31 березня 2015 року Справа № 908/1411/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого,
Корнілової Ж.О. - доповідача,
Чернова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015
у справі№ 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"
простягнення 286224,59 грн.,
за участю представників сторін
від позивача:Кость О.Г. (довіреність від 18.04.2014 № 14-105),
від відповідача:не з'явились,
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 у справі № 908/1411/14 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 (у складі колегії суддів: Сіверін В.І. - головуючого, Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 100000,00 грн. пені, суму 44433,21 грн. 3% річних, 32245,90 грн. інфляційних втрат та 5724,49 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області щодо відмови у стягнення 109545,48 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (покупець) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3742-БО-13, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах договору; газ, що продається за договором, використовується покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.
Пунктом 2.1. договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 7601 тис.куб.м.
Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 5.2 договору.
Відповідно до пункту 5.5 договору, загальна вартість договору на дату його укладення становить 35433885,74 грн. (з ПДВ).
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом пунктом 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної
облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Додатковою угодою від 16.07.2013 № 1 до договору сторонами внесено зміни до 5 розділу договору, змінено ціну природного газу з 01.07.2013.
На виконання пункту 2.1 договору позивачем з січня 2013 року по квітень 2013 року, а також з жовтня 2013 року по грудень 2013 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 24091806,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, які підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.
Відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався в повному обсязі, що підтверджується довідкою з операцій за договором, однак в порушення пункту 6.1 договору відповідач несвоєчасно здійснював оплату поставленого природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 209545,48 грн. пені, 32245,90 грн. інфляційних втрат та 44433,21 грн. 3% річних.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) інфляційні не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суди, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання дійшли до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44433,21 грн. 3% річних та 32245,90 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору від 28.12.2012 №13/3742-БО-13 передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та чинним законодавством.
Відповідачем 20.05.2014 подано до суду першої інстанції клопотання від 19.05.2014 № 1409 про зменшення розміру пені до 10 % .
Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції правомірно частково задоволено клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, та стягнуто 100000 грн. пені (тобто 48%), виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд апеляційної інстанції правомірно врахував рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, в тому числі, що на час звернення позивача до суду першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ, про що свідчить довідка позивача. Заборгованість за поставлений газ відсутня.
Крім цього, кількість днів прострочення відповідача з оплати природного газу становила переважно 15-30 днів, тобто була нетривалою.
Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ суд апеляційної інстанції правомірно прийняв до уваги наступне.
Основним напрямком діяльності підприємства відповідача є задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання.
Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною.
Відповідно до балансу ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж", станом на 31.12.2013 кредиторська заборгованість відповідача становить більше 55090 тис. грн., дебіторська заборгованість складає 25246 тис. грн., а збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2013 становлять більше 7112 тис. грн.
Заборгованість бюджетних організацій за поставлену теплову енергію на кінець відповідного місяця становила: січень 2013 року - 7983,4 тис. грн., інші споживачі - 2293,1 тис. грн.; лютий 2013 року - 4883,3 тис. грн., інші споживачі - 2476,4 тис. грн.; березень 2013 року - 4396,7 тис. грн., інші споживачі - 2300,5 тис. грн.; квітень 2013 року - 2290,4 тис. грн., інші споживачі - 1898,9 тис. грн.; травень 2013 року - 1862 тис. грн., інші споживачі - 1712,7 тис. грн.; червень 2013 року - 1743,1 тис. грн., інші споживачі - 1666,4 тис. грн.; липень 2013 року - 1637,6 тис. грн., інші споживачі - 1651,2 тис. грн.; серпень 2013 року - 2066,3 тис. грн., інші споживачі - 1662,2 тис. грн.; вересень 2013 року - 1203,4 тис. грн., інші споживачі - 1673 тис. грн.; жовтень 2013 року - 2971,6 тис. грн., інші споживачі - 1882,8 тис. грн.; листопад 2013 року - 4736,1 тис. грн., інші споживачі - 1927,3 тис. грн.; грудень 2013 року - 4299,7 тис. грн., інші споживачі - 2264,2 тис. грн.; січень 2014 року - 6902,8 тис. грн., інші споживачі - 2553,0 тис. грн.; лютий 2014 року - 8714,8 тис. грн., інші споживачі - 2592,3 тис. грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість бюджетних установ перед ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" займає значний відсоток від загальної суми заборгованість серед споживачів за спожиту теплову енергію, яка постачається ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж".
Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, постійна недостатність обігових коштів в період з січня 2013 року по лютий 2014 року, що призвело до затримок з оплати поставленого природного газу
позивачу. Сплата неустойки в даному випадку зачіпає майнові інтереси відповідача, інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені.
Таким чином, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у
справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий суддяОвечкін В.Е.
Судді:Корнілова Ж.О.
Чернов Є.В.