Справа № 22-ц-24541/11
Справа № 22-ц-24541/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія -26 ( Ш ) Тимошенко Т.І.
Доповідач Барильська А.П.
10 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Карнаух В.В., Зубакової В.П.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, та його представника - ОСОБА_3, представника відповідача - Некрасової Катерини Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"про відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, та просив стягнути з відповідача на його користь 192 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненою професійним захворюванням.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він тривалий час, з 1986 року по 2009 рік, працював в підземних умовах ВКБ Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», на даний час публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі- ПАТ «КЗРК»). У зв'язку із встановленим професійним захворюванням та втратою професійної працездатності він переносить моральні страждання.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «КЗРК») на користь ОСОБА_2. 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, без урахування утримання податків з доходів фізичних осіб. Стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати : 17,0 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; вважають, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості; судом не застосовано тримісячний термін позовної давності.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час, з 1986 року по 2009 рік, працював в підземних умовах ВКБ Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», в шкідливих умовах праці.
Рішенням лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 26 лютого 2009 року позивачу встановлено професійне захворювання.
Згідно Акту №27 розслідування професійного захворювання позивача від 14 квітня 2009 року, комісією встановлено, що причиною захворювання ОСОБА_2. є тривала робота протягом 23 років 1 місяця в умовах важкої праці, несприятливого мікроклімату, вібрації, пилу, шуму, які перевищували ПДК, винними у професійному захворенні є керівництво Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда», Треста «КШБ» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком» ШБУ у період праці позивача (а.с.11-13).
За висновком МСЕК від 20 травня 2009 року позивачу було первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно роз'яснень 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту № 27 розслідування професійного захворювання від 14 квітня 2009 року, причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи в умовах важкої праці, несприятливого мікроклімату, вібрації, пилу, шуму, які перевищували допустиму концентрацію, та виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював ОСОБА_2, ст. 153 КЗпП України, якою передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2., пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 20.05.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує профілактичного, амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення. Обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «КЗРК» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Зокрема: суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 50 000 грн. до 30 000 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зменшивши цей розмір до 30 000 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: В.В. Карнаух
В.П. Зубакова