20.04.15р. Справа № 904/848/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП", с. Кам'янське, Запорізька область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 214 198,32 грн.
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП", с. Кам'янське, Запорізька область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ
про визнання договору поруки №13090-ПОР від 26.02.2014 недійсним
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача (за первісним позовом): Фурман В.В. - представник (дов. № 8 від 03.05.2015)
від відповідача-1 (за первісним позовом): Савицький Г.С. - представник (дов. № 17/1 від
27.02.2015)
від відповідача-2 (за первісним позовом): не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014 та договором поруки № 130900-ПОР від 26.02.2014 у розмірі 214 198,32 грн., з яких: проіндексована суму боргу у розмірі 137 875,52 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 70 219,11 грн. та пеня у розмірі 6 103,69 грн.
Позивач посилається на невиконання відповідачем-1 свого зобов'язання за договором купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014. Також позивач вважає, що відповідач-2, відповідно до умов договору поруки № 130900-ПОР від 26.02.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (поручитель), несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" зобов'язання за договором купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2015.
10.03.2015 представник відповідача-1 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в рахунок оплати поставленого товару відповідачем-1 було сплачено 14.03.2014 позивачу 8 716,70 грн., але позивачем ця сума не врахована. Також, відповідач-1 вважає, що відповідач-2 введен в господарські-фінансові стосунки в якості поручителя з порушенням норм статті 553 Цивільного кодексу України.
10.03.2015 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій визнає позовні вимоги у повному обсязі та вважає їх обґрунтованими.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.03.2015 на 06.04.2015.
20.03.2015 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянський Степ" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" про визнання договору поруки № 13090-ПОР недійсним.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що договір поруки порушує права позивача (за зустрічним позовом) та не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.553 Цивільного кодексу України, оскільки цей договір повинен був укладатись між основним боржником та поручителем на користь кредитора.
Ухвалою господарського суду від 20.03.2015 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
03.04.2015 представник відповідача-2 (за первісним позовом) надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що закон не встановлює обов'язковість надання згоди основного боржника на укладання договору поруки.
03.04.2015 представник позивача (за первісним позовом) надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі у зв'язку з тим, що порука стосується прав та обов'язків кредитора та поручителя, на права та обов'язки основного боржника порука впливає побічно, оскільки зобов'язання та права останнього в цьому випадку ані встановлюються, ані припиняються, ані змінюються.
06.04.2015 представник відповідача-1 (за первісним позовом) подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання доказів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 29.04.2015 та відкладено розгляд справи на 20.04.2015.
17.04.2015 представник позивача (за первісним позовом) подав заперечення на відзив відповідача-1 (за первісним позовом), в якому зазначає, що відповідачем-1 (за первісним позовом) було здійснено платіж 14.03.2015 у розмірі 8 716,70 грн. за договором № 13089-П від 26.02.2014, який не є предметом спору.
20.04.2015 представник відповідача-1 (за первісним позовом) подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що для здійснення контрозрахунку потрібні знання бухгалтерської роботи, а бухгалтер підприємства знаходиться у відпустці.
Суд залишив це клопотання без задоволення, оскільки відповідач-1 мав достатньо часу для підготовки контррозрахунку.
20.04.2015 у судовому засіданні представник відповідача-1 (за первісним позовом) усно заявив клопотання про зобов'язання з'явитися у судове засідання представника відповідача-2.
Суд відмовив у задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки, по-перше, судом вже зобов'язано ухвалами від 11.02.2015, від 10.03.2015, від 06.04.2015 з'явитися у судове засідання відповідача-2 (за первісним позовом), по-друге, відповідач-2 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи без його участі, подав відзив, як на первісний позов, так й на зустрічний позов.
20.04.2015 у судовому засіданні представник відповідача-1 (за первісним позовом) усно заявив клопотання про призначення судової експертизи для визначення правильності розрахунків позивача (за первісним позовом), обґрунтовуючи його тим, що відповідач-1 не може зробити контррозрахунок, у зв'язку з тим, що бухгалтер підприємства знаходиться у відпустці.
Суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки, вирішення питань, які ставить відповідач-1 (за первісним позовом) не потребують спеціальних знань.
Відповідач-2 у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. 10.03.2015 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд провести розгляд справи без його участі.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 20.04.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача (за первісним позовом) та представника відповідача-2 (за первісним позовом), оцінивши докази, господарський суд, -
26.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 13090 (а.с.13).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7, 4.8 та суми процентів за користування товарним кредитом.
Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 13.1 договору).
Специфікацією № 1 від 26.02.2014 до договору купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014, сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем (а.с.18).
Пунктом 1 специфікацій № 1 передбачено, що товар по даній специфікації до договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком:
- 22,2 % від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 05.09.2014;
- решту 77,8 % від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.10.2014.
На виконання умов договору позивач (за первісним позовом) здійснив поставку товару відповідачу-1 (за первісним позовом) на загальну суму 72 526,11 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № 200317/02 від 20.03.2014 на суму 55 198,51 грн.;
- № 80410/02 від 08.04.2014 на суму 17 327,60 грн. (а.с.19-20).
Відповідач-1 частково оплатив поставлений товар у сумі 20 197,87 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.21).
Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 52 328,24 грн.
Відповідно до пункту 4.2 договору товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати товару - є неправомірним користуванням покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п.7.2 (протягом 10-ти календарних), а далі по ставці згідно п.7.3 договору.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться у гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7 та згідно способів викладених у пунктах 4.7, 4.8 договору.
Відповідно до пункту 4.7 договору якщо у період часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1/ А0) х СП = ПСП, де:
- А1 - офіційний курс гривні до долара США на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;
- А0 - це
- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у специфікації до договору;
- (при кожній черговій індексації) - це офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був за місцем показника - А1;
- СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:
- дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця,
- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту,
- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати у специфікації , як строк погашення товарного кредиту,
- ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).
Згідно з пунктом 4.8 договору якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7 договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю вже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:
Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1/ А0) х СП = ПСП, де:
- М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторони по відношенню до А0,
- А0 - це
- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у специфікації до договору;
- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був за місцем показника - М1;
- СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:
- дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця,
- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту,
- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати у специфікації , як строк погашення товарного кредиту,
- ПСП - проіндексована сума вартості товару.
Міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи / або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за вибором продавця).
Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміну курсу гривні до долара США, згідно п. 4.7, 4.8 договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом (як правомірного користування, так і неправомірного).
Відповідно до довідки ПАТ "ПУМБ" № DNI-52/1279 від 04.11.2014 міжбанківський курс станом на 27.10.2014 становив 1 295,00 грн. (а.с.52).
Відповідно до довідки ПАТ "ПУМБ" № DNI-52/204 від 17.02.2015 міжбанківський курс станом на 04.02.2015 становив 2 250,00 грн. (а.с.53).
Відповідно до довідки ПАТ "ПУМБ" № DNI-52/1067 від 17.09.2014 міжбанківський курс станом на 05.09.2014 становив 1 290,00 грн., станом на 09.09.2014 - 1 290,00 грн. (а.с.54).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частинами 1 та 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, що і було передбачено сторонами у п. 4.2 договору.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 специфікацій строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав 25.10.2014.
Доказів, які б підтверджували сплату заборгованості відповідач-1 не надав. Платіжне доручення на суму 8 716,70 грн. не є таким доказом, оскільки цю суму було сплачено за іншим договором, а саме за договором № 13089-П від 26.02.2014, тоді як спір між сторонами виник щодо виконання договору № 13090 від 26.02.2014.
Перевіривши розрахунок позивача (за первісним позовом) щодо індексації суми основного боргу, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено відповідно до умов договору та чинного законодавства. Таким чином, заборгованість відповідача-1 (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) проіндексованої суми боргу становить 137 875,52 грн.
Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3 цього Договору.
Відповідно до пункту 7.3 договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.
Позивачем (за первісним позовом) нараховані проценти за користування товарним кредитом у сумі 70 219,11 грн.
Перевіривши розрахунок процентів за користування товарним кредитом, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено відповідно до умов договору та чинного законодавства. Таким чином, сума процентів за користування товарним кредитом становить 70 219,11 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікації(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.
У зв'язку з тим, що відповідач-1 прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 06.09.2014 по 04.02.2015 у сумі 6 103,69 грн.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено відповідно до умов договору та чинного законодавства. Таким чином, сума пені становить 6 103,69 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача (за первісним позовом) до відповідача-1 (за первісним позовом) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
26.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (поручитель) укладено договір поруки № 13090-ПОР (а.с.22).
Пунктом 1.1 договору поруки встановлено, що предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по договору купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014, що включає погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов договору купівлі-продажу; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до договору купівлі-продажу та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обв'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Що ж до основного боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.
Вищенаведене узгоджується з приписами п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Тобто, відповідно до чинного законодавства договір поруки створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки основного боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання основного боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Відповідно до ч. 1-2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1-2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору поруки № 13090-ПОР від 26.02.2014 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача (за зустрічним позовом) до відповідача-2 (за зустрісним позовом), суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1 договору поруки № 13090-ПОР від 26.02.2014 встановлено, що предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по договору купівлі-продажу № 13090 від 26.02.2014, що включає погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов договору купівлі-продажу; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до договору купівлі-продажу та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами договору купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.4 договору поруки поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" перед кредитором за договором купівлі продажу № 13090-ПОР від 26.02.2014.
Відповідно до пункту 4.1 договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов.
Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до пункту 8.1 договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 4-х років.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідальність за невиконання договору відповідачем-1 (за первісним позовом) несе і відповідач-2 (за первісним позовом), оскільки між ними укладено договір поруки № 13090 - ПОР від 26.02.2014.
Таким чином, відповідач-1 (за первісним позовом) та відповідач-2 (за первісним позовом) є солідарними боржниками.
Приймаючи рішення щодо первісного позову, господарський суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 даного Кодексу передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальністю поручителя.
Таким чином, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи те, що відповідач-1 (за первісним позовом) та відповідач-2 (за первісним позовом) є солідарними боржниками, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені первісного позову судові витрати у справі покладаються на відповідача за первісним позовом.
Таким чином, судовий збір у розмірі 4 283,97 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідача-1 (за первісним позовом) та відповідача-2 (за первісним позовом).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в зустрічному позові на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 4, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Первісний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ'ЯНСЬКИЙ СТЕП" (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, 3; ідентифікаційний код 33448680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 31320991) - проіндексовану суму боргу у розмірі 137 587,52 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 70 219,11 грн., пеню у розмірі 6 103,69 грн. та судовий збір у розмірі 4 283,97 грн., про що видати наказ.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1; ідентифікаційний код 34985628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 31320991) - проіндексовану суму боргу у розмірі 137 587,52 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 70 219,11 грн., пеню у розмірі 6 103,69 грн. та судовий збір у розмірі 4 283,97 грн., про що видати наказ.
У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 27.04.2015.
Суддя Я.С. Золотарьова