22-ц-23384/11
Справа № 22ц-23384/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія - 37 ( 1) Макарова Т.Ю.
Доповідач Барильська А.П.
15 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.
суддів: Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Бондаренко І.В.,
за участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 06 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - державний нотаріус п'ятої Криворізької державної нотаріальної контори Чупкіна Н.М., комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», про визнання заповіту недійсним, визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права на 1\2 частку квартири та визнання права на частку спадкового майна, -
В липні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права на 1\2 частку квартири та визнання права на частку спадкового майна.
В подальшому позовні вимоги змінювали з підстав визнання заповіту недійсним, уточнювали позов та остаточно просили суд: визнати заповіт, складений ОСОБА_7 17.05.2006 року та посвідчений державним нотаріусом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори Чупкіною Н.М., недійсним; визнати спільною частковою, у рівних долях, власністю квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, якому належить 1\2 ідеальна частка квартири за підстав внесення рівного вкладу у набуття нерухомого майна; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 ідеальну частку спірної квартири; визнати право ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, як спадкоємців за законом, на успадкування 1\6 ідеальної частки квартири.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 06.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту від 17.05.2006 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори, недійсним, з підстав, передбачених ст. 225, ч.1 ЦК України, а саме: що на момент складання заповіту спадкодавець ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними - залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначили, що спірна квартира куплена померлим ОСОБА_7 на спільні кошти з ОСОБА_3 від продажу квартири АДРЕСА_2, тому вважають, що квартиру АДРЕСА_1 можливо визнати спільною частковою власністю у рівних долях померлого ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_3 , таким чином позивачу ОСОБА_3 буде повернуто еквівалент від продажу його частки у спільній сумісній власності.
Прижиттєво, батько позивачів ОСОБА_7, не виказував намірів залишити після своєї смерті спірну квартиру своїй дружині, відповідачу по справі. Тому позивачі вважають, що підпис та рукописний текст у заповіті виконано не їх батьком, а іншою особою.
Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу 06 квітня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, до якої приєднався позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог.
Зокрема, вважають, що висновок судової почеркознавчої експертизи, є неналежним доказом по справі, оскільки був проведений з порушенням вимог законодавства. Зразки підпису ОСОБА_9 надані з різницею між складанням заповіту та їх датою складання більш ніж п'ять років.
Вважають, що судом першої інстанції розглянуто не всі позовні вимоги, а саме: стосовно визнання права власності на 1\6 частину у порядку спадкування за законом.
Вважають, що судом допущено порушення процесуального законодавства при залученні до участі у справі представника відповідача та пояснення свідка ОСОБА_10, викладені судом в мотивувальній частині рішення суду, не відповідають їх поясненням на носії інформації.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, був батьком позивачів по справі.
02.06.2000 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з відповідачем по справі.
17.05.2006 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори Чупкіною Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1-1486, згідно якого все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, в тому числі і належну йому квартиру АДРЕСА_1, він заповів відповідачу по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, в склад якої входить і спірна квартира.
26.05.2009 року позивачі звернулися до П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Однак, їм було відмовлено у зв'язку з наявністю заповіту померлого на ім'я відповідача.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі, як на підставу задоволення позову про визнання заповіту недійсним, посилалися на те, що підпис та рукописний текст у заповіті на ім'я відповідача виконані не померлим ОСОБА_7.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно висновку судової-почеркознавчої експертизи від 19.01.2011 року №58/04-330, рукописний текст та підпис в заповіті від 17.05.2006 року, зареєстрованому державним нотаріусом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори в реєстрі під № 1-1486, виповнено ОСОБА_7.
Відповідність заповіту внутрішній волі заповідача ОСОБА_7 та його вільному волевиявленню встановлена у судовому засіданні та підтверджується поясненнями державного нотаріуса Чупкіної Н.М., які узгоджуються з поясненнями свідків по справі ОСОБА_11, ОСОБА_12.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що складений ОСОБА_7 за життя заповіт відповідає всім вимогам закону щодо порядку його складання та форми посвідчення, та підписаний ним особисто.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо невідповідності волевиявлення заповідача ОСОБА_7 його волі, та невідповідністі його підпису та рукописного тексту, виконаного на заповіті.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судової почеркознавчої експертизи, є неналежним доказом по справі, оскільки був проведений з порушенням вимог законодавства, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Крім того, судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.10.1999 року, виданого ВАТ «ПГЗК»на підставі розпорядження від 5.10.1999 року №1484, 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_2, належала на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_7 та позивачу ОСОБА_3.
17.12.1999 року зазначена квартира згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 була продана за 10694 грн..
Згідно договору купівлі -продажу від 21.01.2000 року, посвідченому приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С., ОСОБА_7 придбав у власність спірну 2-х кімнатну квартиру за 10959 грн../т.1,а.с.34/.
Згідно договору купівлі-продажу від 29.01.2000 року, посвідченому приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С., позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_7 придбали житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку розміром 0,0564 га за адресою: АДРЕСА_5 за 5000 грн../т.1,а.с.72/.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_3, зважаючи на викладені обставини.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно відмовив позивачам у задоволенні позову про визнання спірної квартири спільним сумісним майном, та визнання за позивачем ОСОБА_3 права на 1\2 ідеальну частку спірної квартири та відмовив у задоволені позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не розглянуті позовні вимоги стосовно визнання права власності на 1\6 частину у порядку спадкування за законом є безпідставними і спростовуються висновками суду.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при залученні до участі у справі представника відповідача, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 06 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: