ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2015Справа №910/5810/15-г
За позовом Чорнобаївського району електричних мереж (РЕМ) Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»
До Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
Про стягнення 42 121,97 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
Від позивача: Сивова З.Ю. - представник за довіреністю;
Від відповідача: Колянчук А.І. - представник за довіреністю;
Чорнобаївський район електричних мереж (РЕМ) Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про стягнення 42 121,97 грн., з яких: 41 746,31 грн. - боргу, 375,66 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення, укладеного між сторонами договору банківського рахунку від 01.05.2008 року, не перерахував кошти згідно поданих позивачем платіжних доручень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/5810/15-г, розгляд справи призначено на 03.04.2015 року.
Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2015 року позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 03.04.2015 року не з'явився вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 03.04.2015 року розгляд справи відкладено на 21.04.2015 року.
Представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі, а в судовому засіданні 21.04.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2015 року подав відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти позову заперечував, посилаючись на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 року № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк» строком на три місяці з 13.02.2015 року по 12.05.2015 року включно. В зв'язку з чим та на підставі п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача, як кредитора банку.
В судовому засіданні 21.04.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
01.05.2008 року між Чорнобаївським районом електричних мереж (РЕМ) Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (банк, відповідач) укладено договір банківського рахунку, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок № 26004323201, в національні валюті України, а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 2.2.1 договору сторони погодили, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.2 договору, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно тарифів банку, які встановлюються НБУ.
Згідно п. 1.3 договору платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу.
Відповідно до п. 2.3.2 договору банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія цього договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання від клієнта заяви про закриття рахунку (п.6.1); закриття рахунку здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (п.6.2).
14.01.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття рахунку за договором банківського рахунку від 01.05.2008 року та перерахунок коштів в сумі 40 199,83 грн. на рахунок №26000930309139 відкритий у ФЧеркаське ОУ АТ «Ощадний банк» МФО 354507.
Після звернення позивача із вказаною заявою на рахунок позивача надійшли грошові кошти, у зв'язку з чим, сума коштів на вказаному рахунку станом на 05.02.2015 року становить 41 746,31 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що станом на час звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив перерахунку коштів у розмірі 41 746,31 грн. на рахунки вказані у заяві від 14.01.2015 року.
17.02.2015 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою здійснити перерахунок грошових коштів у розмірі 41 746,31 грн.
Проте, як зазначав позивач, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.
В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41 746,31 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).
Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України, так договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина 1 статті 1075 ЦК України).
Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, форма та зміст якої встановлюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.
За приписами частини 3 статті 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 року № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», згідно з яким з 13.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 року по 12.05.2015 року включно.
Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 1 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас, вказаний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1. 24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищезазначене, та, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
У даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-24гс15.
З огляду на вищенаведене, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону.
Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Отже, вимога позивача про стягнення коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача, як вимог кредитора банку, не може бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, і не підлягає примусовому задоволенню у судовому порядку.
Після запровадження у банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» 41 746,00 грн. не підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
27.04.2015 року