04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" квітня 2015 р. Справа№ 910/24860/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №3088/6 від 13.03.2015 року публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року
у справі №910/24860/14 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»
до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 4 257 203,88 грн
за зустрічним
позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»
про стягнення 109 437,43 грн
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Штифурко Ю.І., довіреність №50 від 20.09.2014 року,
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Печерний С.Л., довіреність №2-269 від 29.12.2014 року
10.11.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (відповідач у справі) про стягнення 4 258 014,81 грн (а.с. 5-8).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості отриманого товару, а тому на підставі умов договору про закупівлю товарів №1308000255 від 16.08.2013 року та ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України просив суд з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог від 11.12.2014 року (вх. №06-20/40145/14 від 16.12.2014 року а.с. 118-119) стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 3 790 017,71 грн - основного боргу, 58 387,11 грн - 3% річних та 408 799,06 грн - інфляційних втрат, а разом 4 257 203,88 грн.
03.12.2014 року публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (відповідач, позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (позивач, відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 109 437,43 грн (а.с. 43-46).
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» неналежним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю товарів №1308000255 від 16.08.2013 року, щодо поставки на адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом) товару згідно рознарядки від 11.02.2014 року, а тому публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» на підставі договору просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» 78 795,00 грн пені та 30 642,43 грн - 7% штрафу за порушення строків поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» 3 790 017, 71 грн заборгованості, 58 387,11 грн - 3 % річних, 408 799,06 грн інфляційних втрат та 73 080,00 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач (позивач за зустрічним позовом), публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 та призначено розгляд справи на 27.04.2015 року.
22.04.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив №20/4 від 20.04.2015 року (вх. №09-11/7346/15) на апеляційну скаргу, в якому товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» зазначає про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року, не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
У судовому засіданні 27.04.2015 року представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання №5405/6 від 24.04.2015 року про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 790 017,71 грн основного боргу у зв'язку з оплатою відповідачем суми боргу, і з урахуванням наведеного, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» просить апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року в частині стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» 53 387,11 грн - 3% річних та 408 799,06 грн - інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, також відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 27.04.2015 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у справі заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
16.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (постачальник за договором, позивач у справі (відповідач за зустрічним позовом) та публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець за договором, відповідач у справі (позивач за зустрічним позовом) було укладено договір №1308000255 (а.с. 14-20), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2013-2014 роках поставити покупцеві труби та трубки зовнішнього діаметра не більше ніж 406,4 мм, зі сталі, інші труби діаметрами 73, 159, 219, 325, труби діаметрами 159-219 із АКП, зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку №1 до договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товари, якість яких відповідає умовам технічних вимог і якісних характеристик, визначеним в Додатку №2 до договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. п.п. 3.1. - 3.3. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 21.10.2013 року загальна сума договору становить 8431639,08 грн. (в т.ч. ПДВ), може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а ціна окремої одиниці товару, з урахуванням умов поставки, зазначається у Специфікації.
Пунктом 5.1. договору визначено, що постачальник зобов'язався передати узгоджену сторонами партію товару відокремленим підрозділам покупця в зазначені в рознарядці покупця місця поставки з дати підписання цього договору протягом 1-го року, але в строки не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання рознарядки.
Постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, в місця призначення по території України відокремленим підрозділам покупця, згідно рознарядки, в якій вказується поштова адреса місця поставки (відвантажувальні реквізити), найменування та кількість товару (п. 5.2. договору).
Згідно п. 4.1. договору покупець оплачує постачальнику товар за фактом поставки протягом 45-ти (сорока п'яти) календарних днів.
У відповідності до п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», протягом лютого-березня 2014 року поставило публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» товар на загальну суму 3 790 017,71 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №5173180, №5180180, №5198180 від 28.02.2014 року, актом прийому передачі від 28.02.2014 року, накладною №8075180 від 19.03.2014 року із залізничними накладними до них, а також накладною №8073180 від 20.03.2014 року (а.с. 28-40).
Претензій щодо якості та комплектності поставленого товару, а також щодо оформлення обумовленої договором супроводжувальної документації, від відповідача (позивача за зустрічним позовом) не надходило.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» з позовом до суду публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» вартість поставленого товару не сплатило.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Згідно вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Належних та допустимих доказів, які підтверджували б належну та повну оплату вартості отриманого товару станом на момент винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі відповідач не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність тверджень відповідача щодо його права не оплачувати товар, так як товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» не повністю виконано рознарядку (поставлено не весь запитуваний товар), оскільки договір не містить умов щодо оплати товару лише після його повної поставки, натомість передбачає строк поставки та оплату товару частинами, за фактом поставки товару протягом 45 календарних днів (п. 4.1. договору).
Разом з цим, згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06\928\2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Колегія суддів вважає правомірним відхилення місцевим господарським судом посилання відповідача на ст. 538 ЦК України як на підставу неоплати поставленого товару.
Проаналізувавши умови укладеного договору, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у даному випадку позивач (відповідач за зустрічним позовом) поставляв товар частинами, який повинен був бути оплачений публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» протягом 45 днів з моменту отримання такого товару по відповідній накладній, а невиконання обов'язку з оплати товару в той час, як інша сторона виконувала свій обов'язок з поставки, в розумінні ч. 1 ст. 612 ЦК України є простроченням виконання і не може вважатись зустрічним зупиненням виконання, на що посилається відповідач.
Відповідно до ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Доказів відмови відповідача (позивача за зустрічним позовом) від отриманого товару матеріали справи не містять, так само як не містять доказів розірвання договору або подальшого зменшення обсягів закупівлі товару за договором, відтак, з урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» 3 790 017,71 грн основного боргу.
При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень №1540 від 12.02.2015 року на суму 43 860,00 грн, №1541 від 12.02.2015 року на суму 772 115,71 грн, №1542 від 12.02.2015 року на суму 2 974 042,00 грн, сума основного боргу була сплачена ним 12.02.2015 року, тобто вже після прийняття рішення у справі.
Як визначено в абз. 7 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» частиною 1 ст. 104 ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
Відтак, підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення суми основного боргу, який існував на момент прийняття рішення у даній справі, і припинення провадження у справі немає.
Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на підставі ст. 625 ЦК України було заявлено позовну вимогу про стягнення 58 387,11 грн - 3 % річних та 408 799,06 грн інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків оплати вартості отриманого товару, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп» суми пені в розмірі 78795,00 грн та 7 % штрафу в розмірі 30642,43 грн за несвоєчасне виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару за рознарядкою від 11.02.2014 року, то місцевий господарський суд правомірно зазначив, що укладений договір передбачав як обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» поставити товар протягом 90 календарних днів з часу отримання замовлення, так і обов'язок відповідача оплатити отриманий товар протягом 45 календарних днів.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на підставі договору та рознарядки від 11.12.2014 року позивачем 28.02.2014 року, 19.03.2014 року та 20.03.2014 року поставлено публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» товар на суму 3790017,71 грн, однак у встановлений договором 45-тиденний строк відповідач вартість товару не оплатив, отже у постачальника, товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», були достатні підстави сумніватись у можливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, тому згідно ст. 538 ЦК України позивач мав право зупинити поставку послідуючих партій товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару. При цьому, стаття 538 ЦК України не вимагає від сторін письмового попередження такого зупинення зустрічного виконання зобов'язання.
Враховуючи, що прострочення відповідачем (покупцем за договором) у виконанні зобов'язання по оплаті отриманого товару передувало порушенню позивачем (постачальником за договором) строку поставки всього обсягу товару, передбаченого договором, з огляду на приписи ст. ст. 665, 692 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування позивачем положень ст. 538 ЦК України, а відтак про відсутність підстав для покладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу №3088/6 від 13.03.2015 року публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі №910/24860/14 залишити без змін.
3. Справу № 910/24860/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
В.Г. Суховий