Справа № 22-ц-24534/11
Справа № 22-ц-24534 /11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія - 32 ( ІУ ) Папарига В.А.
Доповідач Барильська А.П.
08 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Бондаренко І.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, -
У грудні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо- транспортною пригодою.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 24 липня 2008 року з вини водія ОСОБА_4, яка керувала автомобілем Хюндай, державний номер НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вул. Косіора, сталася дорожньо- транспортна пригода, зіткнення з автомобілем марки ДЕУ державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_7 Постановою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу відповідача визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Внаслідок зіткнення з вини відповідача, автомобілю ОСОБА_5 завдано технічних пошкоджень, вартість яких складає 5171,77 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_5 просить стягнути зазначену матеріальну шкоду з відповідача.
Оскільки позивач ОСОБА_2 працює в ПП «Топаз 96» менеджером по поставкам, він використовував автомобіль в виробничих цілях, у зв'язку із пошкодженням автомобіля марки ДЕУ державний номер НОМЕР_3, вимушений був орендувати інший автомобіль. Послуги з оренди автомобіля склали 1800 гривень, які він просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на свою користь, а також у відшкодування моральної шкоди просить стягнути 5000 гривень та судові витрати по справі.
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 5990,0 грн. та судові витрати, оскільки у дорожньо-транспортній пригоді наявні також і вина ОСОБА_2.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріального збитку - 4654,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди- 700 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн., в рахунок відшкодування судових витрат- 51,0 грн. сплаченого судового збору, та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 599 грн., в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи 150 грн., судові витрати - 51 грн. Судового збору та 120 грн. Витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити та задовольнити його вимоги та вимоги ОСОБА_5 в повному обсягу.
Зокрема: вважає, що суд першої інстанції без належного обґрунтування відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1200 грн., оскільки ним було надано квитанцію, яка підтверджує зазначені витрати.
Крім того, судом не враховано, що лише відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності та визнання винною у скоєному ДТП, його, ОСОБА_2, до відповідальності не притягнуто. У зв'язку з чим, вважає, що висновок авто-технічної експертизи не можна взяти до уваги, оскільки він не є належним доказом у справі, вина відповідача була доказана та у призначенні експертизи не було потреби.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, в якому встановити рівнозначний ступінь вини позивача та відповідача ОСОБА_2, відповідно, по 50%, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2995 грн., 150 грн. за проведення автотранспортної експертизи, та судові витрати. В задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував рішення в частині визначення відсотка вини кожного з учасників ДТП, оскільки відповідно висновку автотехнічної експертизи позивач також допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим вважає, що відсоток вини її та відповідача ОСОБА_2 є рівним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 липня 2008 року о 16 годині 20 хвилин за участю водія ОСОБА_4, ( у шлюбі- ОСОБА_4), яка керувала належним їй на праві власності автомобілем марки Хюндай, державний номер НОМЕР_1 та водія ОСОБА_2, який, на підставі довіреності від 05.02.2008 року, керував автомобілем марки ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_5, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої були пошкоджені автомобілі.
Вирішуючи питання щодо наявності вини позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, та ступеня їх вини, суд першої інстанції правильно виходив з наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, та правильно визначив ступінь вини позивача ОСОБА_2 - 10 відсотків та ступінь вини відповідача ОСОБА_4 - 90 відсотків, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до положень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26.08.2008 року, ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та на неї накладено стягнення у виді штрафу 51 гривні. Згідно вказаної постанови 24 липня 2008 року о 16 годині 20 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Хюндай, державний номер НОМЕР_1 в м.Кривому Розі по вул. Косіора, перед виконанням маневру розвороту не переконалася в безпечності маневру та не зайняла відповідне крайнє ліве положення на проїзжій частині, на трамвайній колії попутного напрямку при наявності на одному рівні з проїзною частиною, здійснюючи розворот скоїла зіткнення з автомобілем марки ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_2, чим порушила п.п. 11.8, 10.1 Правил дорожнього руху України (а.с 9).
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №58/27 від 18 лютого 2011 року, у дорожній обстановці яка склалася 24 липня 2008 року дії обох водіїв не відповідали вимогам правил дорожнього руху України та знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Так дії водія ОСОБА_4, яка перед зміною перед виконанням маневру розвороту не переконалася в безпечності маневру, не уступила дорогу транспортному засобу, смугу якого вона намагалася перетнути, не відповідали вимогам "п.10.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_2, який не своєчасно відреагував на появу на дорозі автомобіля та не застосував вчасно заходів для зменшення швидкості руху не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (а.с. 126-127 - висновок).
Таким чином, виходячи з аналізу зазначеної дорожньо- транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме відповідач ОСОБА_4 створила аварійну ситуацію, оскільки перед виконанням маневру розвороту не переконалася у безпечності цього маневру, не уступила дорогу транспортному засобу, смугу якого намагалася перетнути, та виходячи з обставин дорожньо- транспортної пригоди правильно визначив ступінь вини ОСОБА_4 у розмірі 90%, а ступінь вини позивача ОСОБА_2 у розмірі 10%, оскільки, водій ОСОБА_2, відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, мав право розраховувати на те, що інші учасники виконають ці Правила, тому ступінь його вини є незначною.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ступінь її вини та ступінь вини ОСОБА_2 є рівними, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у даній дорожньо- транспортній пригоді, оскільки вина відповідача була доведена, та у призначенні експертизи не було потреби , у зв'язку з чим, вважає, що висновок авто-технічної експертизи не можна взяти до уваги, так як він не є належним доказом у справі, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26.08.2008 року, встановлена наявність вини ОСОБА_4 у даній дорожньо- транспортній пригоді та її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Обставини, щодо правомірності дій позивача ОСОБА_2 у даній ДТП зазначеною постановою не встановлювалося.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-якій фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції, на підставі ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі техніки, за клопотанням ОСОБА_4 призначив автотехнічну експертизу, яку обґрунтовано визнав належним доказом по справі.
Вирішуючи питання щодо розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 та з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив з розміру спричиненої їм матеріальної шкоди та ступеня вини кожного з учасників дорожньо- транспортної пригоди.
Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_5 завдано технічних пошкоджень. Згідно акту автотоварознавчої експертизи № 246/1 від 26.11.2009 року сума заподіяної шкоди автомобілю марки ДЕУ СЕНС, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_5 складає 5171,74 грн. (а.с 72-79).
Згідно акту виконаних робіт від 11 січня 2010 року сума відновленого ремонту автомобіля марки Хюндай, державний номер НОМЕР_1 склала 5990 гривень (а.с. 133).
Враховуючи ступінь вини кожного з учасників дорожньо- транспортної пригоди, суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 4654.57грн., та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 599 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що неправомірними діями ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_2 спричинена моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань, наслідків, що настали, правильно визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 в сумі 500грн..
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом значно занижений розмір моральних страждань, спричинених йому неправомірними діями ОСОБА_4, колегія суддів не може взяти до уваги, з вищенаведених підстав.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_2 у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинно перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_3. На підставі зазначеного договору, згідно квитанції, позивачем ОСОБА_2 сплачено за надання правової допомоги 1200 грн..
За таких обставин, виходячи з граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з наданою позивачу ОСОБА_2 правової допомоги, 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката по наданню правової допомоги, з урахуванням тривалого строку розгляду зазначеної цивільної справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з правовою допомогою в сумі 1200грн., а також, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати в сумі 58.20 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2011 року в частині відмови в стягненні витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 1200грн. та судовий збір в сумі 25.50грн. та судові витрати в сумі 58.20 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: В.В. Карнаух
І.Є.Ляховська