якого встановлено, що розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розмірі економіко-планувальних зон.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.06.2013 року № 05-06/4918 (а.с. 19), яка орендується відповідачами, Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради, згідно повноважень, наданих Положенням про Управління (а.с. 78), було направлено відповідачам листа від 25.07.2014 року № 3580 (а.с. 21), яким пропонувалося підписати додаткову угоду про внесення змін до п.1.1 та п. 3.1 договору.
Однак, вказана позиція щодо внесення змін до договору залишилася не погодженою зі сторони відповідачів, зміни до договору у зв'язку з цим внесенні не були.
Сторони домовилися (п. 5 договору), що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін зміни щодо умов цього договору вирішуються у судовому порядку.
Заступником прокурора міста Чернігова подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
У статті 30 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Як вбачається на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Однак, з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
За приписами статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).
Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В той же час, проаналізувавши положення законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.
Оскільки, рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2010 року" та рішенням Чернігівської міської ради від 29.07.2011 року «Про затвердження ставок земельного податку та становлення розміру орендної плати в місті Чернігові» передбачено внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати, то з метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.
Зазначена позиція вказана в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.
Згідно з п. 2.19 постанови у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову заступника прокурора міста Чернігова про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Що стосується тверджень скаржника стосовного того, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.06.2013 року № 05-06/4918 (а.с. 19) не являється належним доказом, то зазначене до уваги не береться з огляду на наступне.
Зокрема, відповідно до п. 291.1. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачено також ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 року № 1378-IV.
Згідно ч. 1 ст. 20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 цього Закону).
Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 цього Закону).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 цього Закону).
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010 року, затверджена рішенням Чернігівської міської ради (7 сесія 6 скликання) від 31.03.2011 року (а.с. 16).
Пунктом 3 цього рішення міськради встановлено, що розрахунок розміру податку за землю та орендної плати необхідно проводити відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розмірі економіко-планувальних зон.
Станом на грудень 2014 року нормативна грошова оцінка орендованої відповідачами земельної ділянки не змінилася, що підтверджується Витягом від 08.09.2014 року № 3263 (а.с. 27).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перерахунку орендної плати.
Щодо заперечень скаржника на те, що Управління Держземагенства у Чернігівській області не може надавати витяг з технічної документації про грошову оцінку, оскільки це є прерогативою центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а саме Державним агентством земельних ресурсів України, вони до уваги не беруться з огляду на наступне.
Відповідно до положення затвердженого Указом Президента України від 08.04. 2011 року № 445 «про Державне агентство земельних ресурсів України» Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Відповідно до пп 7. п. 5 положення Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
До територіальних органів Держземагентства України серед інших входить Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області.
Таким чином, Управління Держземагенства у Чернігівській області може надавати витяги з технічної документації про грошову оцінку.
Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.12.2014 року) у справі № 927/1533/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014 року у справі № 927/1533/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 927/1533/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.В. Ільєнок
В.В. Куксов