Справа № 0444/1248/12
Справа № 2/444/1248/12 Головуючий в 1 інстанції
Провадження № 22-ц/491/1749/12 Чумак Н.О.
Категорія № 27 ( ІV ) Доповідач - Барильська А.П.
19 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді : Барильської А.П.,
суддів : Грищенко Н.М., Савіної Г.О.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 17 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним усного договору грошової позики , стягнення боргу за договором грошової позики та стягнення витрат понесених у зв'язку з поновленням порушеного права,-
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним усного договору грошової позики , стягнення боргу за договором грошової позики та стягнення витрат понесених у зв'язку з поновленням порушеного права.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 липня 2009 року відповідач за усним договором грошової позики взяв в борг 30 000 грн. строком на 3 міс., до 17.12.2009 року. На підтвердження укладання договору відповідач надав розписку. Після звільнення ОСОБА_3 23 травня 2011 року з під варти позивач звернулась з усною заявою про повернення боргу, проте відповідач їй борг не повернув.
У зв'язку із чим позивач просить суд : визнати дійсним усний договір грошової позики від 17 липня 2009 року на суму 30 000 грн.; стягнути на її користь з відповідача грошові кошти в сумі 49 068,58 грн., з урахуванням 3% річних в сумі 1836 грн., облікової ставки НБУ в сумі 11500,64 грн., та з урахуванням індексу інфляції в сумі 5731,94 грн. судові витрати в сумі 4000 грн. за послуги адвоката та 532,69 грн. судового збору.
Рішенням Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 17 квітня 2012 року , в якому усунуто описку ухвалою суду від 03 травня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь борг в сумі 3000 грн., 1836 грн. - 3% річних, 5731,94 грн. - суму інфляційних збитків, 375,67 грн. - судового збору, 4000 грн. - витрат на правову допомогу., а всього 41 567,94 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема вважає, що суд не звернув уваги, що із вимогою про повернення грошових коштів позивач звернулась до нього 30 січня 2012 року та згідно із наданою ним розписки строк повернення коштів на час звернення до суду не сплинув, тому вимоги про стягнення коштів за прострочення виконання зобов'язання є безпідставними , оскільки строк виконання зобов'язання спливає 30 квітня 2012 року.
Крім того, вважає, що сума судових витрат за надання правової допомоги, стягнута судом без урахування граничного розміру компенсаційних витрат на правову допомогу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не заперечується , що відповідач ОСОБА_3 Згідно розписки 17 липня 2009 року взяв в борг у ОСОБА_4 30000 грн. на строк повернення за вимогою протягом трьох місяців. (а.с.10)
Телеграмою від 28 січня 2012 року позивачем надіслано відповідачу вимогу про повернення коштів, яка згідно поштового повідомлення вручена ОСОБА_3 30 січня 2012 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції керувався ст.ст. 610, 625, 1047,1050 ЦК України та дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини за договором позики , наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача суми позики 30 000 грн., та 3% річних за користування коштами і суми інфляційних збитків за період з 17 .10.2009 року по 31.01.2012 року.
Колегія суддів, не може в повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як убачається з матеріалів справи відповідач 17 липня 2009 року надав позивачу розписку про отримання в борг 30 000 грн. на строк повернення за вимогою протягом трьох місяців (а.с.10).
Із вимогою про повернення коштів позивач ОСОБА_4 , згідно повідомлення телеграмою, звернулась до відповідача 28 січня 2012 року, вимога отримана відповідачем 30 січня 2012 року (а.с.7). З цього часу починається строк виконання вимоги, який відповідно домовленості між сторонами закінчується останнім днем третього місяця, тобто 30 квітня 2012 року.
Тому, висновки суду про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та як підстава, відповідно ч.2 ст.625 ЦК України стягнення з ОСОБА_3 3% річних й індексу інфляції не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки будь- яких даних про звернення ОСОБА_4 до відповідача із вимогою про повернення коштів у строк до 28 січня 2012 року в матеріалах справи відсутні.
На час ухвалення рішення суду першої інстанції 17 квітня 2012 року час виконання зобов'язання не закінчився, тому на думку колегії суддів, стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 3% річних за користування коштами та інфляційних збитків за час прострочення виконання зобов'язання за період з 17 жовтня 2009 року по 31 січня 2012 року - є передчасним.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції заслуговують на увагу, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню відповідно п.2,3. ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Крім того, визначаючи розмір судових витрат на правову допомогу з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в розмірі 4000 грн. суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.1.2011 року № 4191-ІV (далі - Закон).
Згідно із ст.1 Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення , іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу , у судовому засіданні , під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що зазначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з журналу судового засідання (а. 33-34), представник позивача ОСОБА_2 приймав участь в судовому засіданні 17 квітня 2012 року - 36 хвилин : 60 хв. = 0,6 год.).
Враховуючи викладене та розмір мінімальної заробітної плати станом на квітень 2012 року, який складає 1094 грн., граничний розмір витрат на правову допомогу безпосередньо в суді складає 656,4 грн. ( 1094 грн. х 0,6 год.).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що представником позивачки були вчинені й інші дії, необхідні для розгляду справи, що підтверджено актом виконаних робіт підписаним позивачем та його представником в сумі 1073 грн. за вісім годин участі особи, яка надавала правову допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (а.с. 26) .
Оскільки розмір витрат на правову допомогу, який стягнуто судом першої інстанції в сумі 4000 грн. перевищує граничний розмір витрат на правову допомогу, який становить 1729,4 грн., тому рішення суду в частині стягнення судових витрат за правову допомогу підлягає зміні та зменшенню витрат до 1729,4 грн.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2, 3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу від 17 квітня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3% річних в сумі 1836 грн. , 5731,94 грн. сум інфляцій - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду змінити в частині стягнутих з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_4 , зменшивши розмір до 1729,4 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: