0413/2-1003/11
Справа № 2-1003/11 Головуючий в першій
Провадження 22-ц/491/528/12 інстанції Кулігіна Т.Д.
Категорія № 26 ( ІІІ) Доповідач - Барильська А.П.
01 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Грищенко Н.М.,Савіної Г.О.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю: представника відповідача Капайгори Ігоря Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 08 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, та просила стягнути з відповідача на її користь 200000 грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю члена сім'ї.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 переносить моральні страждання. Чоловік тривалий час працював на виробництві відповідача , у зв'язку із чим, він у 2002 році отримав професійне захворювання , йому вперше було встановлено 70% втрати професійної працездатності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (надалі- ПАТ «ЦГЗК») на користь ОСОБА_3 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ПАТ «ЦГЗК », посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Вважає, що суд не врахував, що ПАТ «ЦГЗК» не може бути належним відповідачем по справі, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами регулюються спеціальним законом.
Судом не враховано, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення їй моральної шкоди; визначений судом розмір компенсації моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є значно завищеним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до положень матеріального та процесуального закону, частково задовольнив позовні вимоги.
Із матеріалів справи вбачається, що чоловік позивача - ОСОБА_4, з 1974 року по 2002 рік працював на різних посадах у шкідливих умовах праці на ПАТ "ЦГЗК".
Згідно копії свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 з 19 травня 1973 року (а.с.16)
Відповідно копії свідоцтва про смерь ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.9)
Згідно довідки МСЕК серії ДНА-03 № 00269 від 15 травня 2009 року розширеною експертною комісією №2 смерті ОСОБА_4 З професійним захворюванням від 08.08.2002 року.
Висновком МСЕК від 17 вересня 2002 року ОСОБА_4 Встановлено первинно 70% втрати професійної працездатності та друга група інвалідності.
Згідно Акту № 7 розслідування професійного захворювання ОСОБА_4 Від 27 серпня 2002 року, комісією встановлено, що причиною його захворювання є тривала робота протягом 25 років в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ПДК, несприятливого мікроклімату. Згідно п.17 винними у профзахворюванні ОСОБА_4 ,за окремою думкою члена комісії є керівництво кар'єру ПАТ "ЦГЗК", у зв'язку із порушення п.475 Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин, крім того зазначено, що встановити особу винну у профзахворюванні неможливо. (а.с.12)
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що внаслідок смерті ОСОБА_7, позивачу ОСОБА_3, як жінки померлого , було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим обставинам, матеріалам справи і є обґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка завдала , за наявності її вини.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи , відшкодовується її чоловікові (дружині) , батькам (усиновлювачам) , дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю , згідно ч.1 ст.1168 ЦК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до ст..ст.213,214 ЦПК України правильно визначився з характером правовідносин, оскільки жінка померлого має право на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст.ст.1167,1168 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд при вирішенні спору не вірно застосував матеріальний закон, на думку відповідача, зобов'язаний був застосувати ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 35000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309 ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
Змінити рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2011 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 зменшивши цей розмір до 35 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Складання повного рішення відкладено до 06 березня 2012 року.
Головуючий :
Судді :