Справа № 22-ц-23441/11
Справа 22ц-23441/11 Головуючий у І інстанції
Категорія (1У) Вікторович Н.Ю.
Доповідач Барильська А.П.
22 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів - Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю : відповідача - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення, - В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що 17 серпня 2001 року позивач придбала квартиру АДРЕСА_1. Оскільки в неї була інша квартира, позивач тимчасово дозволила проживати в квартирі сину ОСОБА_4, як наймачу, про що було укладено договір найму. З її згоди в квартиру вселилися члени сім'ї ОСОБА_4: ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які були зареєстровані у квартирі. В листопаді 2010 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. В спірній квартирі залишилися мешкати відповідач ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_5. Позивач стала мешкати разом із відповідачами, які її ображають, погрожують, вчиняють сварки. У зв'язку із викладеним, позивач просить суд: розірвати договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 укладений 25 грудня 2002року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та виселити ОСОБА_2 ОСОБА_5 з вищезазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення..
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення, задоволено. Розірвано договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 укладений 25 грудня 2002року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Виселено ОСОБА_2 ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд при ухваленні рішення не звернув увагу, що спірну квартиру відповідачі придбали за спільні кошти подружжя, але у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 наполіг, вона була зареєстрована на ім'я позивача. Оскільки на реєстраційному обліку відповідачі зареєстровані та проживають із згоди позивача, іншого житла не мають, вважає, що рішення суду не відповідає чинному законодавству.
Відповідачі не чинять перешкод у користуванні квартирою позивачу. Вважають, що оскільки договір найму житлового приміщення між позивачем та ОСОБА_4 не був зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої ради або органах управління, даний договір не є вчинений, тому не може бути розірваний судовим рішенням.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно із договором купівлі - продажу від 17 серпня 2001 року позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. (а.с.8)
У спірній квартирі зареєстровані: позивач по справі ОСОБА_3 з 17.12. 2002 року, відповідач ОСОБА_2 з 25.02.2003 року та неповнолітня ОСОБА_5 зареєстровані з 25.02.2003 року. Крім того, у спірній квартирі з 20.01.2004 року по 16.06.2005 року був зареєстрований відповідач ОСОБА_4. ( а.с.9).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладання між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 договору найму житлового приміщення та наявності правових підстав для його розірвання. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підлягають виселенню із спірної квартири, оскільки не були членами сім'ї позивача, так як мешкали окремо, спільне господарство не вели. Права позивача порушені,оскільки остання не може розпоряджатися та користуватися належній їй на праві власності спірній квартирі.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст.158 ЖК України, договір найму житлового приміщення укладається між власником будинку ( квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради або в органі управління, що ним утворюється.
Як вбачається із матеріалів справи, договір найму від 25 грудня 2002 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 не зареєстрований у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно положень ч,2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зазначений правочин вчинений в порушення вимог законодавства, тобто є нікчемним.
Крім того, відповідач у добровільному порядку знявся з реєстрації у спірній квартирі 16.06.2005 року.
У зв'язку з чим, висновок суду щодо наявності правових підстав для розірвання договору найму між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 є помилковим.
Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідача ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5, позивач посилалася на те, що вона не згодилася на заміну наймача з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 згідно п. 8 Договору найму житла, попередила відповідача ОСОБА_2 за два місяці про бажання розірвати договір найму та необхідність звільнення спірної квартири. Однак, відповідач у добровільному порядку не виселилася разом з неповнолітньою ОСОБА_5, чинять їй перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною квартирою.
Задовольняючи позові вимоги про виселення ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5, із спірної квартири, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цих позовних вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження реєстрації відповідача ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5 у спірній квартирі на підставі договору найму.
Як вбачається із матеріалів справи, договір найму житла від 25.12.2002 року вчинений з порушенням вимог законодавства.
Натомість, як вбачається із матеріалів справи. відповідач ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_5 зареєстровані у спірній квартирі як члені сім'ї позивача.
Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в частині 2 статті 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 чинять позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю.
Однак, зазначений висновок суду не підтверджений наявними у матеріалах справи доказами.
У зв'язку з чим зазначений висновок суду є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді