0444/2-3066/11
Справа № 2п/64/11 Головуючий в 1 інстанції
Провадження № 2-ц/491/797/12 Кваша А.В.
Категорія № 42 ( І) Доповідач - Барильська А.П.
17 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді : Барильської А.П.,
суддів : Грищенко Н.М., Савіної Г.О.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю: представника позивача Криворізької квартирно-експлуатаційної частини -Коваленко Юлії Валеріївни, представника відповідача - Боровик Лілії Геннадіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Центрально- Міського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2012 року за позовом Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про виселення,-
У лютому 2011 року Криворізька квартирно-експлуатаційної частини району (надалі - Криворізька КЕЧ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, на час проходження військової служби у Криворізькому гарнізоні, 22.08.2000 року видано ордер на право заняття квартири АДРЕСА_1 .
Наказом командира Військової частини від 03.03.2003 року відповідача звільнено в запас у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, враховуючи, що останній втратив зв'язок з Міністерством оборони та повинен був звільнити займане приміщення разом з членами своєї родини.
Дружина відповідача за власним бажанням виселилася із займаного приміщення, а відповідач в добровільному порядку звільнити приміщення не бажає, порушує норми, встановлені законодавством, права та інтереси військовослужбовців, які в теперішній час проходять службу у військовій частині та потребують поліпшення житлових умов, крім того, відповідач не сплачує житлово-комунальні витрати, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
Позивач просив суд виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. Стягнути судові витрати.
Рішенням Центрально- Міського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2012 року позов Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про виселення задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Криворізькій КЕЧ у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, вважає, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду та питання про поновлення процесуального строку у зв'язку з поважністю причин його пропуску, не ставив. Вважає, що посилання суду на не проживання відповідача у займаному приміщенні з 2009 року не може бути підставною для відмови в застосуванні строку позовної давності.
Крім того, вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач перебував на службі у Збройних силах, як державний службовець, тому застосування положень ч.2 ст.132 ЖК України є помилковим.
Також відповідач не надавав письмового зобов'язання про звільнення займаного приміщення, як передбачено в п.2.9. Наказу МОУ № 577 від 06.10.2006 року. Суд не застосував до спірних правовідносин нормативно- правові акти, які б врегульовували спірне питання на час його виникнення, тобто, станом на 2003 рік.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що будівля гуртожитку АДРЕСА_3 , знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ . (а.с.8).
Згідно копії ордеру № 37/37 від 22.08.2000 року, лейтенант ОСОБА_1 , родина якого складається з двох чоловік, вселився в 2 кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ордер видано на підставі рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та гарнізону від 12.06.2000 року (а.с.5).
З витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 03.03.2003 року вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 , помічник командира частини, начальник фінансово-економічної служби, звільнений наказом Головнокомандуючого Сухопутних військ ЗС України від 30.11.2002 року з військової служби у запас за пунктом 63 п.п. е (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) з 03.03.2003 року його виключено зі списку особового складу частини, направлено для зарахування на військовий облік в Центрально-Міський РВК м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.9).
Актом перевірки паспортного режиму № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_4 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , зв'язок з МО втратив, за вказаною адресою не здійснює оплату за комунальні послуги та квартплату та фактично не мешкає (а.с.6,7).
Задовольняючи позовні вимоги Криворізька КЕЧ та виселяючи ОСОБА_1 із займаного приміщення без надання іншого, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.132 ЖК України, Постановою КМУ від 03.08.2006 року, Наказом МО України від 06.10.2006 року № 577 та виходив з обґрунтованості позовних вимог і відсутності у відповідача прав на проживання у займаному приміщенні.
Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 ЖК України, працівники підприємств, установ та організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку із роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Крім того, пунктом 7.2. Наказу МО України від 24.03.2008 року № 11 передбаченоё що у двотижневий термін з дня виключення із списків особового складу військової частини підлягає виселенню із гуртожитку з усіма членами сім'ї без надання іншого житлового приміщення особа, звільнена з військової служби в запас або у відставку.
Згідно абзацу 5 пункту 2.9 Наказу МО України від 06.10.2006 року № 577 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗСУ та членам їх сімей житлових приміщень», військовослужбовець бере на себе зобов'язання щодо звільнення службового житла в передбачених випадках, що також визначено п. 7,12 Постанови КМУ України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, та ст. 12 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не відноситься до жодної з категорії громадян, зазначених у ст. 125 ЖК України, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
У зв'язку з чим, висновок суду щодо наявності підстав для виселення відповідача із службового житла без надання іншого жилого приміщення, є правильним.
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування до спірних правовідносин ст. 132 ЖК України, є безпідставними, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами регулюються зазначеної нормою закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не мешкає у гуртожитку остаточно з 2009 року, та з цього часу позивачу стало відомо про факт незаконного зайняття відповідачем житлового приміщення, і з цього часу починає перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
Посилання на ненадання відповідачем письмового зобов'язання про звільнення займаного приміщення, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом до спірних правовідносин нормативно- правових актів, які б врегульовували спірне питання на час його виникнення, тобто, станом на 2003 рік, є безпідставними і спростовуються матеріалам и справи та висновками суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам по справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально- Міського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : А.П. Барильська
Судді: Н.М. Грищенко
Г.О.Савіна