ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.04.2015Справа № 910/4892/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Старатель»
до Українського консорціуму «Екосорб»
про стягнення 1 254 475, 38 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Аніщенко С.О. за довіреністю б/н від 03.04.2015 р.;
від відповідача: Дудник О.Є. за довіреністю б/н від 26.11.2014 р.
Приватне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Старатель» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Українського консорціуму «Екосорб» (далі - відповідач) про стягнення 1 254 475, 38 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами він виконав підрядні роботи, за які останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4892/15-г, її розгляд призначено на 24.03.2015 р.
23.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.04.2015 р.
06.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
16.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про застосування строків позовної давності, вказуючи на те, що такий строк за спірними актами виконаних робіт сплив у 2011 році.
У судовому засіданні 16.04.2015 р. суд в поряду ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 24.04.2015 р.
23.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку позовної давності, в яких він звертає увагу на те, що 30.06.2010 р. сторони підписали акт узгодження розрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив, що він має заборгованість в сумі 1 254 475, 38 грн. Крім того, відповідач листом від 06.03.2012 р. підтвердив факт заборгованості, у зв'язку з чим позивач вважає, що строк позовної давності перервався.
У судовому засіданні 24.04.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
21.03.2008 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений Договір підряду № 21-03/08, відповідно до п. 2 якого згідно з рішенням тендерної комісії та за дорученням замовника, який одночасно виконує функції генерального підрядника, підрядник приймає на себе зобов'язання за рахунок власних або залучених матеріалів, сил, засобів, техніки та устаткування, у відповідності до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил виконати роботи по будівництву: 10-14 поверхового 7-ми секційного будинку № 30 масиву високоповерхової секційної житлової забудови по вул. Коцюбинського с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області та організації та облаштування будівельного майданчику та побутового містечка.
Згідно з п. 5.1. Договору договірна ціна розрахована згідно з рішенням тендерної комісії вартості 3 513, 05 грн. за 1 м.кв. загальної площі та загальної площі будинку 34 103, 31 м.кв. (Додатком № 1 до цього Договору), складає 99 838 861 грн., крім того ПДВ 20 % - 19 967 772, 20 грн., що разом становить 119 806 633, 20 грн. Договірна ціна є динамічною і підлягає коригуванню на умовах, визначених даним Договором.
Пунктом 3.1.3. Договору передбачено, що генеральний підрядник зобов'язаний, зокрема, прийняти від підрядника виконані роботи та провести з ним розрахунки у порядку, передбаченому Договором.
За умовами п. 7.1. Договору основними показниками, які визначають порядок та умови розрахунків, є приблизна договірна ціна предмету. Першочерговий аванс на початок виконання робіт замовник перераховує підряднику згідно з графіком фінансування робіт (Додаток № 3).
Подальше фінансування здійснюється щомісячно: перша декада - розрахунки: виконані роботи, в другій декаді поточного місяця аванс в розмірі 70% від вартості запланованого обсягу виконання робіт в поточному місяці.
При необхідності перерахування додаткових коштів підрядник направляє замовнику листа з обґрунтуванням необхідності перерахування додаткових коштів. Замовник протягом 2-х днів зобов'язаний прийняти рішення і сповістити про це підрядника.
Відповідно до п. 7.2. Договору зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями «Загальних умов», цим Договором і погодженим сторонами графіком фінансування робіт (Додаток № 3 до цього Договору).
Згідно з п. 7.3. Договору замовник до 5-го числа поточного місяця сплачує підряднику аванс на придбання будівельних матеріалів/конструкцій для виконання робіт у поточному місяці. Розмір авансу визначається розрахунками, що надаються підрядником за два дні до початку поточного місяця.
Відповідно до п. 7.4. Договору оплата фактично виконаних робіт та використаних при їх виконанні будівельних матеріалів, конструкцій, здійснюється замовником на підставі погоджених двома сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) щомісячно у строк 10 робочих днів з моменту прийняття виконаних робіт згідно п. 17.1. - 17.3. цього Договору погашенням раніше сплачених авансів та з урахуванням вартості поставлених замовником матеріалів і обладнання.
На виконання умов Договору позивач виконав роботи відповідно до актів: № 1 за травень 2008 р. на суму 4 236 884, 40 грн.; № 2 за червень 2008 р. на суму 5 347 893, 60 грн.; № 3 за липень 2008 р. на суму 1 197 581, 65 грн.; № 4 за липень 2008 р. на суму 66 205, 79 грн.; № 5 за липень 2008 р. на суму 292 894, 93 грн.; № 6 за серпень 2008 р. на суму 561 551, 68 грн.; № 7 за серпень 2008 р. на суму 286 342, 08 грн.; № 8 за серпень 2008 р. на суму 23 986, 80 грн.; № 9 за вересень 2008 р. на суму 997 316, 17 грн.; № 10 за вересень 2008 р. на суму 175 454, 89 грн.; № 11 за вересень 2008 р. на суму 194 196, 00 грн.; № 12 за жовтень 2008 р. на суму 119 721, 71 грн.; № 13 за жовтень 2008 р. на суму 584 114, 20 грн.; № 14 за жовтень 2008 р. на суму 80 113, 20 грн.
В свою чергу, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 12 478 674, 66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Крім того, згідно з актом від 30.06.2010 р., між сторонами був проведений взаємозалік на послуги генпідряду в сумі 220 086, 24 грн.
30.06.2010 р. сторони підписали Акт узгодження розрахунків, відповідно до якого визначили, що за спірним Договором борг відповідача перед позивачем складає 1 254 475, 38 грн.
Також, листом за № 01/01-57 від 06.03.2012 р. відповідач визнав наявність зазначеного боргу.
З огляду на те, що відповідач в повному обсязі так і не розрахувався з позивачем, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.4. Договору сторонами було визначено, що оплата фактично виконаних робіт та використаних при їх виконанні будівельних матеріалів, конструкцій, здійснюється замовником на підставі погоджених двома сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) щомісячно у строк 10 робочих днів з моменту прийняття виконаних робіт згідно п. 17.1. - 17.3. цього Договору погашенням раніше сплачених авансів та з урахуванням вартості поставлених замовником матеріалів і обладнання.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 1 254 475, 38 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати виконаних позивачем робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.
При цьому, суд вважає за необхідне відхилити заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Так, позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як зазначено в п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Виходячи з п 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2010 р. сторони підписали Акт узгодження розрахунків, відповідно до якого визначили, що за спірним Договором борг відповідача перед позивачем складає 1 254 45, 38 грн.
Зі сторони відповідача вказаний Акт було підписано головним бухгалтером Лисенко О.М.
Вимогами ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Згідно з наказом № 336 від 29.12.2004 р. Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.
Наказом № 148/234/383 від 10.11.1998 р. Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України «Про інвентаризацію заборгованості за станом на 1 листопада 1998 року» затверджено форму акту звіряння розрахунків, зокрема визначено, що акт підписується представниками підприємств.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що чинним на момент складання вказаного акту законодавством не було передбачено обов'язкового підписання акту звіряння саме керівниками суб'єктів господарських правовідносин, а з огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу № 336 від 29.12.2004 р. Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» в межах здійснення бухгалтерського обліку та посадових обов'язків такі повноваження фактично має головний бухгалтер (особа, що виконує його обов'язки).
Аналогічну правову позицію щодо необов'язковості підписання актів звірки взаєморозрахунків саме керівниками підприємств наведено Верховним Судом України у постанові від 24.04.2007 р. у справі № 26/271 та Вищим господарським судом України у постановах від 15.09.2009 р. у справі № 8/39, від 27.02.2012 р. у справі № 20/5009/5311/11, від 16.05.2013 р. у справі № 5024/1066/2012, від 05.06.2014 р. у справі № 913/2988/13, від 16.01.2014 р. у справі № 901/1682/13.
При цьому, господарський суд вважає, що хоча акт звірки взаєморозрахунків і не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції, проте складання означеного акту та його підписання уповноваженими на те представниками сторін є дією, яка свідчить про визнання покупцем товару боргу і як наслідок переривання строку позовної давності у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.
До того ж, судом встановлено, що вищевказані дії по визнанню боргу було вчинено відповідачем до моменту спливу трирічного строку позовної давності з моменту визначеного вище початку його перебігу.
В подальшому листом за № 01/01-57 від 06.03.2012 р. за підписом генерального директора Сидоренка Ю.М. відповідач вкотре визнав наявність спірного боргу, у зв'язку з чим строк позовної давності знову перервався.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогою про стягнення спірної заборгованості на момент звернення позивача з даним позовом до суду не сплив.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне також достягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 0, 01 грн. судового збору, оскільки позивач при зверненні до суду за даним позовом не доплатив його в зазначеній сумі.
Так, відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:
- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);
- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Українського консорціуму «Екосорб» (03170, місто Київ, бульвар Ромена Ролана, будинок 7; код ЄДРПОУ 02023732) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Старатель» (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 5; код ЄДРПОУ 13682121) 1 254 475 (один мільйон двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 38 коп. заборгованості та 25 089 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Українського консорціуму «Екосорб» (03170, місто Київ, бульвар Ромена Ролана, будинок 7; код ЄДРПОУ 02023732) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 01 коп. судового збору.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.04.2015 р.
Суддя В.С. Ломака