23 квітня 2015 року Справа № 925/2146/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі
суддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"
на рішення від та на постанову відгосподарського суду Черкаської області 22.01.2015 Київської апеляційного господарського суду 10.03.2015
у справі господарського суду№ 925/2146/14 Черкаської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"
доПублічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти"
простягнення 1 165 604, 42грн.
за участю представників:
від позивача - Антонова Г.І.
від відповідача - Багателя А.О.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.01.2015 у справі № 925/2146/14, залишеним без змін постановою Київської апеляційного господарського суду від 10.03.2015, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (Позивач), присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 5 600,65 грн. інфляційних втрат, 3 099,72 грн. - 3% річних, 19 287,52 грн. - пені, 11 200,25 грн. - штрафу, 23 393,66 грн. - судового збору та 8 526 грн. - витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог - в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22.01.2015 та постанову Київської апеляційного господарського суду від 10.03.2015 в частині стягнення з Відповідача 12 729,75 грн. - інфляційних втрат, 4 862,18 грн. - пені, 1 108 824,35 грн. - штрафу. В цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача. В іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема норм статей 173, 230 Господарського кодексу України, статей 509, 549, 610 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (ТЕК) та Публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" (споживач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 31-Е, відповідно до якого (з урахуванням нової редакції від 29.07.2013) ТОВ "ТЕК" зобов'язується продати, а ПАТ "Дашуківські бентоніти" купити (приймати та оплачувати) активну електричну енергію відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.2.1 договору споживач зобов'язаний надати ТЕК письмову заявку про заявлені обсяги споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (місяць).
Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що оплату заявленого до постачання в розрахунковому місяці обсягу електроенергії споживач здійснює поетапно за наступним графіком: до 15 числа розрахункового періоду (місяця) - 33% від загальної вартості заявленого (в заявках) обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді (місяці); до 25 числа розрахункового періоду (місяця) - 33% від загальної вартості заявленого (в заявках) обсягу електричної енергії в розрахунковому періоді (місяці); остаточний розрахунок - до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. При здійсненні платежів споживач повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов'язково зазначається цей договір, за яким здійснюється купівля - продаж електроенергії.
Згідно з частиною 3 пункту 4.7, пунктом 4.9 договору у разі перевищення споживачем договірних величин споживання електроенергії за розрахунковий період він сплачує суму перевищення, а у разі надходження коштів в рахунок оплати за електричну енергію, куплену споживачем в розрахунковому місяці, понад очікувану її вартість, зазначені кошти зараховуються як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або за письмовим зверненням споживача перераховуються на його поточний рахунок.
В червні - серпні 2014 року сторонами договору укладено додаткові угоди до даного договору: № 4 від 06.06.2014, № 5 від 15.07.2014, № 6 від 04.08.2014, якими визначено інший порядок розрахунків за електроенергію, яка поставлялася в червні - серпні 2014 року.
Підпунктами 1.1, 1.2 додаткових угод № 5 від 15.07.2014 та № 6 від 04.08.2014 передбачено, що споживач зобов'язаний здійснити оплату впродовж 2-х банківських днів з дати виставлених рахунків, які виставляються поетапно: 1 етап - за період з 01 по 15 число розрахункового місяця; 2 етап - за період з 16 по 20 число розрахункового місяця; 3 етап - за період з 21 по 31 число розрахункового місяця.
Пунктом 1.4 додаткової угоди № 5 від 15.07.2014 встановлено, що у разі порушення строку оплати виставлених рахунків у термін передбачений пунктом 1.2 даної додаткової угоди споживач, крім пені, сплачує ТЕК штраф у подвійному розмірі від несплаченої суми за електроенергію на підставі виставленого рахунку ТЕК впродовж 2-х банківських днів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій за період з липня по жовтень 2014 року Відповідачем було спожито активної електроенергії на загальну суму 1 948 491,48 грн. Позивачем виставлено рахунок за електроенергію, поставлену за період з 1 по 15 липня 2014 року, № 277 від 14 липня 2014 року на суму 271 427,12 грн., який відповідач зобов'язаний був оплатити до 16 липня 2014 року (впродовж 2-х банківських днів): - за електроенергію, поставлену з 15 по 20 липня 2014 року - рахунок № 288 від 21.07.2014 на суму 291 831,84 грн., який відповідач зобов'язаний був оплатити до 23 липня 2014 року, - за електроенергію, поставлену з 21 по 31 липня 2014 року - рахунок № 305 від 01.08.2014 на суму 169 84336 грн., який повинен був оплачений до 05 серпня 2014 року. За спожиту у серпні 2014 року електроенергію, відповідно до умов, викладених в п. 1 додаткової угоди № 6 від 04.08.2014, виставлені відповідачу рахунки № 326 від 14.08.2014 на суму 200 337,98 грн., № 341 від 20.08.2014 на суму 17 767,31 грн. та № 359 від 01.09.2014 на суму 117 842,55 грн. Відповідач зобов'язаний був оплатити по виставлених рахунках, відповідно 16, 22 серпня та 03 вересня 2014 року. За поставлену електричну енергію у вересні - жовтні 2014 року Позивачем Відповідачу виставлені рахунки на оплату № 384 від 12.09.2014 на суму 222 030 грн., № 403 від 23.09.2014 на суму 222 030 грн., № 415 від 01.10.2014 на суму 58 181,72 грн., № 440 від 10.10.2014 на суму 195 386,40 грн., № 459 від 21.10.2014 на суму 195 386,40 грн., які повинні бути оплачені, відповідно до 15, 25 вересня, 5, 15, 25 жовтня 2014 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" про стягнення з Відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі - продажу електричної енергії № 31-Е від 17.09.2012 в розмірі 27 181,60 грн. основний борг, 23 975,98 грн. - пеня, 3 081,59 грн. - 3% річних, 12 990,79 грн. - інфляційні втрати та 1 120 024,60 грн. - штраф.
12.01.2015 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначав, що Відповідачем повністю сплачено суму основного боргу.
Крім того Позивач збільшив період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, в зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 1 165 604,42 грн., в тому числі: 18 330,40 грн. втрати від інфляції, 3 099,72 грн. - 3% річних, 24 149,70 грн. - пеня та 1 120 024,60 грн. - штраф.
Судами попередніх інстанцій, частково задоволено позовні вимоги Позивача.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5.4.3. договору в разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення), за кожен день прострочення.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат та враховуючи невчасний розрахунок Відповідача за поставлену електроенергію, правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних.
Господарським судом Черкаської області обґрунтовано частково задоволено позов у частині стягнення з Відповідача витрат за надані послуги адвоката, з урахуванням співрозмірності розміру витрат зі складністю справи та короткою тривалістю розгляду справи в суді.
Крім того, судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зменшено розмір штрафу з 1 120 024,00 грн. до 11 200 грн.
Судові рішення мотивовані передбаченим частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення неустойки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок суду щодо зменшення розміру штрафу з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судами при прийнятті рішення по зменшення розміру штрафу, не досліджено інтереси сторін, питання спричинення Позивачеві збитків від оплати з пропуском строку, майновий стан сторін.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, що не було зроблено судами попередніх інстанцій, тому рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 22.01.2015 та постанову Київської апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 925/2146/14 скасувати.
Справу № 925/2146/14 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя В. Саранюк
Судді Л. Іванова
Н. Кочерова