23.04.2015 року Справа № 904/8015/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: директор Руденко А.П., наказ від 10.05.2014 року, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.01.2015 року,
від відповідача: представник Лутошкін І.О., довіреність № б/н від 22.04.2015 року,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 року у справі № 904/8015/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с. Надеждівка Криворізького району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ", м. Дніпропетровськ
про спонукання до укладання договору оренди нежитлових приміщень
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" про зобов'язання останнього укласти договір оренди нежитлових приміщень в редакції, запропонованій позивачем.
За вказаним позовом ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 року порушено провадження у справі № 904/8015/14.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014 року до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 року у справі № 904/8015/14 (колегія суддів у складі: головуючий колегії Ярошенко В.І., судді - Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з обставин відсутності правових підстав для спонукання відповідача укласти договір оренди нежитлового приміщення в редакції позивача, оскільки укладання запропонованого позивачем договору оренди не є обов'язковим на підставі закону, та в інших випадках, встановлених законом; позивачем не доведено належними доказами існування між позивачем та відповідачем угоди щодо його укладання або існування попереднього договору, на підставі якого повинен укладатися спірний договір; проект договору оренди нежитлових приміщень, в редакції якого позивач просить зобов'язати відповідача укласти договір, не містить в собі таких істотних умов договору як ціна та строк його дії; у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання позивачем на адресу відповідача пропозиції щодо укладання договору оренди нежитлових приміщень, який є предметом розгляду даної справи.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" просить скасувати це рішення, прийняти нове рішення про зобов'язання відповідача укласти договір оренди нежитлових приміщень в редакції, запропонованій позивачем, та встановити орендну плату згідно висновків судово-технічної експертизи. Також, в апеляційній скарзі наведене клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення суддями при прийнятті оскаржуваного рішення присяги, неправомірність не задоволення його заяви про відвід судді Ярошенко В.І., безпідставність передачі справи на розгляд колегії суддів, оскільки справа, на думку позивача, не є складною. Позивач зазначає, що в позовній заяві аргументовано виклав причини звернення за захистом до суду.
У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги директор позивача пояснив, що позивач орендував приміщення адміністративно-побутового корпусу та їдальні, що входять до складу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, з 1999 року. У зазначених приміщеннях встановлене унікальне обладнання, яке позивач використовував для ведення своєї господарської діяльності та з цією метою позивачем отримані від уповноважених органів усі необхідні дозволи. Як зазначив директор позивача, останнім часом у позивача існували орендні правовідносини (суборенда) з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ". Позивач неодноразово звертався до відповідача з питання укладення договору саме з ним, проте відповідачем відповідні звернення позивача проігноровані. Директор позивача також пояснив, що позивач не заперечує проти укладення договору оренди з відповідачем зі сплатою орендної плати, яку запропонує відповідач.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що не отримував від позивача проектів договорів оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3. Також, за доводами відповідача, в силу приписів цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договорів; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Виходячи з наведеного, відповідач зазначає, що між ним та позивачем не існує угоди щодо вирішення у судовому порядку переддоговірного спору та не існує попередніх договорів. За доводами відповідача, єдиним діючим договором оренди цілісного комплексу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, є договір оренди № 22/10/12 від 22.10.2012 року, укладений з Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ". Також, посилаючись на ст. 14 ЦК України, відповідач вважає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Третя особа у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечила. Про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення третій особі поштового відправлення, яким останній направлена копія ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (а.с. 182, т. 1).
23.04.2015 року до апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких наведено клопотання розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Третя особа заперечує проти апеляційної скарги з тих підстав, що між нею та відповідачем укладено договір оренди № 22/10/12 від 21.10.2012 року щодо цілісного комплексу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3. В подальшому, як зазначає третя особа, за договором суборенди нею передано частину приміщень вказаного цілісного комплексу в оренду позивачу. Однак після закінчення терміну дії договору суборенди - 31.12.2012 року позивач орендоване майно не повернув, продовжує безпідставно користуватися приміщеннями, що перебували у нього в суборенді. Також, третя особа посилається на ті обставини, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а договір, про спонукання до укладення якого позивач заявив вимоги, не є обов'язковим для укладення.
У судовому засіданні 23.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 1847, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" набуло у власність нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3 (а.с. 39, т. 1).
01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (орендодавець) укладено договір оренди № 01/10/09-03 (а.с. 21-24, т. 1), за умовами якого (п. 1.2.) орендодавець зобов'язується надати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, загальною площею 4599, 00 кв.м, а саме:
нежитлове приміщення 1-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 735, 00 кв.м;
нежитлове приміщення 2-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 846, 00 кв.м;
нежитлове приміщення 3-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 846, 00 кв.м;
частину нежитлового приміщення 4-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 318, 00 кв.м;
нежитлове підвальне приміщення Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 864, 00 кв.м;
нежитлове приміщення (приміщення їдальні, літера "В") площею 990, 00 кв.м.
Відповідно до п. 7.1 цього договору його укладено на строк з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.
Також, 01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (орендодавець) укладено договір оренди № 01/10/09-03/1 (а.с. 26-28, т. 1), за умовами якого (п. 1.2.) орендодавець зобов'язується надати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування територію, прилеглу до адміністративно-побутового корпусу та їдальні, вимощену тротуарною плиткою, загальною площею 1376 кв.м, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3.
Відповідно до п. 7.1 цього договору його укладено на строк з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.
Матеріали справи не містять доказів продовження між позивачем та відповідачем строку дії договору оренди № 01/10/09-03 від 01.10.2009 року та договору оренди № 01/10/09-03/1 від 01.10.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" (орендар) укладено договір оренди № 22/10/12 (а.с. 47-50, т. 1), а 11.10.2013 року - додаткову угоду № 2 до цього договору (а.с. 51, т. 1).
За умовами договору оренди № 22/10/12 від 21.10.2012 року з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" передало в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" об'єкт, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, до складу якого входять, у тому числі, Адміністративно-побутовий корпус (літера "Б-4"), їдальня (літера "В"), вимощення тротуарною плиткою, тобто і ті об'єкти, які повністю або в частині позивач орендував на підставі укладених з відповідачем договорів оренди № 01/10/09-03 від 01.10.2009 року та № 01/10/09-03/1 від 01.10.2009 року.
Зазначений договір оренди укладено на строк з 21.10.2012 року до 31.12.2014 року включно (п. 7.1.). Отже, на дату звернення позивача з позовом до суду між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" існували орендні правовідносини щодо вказаних вище об'єктів, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, які раніше перебували в оренді у позивача.
Окрім наведеного, матеріали справи містять договір суборенди № 04/01/10-01 від 04.01.2010 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (суборендар) (а.с. 54-57, т. 1).
Згідно з умовами цього договору (п. 1.2.) та відповідно до акту приймання-передачі від 04.01.2010 року (а.с. 58, т. 1) суборендар прийняв від суборендодавця в строкове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3, а саме:
нежитлове приміщення 1-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 843, 60 кв.м;
нежитлове приміщення 2-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 855, 30 кв.м;
нежитлове приміщення 3-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 860, 40 кв.м;
частину нежитлового приміщення 4-го поверху Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 360, 00 кв.м;
нежитлове підвальне приміщення Адміністративно-побутового корпусу (літера "Б-4") площею 864, 00 кв.м;
нежитлове приміщення (приміщення їдальні, літера "В") площею 990, 00 кв.м.
Загальна площа переданих в суборенду приміщень становить 4773, 30 кв.м.
Відповідно до п. 7.1. договору суборенди № 04/01/10-01 від 04.01.2010 року його укладено на строк з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року включно.
В запереченнях на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" посилається на обставини укладення 01.03.2011 року додаткової угоди до договору суборенди, якою, зокрема, передбачено строк дії договору до 31.12.2012 року, обставини неповернення позивачем орендованого майна після закінчення строку дії договору, безпідставне користування орендованим майном.
Разом з тим, доказів продовження договірних відносин за наведеним договором матеріали справи не містять.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, визначені ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, а також виходить з того, що спір, який вирішується у даній справі, є переддоговірним спором про укладення відповідачем з позивачем нового договору оренди, а не спором про поновлення чи продовження дії раніше укладених позивачем з відповідачем, позивачем з третьою особою договорів оренди, суборенди.
08.10.2013 року, вих. 53 ИК-Актив, позивач адресував відповідачу лист з проектом договору оренди нежитлових приміщень (а.с. 12, т. 1). У листі зазначено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди № 01/10/09-03 нежитлових приміщень площею 4599 кв.м та продовження позивачем користуватися зазначеними приміщеннями, позивач просить укласти новий договір оренди. Для визначення орендної плати позивач вимагає проведення експертної оцінки орендованих площ з виділенням поліпшень, проведених позивачем в період до придбання відповідачем права власності на ці приміщення.
Доказів направлення листа від 08.10.2013 року відповідачу позивач не надав. Отримання від позивача проекту договори оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3 відповідач заперечує; відповіді позивачу на вказану пропозицію відповідач не надавав.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 ГК України).
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Нормами чинного на дату вирішення спору законодавства не передбачено обов'язку щодо укладення договору, про спонукання відповідача до укладення якого заявлені вимоги у даній справі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем щодо передачі останньому в оренду спірних приміщень.
Також, з матеріалів справи не вбачається, що укладення договору оренди передбачено угодою сторін або попереднім договором, укладеним між сторонами, на підставі якого сторони зобов'язані укласти спірний договір.
Відповідно до правової позиції, наведеної у п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" до договорів найму (оренди) застосовуються положення частини третьої статті 179 та частини першої статті 187 ГК України, за змістом яких спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду в разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Не надано позивачем і належних доказів направлення позивачем відповідачу проекту договору оренди, на умовах якого позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти відповідний договір.
Описи вкладення та фіскальні чеки (а.с. 106-108, т. 1), надані позивачем, не є такими належними доказами, оскільки документи, які направлялися за вказаними описами вкладення неможливо з достовірністю співставити з направленням відповідачу саме проекту договору оренди нежитлових приміщень, який є предметом розгляду у даній справі, та листа від 08.10.2013 року, вих. № 53 ИК-Актив.
Вичерпного переліку істотних умов для договорів оренди (найму) Цивільний кодекс України і Господарський кодекс України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.
Проте, проект договору оренди нежитлових приміщень (а.с. 8-11, т. 1), доданий позивачем до позовної заяви, не містить істотних умов для даного виду договорів таких як розмір плати за користування майном, строк, на який пропонується укласти договір, а також умов, які б дозволяли ідентифікувати приміщення, що є предметом оренди (в проекті мова йде про нежитлові приміщення певних об'єктів - складових майнового комплексу з зазначенням їх загальної площі, але не визначено площу кожного з цих приміщень, їх місце розташування у цих об'єктах).
За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що заявлені позивачем вимоги є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з тим, що місцевий господарський суд не розглянув по суті вимоги позивача, наведені у його заяві про збільшення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 13.02.2015 року (а.с. 131, т.1). Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд затвердити для підписання відповідачем договори № 1 та № 2 від 04.11.2014 року, які додав до заяви. При цьому місцевий господарський суд вірно вказав, що у даному випадку предмет спору має немайновий характер, а тому збільшення розміру позовних вимог не узгоджується з нормами процесуального закону, а також дійшов вірного висновку, що подана заява змінює одночасно і предмет, і підстави позову.
Апеляційний господарський суд вважає підставним і відхилення місцевим господарським судом клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення судовим експертом запропонованих позивачем питань щодо визначення ринкової вартості будівель та вартості їх поліпшень, проведених позивачем, оскільки ці питання направлені на з'ясування обставин, що не мають значення для справи при вирішенні даного спору.
Також, запропоноване позивачем на вирішення судового експерта питання про проведення розрахунку орендної плати, виходячи з наведеного вище, не вплине на результат розгляду справи.
З таких же підстав колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке позивач навів в апеляційній скарзі.
Апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції при відхиленні поданої позивачем заяви про відвід судді Ярошенко В.І. від участі у розгляді справи з підстав, наведених у заяві (а.с. 110-111, 120-121, т. 1). Заява про відвід судді не містить посилань на жодні докази, які б підтверджували обставини, викладені у ній, а лише містить припущення позивача.
Окрім того, дії судді Ярошенко В.І., на які посилається позивач у заяві про відвід щодо відкладення розгляду справи та внесення його даних у протокол судового засідання, не є тими обставинами, що викликають сумнів у неупередженості судді при розгляді даної справи, а є процесуальними діями судді.
З таких же підстав апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, і щодо призначення справи до розгляду колегією суддів у складі трьох суддів.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає порушень процесуальних строків при розгляді вказаної справи, оскільки зміна складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), має наслідком розгляд справи заново, отже заново починається й перебіг строку вирішення спору. Окрім того, самим позивачем було подано заяву про продовження строку розгляду справи (а.с. 109, т. 1).
Не підлягає задоволенню клопотання позивача про винесення окремої ухвали, яке у письмовій формі по даній справі надійшло до апеляційного господарського суду 25.03.2015 року (а.с. 173, т. 1), однак про розгляд якого позивач не заявив у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги.
Зазначене клопотання підлягає відхиленню у зв'язку з відсутністю для його задоволення підстав, передбачених ч. 1 ст. 90 ГПК України.
Таким чином, місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не допущено порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а висновки, наведені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.
Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 року у справі № 904/8015/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 року у справі № 904/8015/14 залишити без змін.
Повна постанова складена 28.04.2015 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко