номер провадження справи 35/57/13
23.04.2015 Справа № 908/3779/13
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Донецької державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та матеріали справи № 908/3779/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м. Київ
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Національної академії аграрних наук України, Мелітопольський район, Запорізька область
про стягнення заборгованості за форвардним контрактом №ФК 01/09-11-02 від 01.09.2011р.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Шмиголь А.В., дов. б/н від 08.04.2015р.
від ВДВС - Косінов І.В., дов. 10432-1/11 від 15.10.2014р.
04.02.2014р. Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №908/3779/13, яким позовні вимоги ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" до ДП "Дослідне господарство "Відродження" НААН України про стягнення заборгованості були задоволені частково.
З відповідача стягнено суму основної заборгованості в розмірі 7629573 грн. 68 коп., 1000000 грн. штрафу, три процента річних у розмірі 10033 грн. 41 коп. та 68 820 грн. судового збору. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення до 31.12.2014р.
21.02.2014р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/3779/13 видано наказ про примусове виконання рішення.
17.03.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Національної академії аграрних наук України на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в якій заявник зазначає, що 10.02.2015р. старшим державним виконавцем ВДВС управління юстиції у Запорізькій області Косіновим І.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Даною постановою було накладено арешт на все майно, що належить ДП "ДГ "Відродження" НААН України" у межах суми звернення стягнення: 8708427, 09 грн. Було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу. Заявник вважає дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.02.2015р. незаконними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду та просить визнати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.02.2015р. недійсною та скасувати, а дії старшого державного виконавця - незаконними.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 року, у відповідності до ст. 121-2 ГПК України, скаргу прийнято до розгляду, розгляд призначено на 23.04.2015 р.
В судовому засіданні 23.04.2015р. представник заявника скарги підтримав заявлену скаргу в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач є державним підприємством, майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією аграрних наук і належить його на праві оперативного управління та відповідно до положень Статуту ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААНУ» майно, яке знаходить в господарстві на його балансі, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Таким чином, державний виконавець не мав права звернути стягнення(накласти арешт та заборону на відчудження) всього майна, що закріплене за відповідачем. Крім того, постанова суперечить вимогам Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна.». Просить суд визнати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.02.2015р. недійсною та скасувати, а дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Косінова Ігоря Вікторовича - незаконними.
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області 23.04.2015р. через канцелярію господарського суду надано заперечення по скарзі на дії державного виконавця, в яких останній зазначає, що стягувач, у заяві про відкриття виконавчого провадження просить державного виконавця накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження відповідно до ч. 3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» про арешт майна боржника, для забезпечення реального виконання рішення. Посилання заявника на ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними, оскільки положення цієї статті стосуються конкретно визначеного майна на яке звертається стягнення шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації. Опис та арешт конкретно визначеного нерухомого майна та рухомого майна ще не проводилось, оскільки триває перевірка майнового стану боржника. Просить відмовити у задоволенні вимог, вказаних у скарзі ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в повному обсязі.
В судовому засіданні 23.04.2015р. представник ВДВС підтримав заперечення на скаргу в повному обсязі.
Позивач пояснень з приводу поданої скарги до суду не надав. Свого представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що відповідно до приписів ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу на дії державного виконавця Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області за відсутністю представника позивача, за наявними матеріалами.
Розглянувши скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Донецької державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проаналізувавши матеріали та обставини справи, заслухавши в судовому засіданні представників заявника та ВДВС, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. В силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" закріплений обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;. (п. 5. ч. з ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеног в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
06.02.2015р. наказ господарського суду Запорізької області № 908/3779/13 від 21.02.2014р., разом і з заявою ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» про відкриття виконавчого провадження надійшов на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
10.02.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження за вих.№873-2/11.
Також, 10.02.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт з метою забезпечення реального виконання вимог виконавчого документа та на підставі заяви стягувача.
За приписами Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. (стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження").
Розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону (п. 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5)
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Вищенаведене свідчить про те, що державним виконавцем Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області виконувалися необхідні дії та застосовувалися передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи по примусовому виконанню рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2014р. по справі № 908/3779/13.
Суд зазначає, що державним виконавцем Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області не порушені вимоги ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказаною статтею передбачений порядок звернення стягнення на майно боржника та його реалізації в разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").
В даному випадку, опис та арешт конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна державним виконавцем в межах виконавчого провадження не проводився, також не накладено арешт на індивідуальне визначене майно боржника, на яке відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та положень Статуту господарства не може бути накладено арешт, оскільки триває перевірка майнового стану боржника, що підтверджується документами, наданими державним виконавцем в судовому засіданні, а тому постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.02.2015р. винесена в межах ст. 57 Закону.
Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не порушують прав та законних інтересів Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Національної академії аграрних наук України, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Національної академії аграрних наук України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні скарги Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та матеріали справи № 908/3779/13 відмовити.
Ухвалу направити сторонам, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
Суддя О.А. Топчій