Справа № 750/13061/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/301/2015
Категорія - cт. 296 ч. 2 КК Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 .
З участю учасників судового провадження :
прокурора - ОСОБА_6
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9
захисника - адвоката ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження № 11-кп/795/301/2015 за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, у зв'язку із зміною обстановки за ст. 48 КК України, та кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 за ч.2 ст.296 КК України закрито.
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що 22 вересня 2014 року близько 22 год., він разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , злочини щодо яких виділені та розслідуються в окремому провадженні, у стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля торгівельного закладу ТОВ «Ашер» у м. Чернігові по вул. Пухова, 129, та спілкувались між собою. Коли до них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_16 , зробив їм зауваження з приводу нецензурної лайки, і між ними виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_14 , використовуючи цей явно незначний та неістотний привід, відвів ОСОБА_16 у двір будинку АДРЕСА_1 , на тій же вулиці, де, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, завдав ОСОБА_16 побоїв у вигляді неодноразових ударів руками по тулубу та обличчю.
Після цього ОСОБА_11 з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 пішли від торгівельного закладу по тротуару в сторону будинку АДРЕСА_1 , знову зустріли ОСОБА_16 та раніше їм незнайомого ОСОБА_17 , який хотів дізнатись про причини побиття ОСОБА_16 .
У відповідь на це ОСОБА_11 разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , грубо та зневажливо ставлячись до громадського порядку, існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, узгоджено між собою, руками та ногами стали наносити удари ОСОБА_16 і ОСОБА_17 по тілу.
Безпосередньо ОСОБА_11 з ОСОБА_14 нанесли побої та удари в різні частини тіла ОСОБА_17 , а ОСОБА_13 із ОСОБА_15 аналогічно - побої і удари по тілу ОСОБА_16 , збивши обох потерпілих з ніг.
Потім ОСОБА_14 , діючи без відома інших учасників хуліганських дій, дістав наявний у нього ніж та нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з метою умисного вбивства ОСОБА_17 , з хуліганських мотивів та усвідомлюючи, що завдає йому особливих фізичних страждань, наніс ОСОБА_17 багаточленні ножові поранення по тулубу, від одержання яких той помер на місці.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_17 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 8 проникаючих у грудну та черевну порожнини колото-різаних ран грудної клітки й живота з ушкодженням обох легень, серця, діафрагми та печінки; 4 непроникаючих поранень грудної клітки, 1 різаного поранення правого плеча та 1 колото-різаного ушкодження лівого передпліччя, які супроводжувались кровотечею, що призвела до масивної крововтрати та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_17 настала від масивної крововтрати, що виникла внаслідок множинних колото-різаних ран грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів.
Також у ОСОБА_17 виявлені 2 синці на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не супроводжувались короткочасним розладом здоров'я.
Після вбивства ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , наздоганяючи своїх товаришів, які вже залишили місце події, звернув увагу на ОСОБА_16 , який лежав поряд на тротуарі, та діючи без відома інших учасників хуліганських дій, відкрито нехтуючи встановленим у суспільстві порядком та демонструючи грубу силу, наблизився до ОСОБА_16 та з метою його умисного вбивства із хуліганських мотивів, завдав ОСОБА_16 кілька ножових поранень в груди та шию, від яких потерпілий знепритомнів. Вважаючи, що виконав усі необхідні дії для доведення задуманого вбивства ОСОБА_16 до кінця, ОСОБА_14 залишив місце злочину. Однак через деякий час у непритомному стані ОСОБА_16 був доставлений швидкою медичною допомогою до Другої Чернігівської міської лікарні, де йому була надано необхідна медична допомога і він залишився живий.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 3 проникаючих колото-різаних поранень правої половини грудної клітки, 2 колото-різаних ран правого передпліччя з пошкодженням ліктьової артерії, 1 різаної рани шиї, котрі виникли від дії гострого предмету, що має колючо-ріжучі властивості, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Крім того, у нього виявлена закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забита рана верхньої губи, множинні садна та гематоми обличчя, волосистої частини голови, які виникли від дії не менше як 2 травмуючих дій тупих предметів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Обґрунтовуючи своє рішення про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, та закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 за ч.2 ст.296 КК України, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, щиро розкаявся, раніше не був судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, влаштувався на роботу, за місцем якої характеризується виключно позитивно, приймає активну участь у підтриманні громадського порядку в місті у складі громадської організації «Самооборона Майдану», є волонтером, приймав участь у антитерористичній операції в складі БПС МОП «Чернігів», у складі якого також служив його батько, який загинув під час виконання бойового завдання, в результаті чого обвинувачений залишився єдиним годувальником у сім'ї, бо його мати пенсіонерка, має ряд захворювань, сестра навчається в школі, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_16 , тому вказані вище обставини свідчать про зміну обстановки, внаслідок чого особа обвинуваченого втратила суспільну небезпечність, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу суду як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, та направити матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 на розгляд до суду першої інстанції. Вказують, що вони та ОСОБА_8 в суді першої інстанції заперечували проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності Зазначають, що надані захисником ОСОБА_10 документи є сумнівними, відповідно до вимог ст. 94 КПК України судом першої інстанції не перевірені. Вказують, що станом на 16 січня 2015 року ОСОБА_11 ніде не працював, а після вчинення кримінального правопорушення перебував у СІЗО з 26.09.2014 року по 23.12.2014 року. Судом не вказано, яку саме участь у підтриманні громадського порядку в місці в складі громадської організації «Самооборона Майдану» він приймає. Належним чином не підтверджено, що він є волонтером, бо не надано витягу з Реєстру волонтерів антитерористичної операції, затвердженого наказом МФУ від 30.10.2014 року №1089. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_11 взагалі не відшкодував їм ніякої шкоди. Не зрозуміло, в чому складалась шкода, яку він відшкодував потерпілому ОСОБА_16 . Судом не взято до уваги, що ОСОБА_11 разом з ОСОБА_14 наносив численні удари руками і ногами їх сину, довівши його до безпорадного стану, що в подальшому дало можливість ОСОБА_14 нанести багаточисельні колото-різані удари їх сину, що призвело до його смерті, і що свідчить про те, що ОСОБА_11 , відповідно до ст.26 КК України, є співучасником злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України. Також не взято до уваги, що ОСОБА_11 , згідно проведеного службового розслідування, характеризується негативно, в зв'язку з чим був звільнений в посади міліціонера. Після вбивства сина він жодного разу не зустрічався з ними, не вибачився.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника, адвоката ОСОБА_10 , думку прокурора які заперечували проти апеляційної скарги потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження в обсязі апеляційної скарги в межах вимог у відповідності із ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.48 КК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, та якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Тобто ст.48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час кримінального провадження або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, тощо, та у вузькому, - тобто об'єктивних /зовнішніх/ умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилась таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Всупереч вищенаведеним вимогам закону, суд першої інстанції не встановив, яка ж обстановка існувала під час вчинення злочину, що спонукала до його вчинення, тобто, не вияснив об'єктивні умови життя та діяльності, в яких перебувала дана особа під час вчинення злочину і які значною мірою впливали на її суспільну небезпечність; яка обстановка існувала після вчинення злочину; та які і в чому полягали її зміни на час кримінального провадження у суді; не навів конкретних даних, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності, тобто не визначив конкретної підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Без встановлення відповідної обстановки до і після вчинення злочину, без порівняння та оцінки її зміни на час кримінального провадження та розгляду у суді, без встановлення безпосереднього зв'язку між зміною обстановки, що відбулася протягом певного часу, - з часу вчинення злочину до розгляду провадження у суді, - неможливо прийняти правильне рішення щодо застосування ст. 48 КК України до ОСОБА_11 .
Стаття 48 КК України не підлягає застосуванню з огляду лише на позитивні характеристики особи, яка вчинила злочин, визнання нею вини і каяття у вчиненому тощо, якщо при цьому не було встановлено зміни обстановки.
Обставини, на які послався суд першої інстанції, необгрунтовано визнані такими, що давали підстави для застосування до ОСОБА_11 ст. 48 КК України.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_11 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, тобто у хуліганстві, в умисному грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , вчинене групою осіб.
Даний злочин, згідно ст. 11 КК України, не втратив суспільної небезпечності, посягає на громадський порядок та особисті інтереси людей, діяння заподіяло істотної шкоди конкретним об'єктам кримінально-правової охорони - фізичним особам та суспільству.
В апеляційному суді ОСОБА_11 не визнав, що вчиняв побиття ОСОБА_17 за тих обставин, що вказані у обвинувальному акті та у мотивувальній частині ухвали суду; заперечує своє перебування у стані алкогольного сп”яніння під час подій; підтвердив, що не зареєстрований як волонтер, бо не має коштів на внески; не відшкодував заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ; згідно довідки з місця проживання /а.с. 159 справи № 750/13061/14/ ніяк не характеризується.
Посилання суду на працевлаштування ОСОБА_11 як на зміну обстановки, не може впливати на зміну особистості обвинуваченого, бо він працює тільки з лютого 2015 року і не більше 20 годин на тиждень, характеристика не затверджена колективом працівників, сам трудовий договір /а.с. 262/ викликає сумнів, бо заробітна плата працівнику встановлена з порушенням КЗпПУ - 1/2 мінімальної зарплати, замість не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а тому такий висновок суду є безпідставним.
Більш того, у суді першої інстанції не було здобуто обґрунтованого підтвердження позитивної діяльності ОСОБА_11 - волонтерство, охорона громадського порядку /відсутні дані про склад групи, графіки чергувань, об'єкти та результати чергувань/; чому він є єдиним годувальником у сім'ї, коли його мати - не досягла пенсійного віку / ІНФОРМАЦІЯ_1 /, отримує пенсію за вислугу років, інвалідності не має; члени сім'ї та дружина мають певні пільги внаслідок загибелі військовослужбовця та втраті годувальника, батька ОСОБА_18 /а.с. 266, 269/.
Судом першої інстанції взагалі залишився поза увагою той факт, що обвинувачений не відшкодував збитків потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , а також не вияснено, в чому ж полягає його щире каяття, бо він не визнає побиття ОСОБА_17 , порушення громадського порядку, перебування у стані алкогольного сп”яніння, групи осіб, що є ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, а також не зазначено, як впливає відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_16 на завдану невідшкодовану шкоду потерпілому ОСОБА_17 .
Таким чином, не навівши жодних обґрунтованих доводів про те, у чому полягала зміна обстановки на час розгляду провадження в суді щодо ОСОБА_11 , не перевіривши представлені докази стороною захисту щодо їх достовірності чи недостовірності, належності чи неможливості їх використання, відсутність висновків суду щодо доводів потерпілих, суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 94, 370 КПК України щодо всебічного, повного, неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, у відповідності із законом, з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, яке було б законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції за даних обставин допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення - ч. 1 ст. 412 КПК України - що тягне скасування судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , колегія суддів у відповідності до вимог ч.1 ст.407 КПК України, вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути виявлені істотні порушення кримінального процесуального закону, повно, об'єктивно та неупереджено розглянути справу та прийняти процесуальне рішення у відповідності до вимог КПК України, з наведенням достатніх, достовірних доказів, що вказують на можливість чи неможливість встановлення обставин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст. 48 КК України, чи відмови в цьому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 415 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_12 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2015 року, якою звільнено ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.296 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього закрито, - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала не оскаржується.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4