Справа № 22-ц-23682/11
Справа № 22ц-23682/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) Пустовіт О.Г.
Доповідач Барильська А.П.
06 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.
суддів: Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Алісовій Т.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 13 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам та перерахунку їх розміру, -
В березні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", (надалі -ВАТ "КЗРК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі- Відділення Фонду), про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам, відшкодування шкоди і компенсації за порушення строків її виплати.
В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнював. Остаточно просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь недоплату по щомісячних страхових платежах за період з 21.03.2002року по 01.05.2007 року в сумі 35130,24 грн., а також стягувати в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, щомісяця, починаючи з 01.05.2007 року по 1224,02 грн. до зміни обставин, які потребують перерахунку або припинення щомісячних страхових виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на шахті «Октябрьська» ВАТ «КЗРК» підземним бурильником у шкідливих умовах праці. У зв'язку із чим, в 1995 році висновком МСЕК йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням - 25%, з травня 2004 року - 60% - безстроково.
Оскільки позивач вважає, що йому з 1995 року при перерахунку щомісячних виплат відшкодування шкоди, неправильно застосовували коефіцієнти, або не застосовували взагалі, просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою суду від 10.03.2009 року позовні вимоги до ВАТ «КЗРК» про відшкодування шкоди залишені без розгляду.
Ухвалою суду від 10.03.2009 року залучено ВАТ «КЗРК» в якості третьої особи.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2011 року, в якому усунуто описку ухвалою суду від 08 червня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, не відповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Судом справа розглядалась з 2009 року та лише в судовому засіданні 13 квітня 2011 року постановлено рішення без з'ясування обставин справи та не дослідивши усі докази.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював з 1976р. по 1991 р. на ш. Октябрьська ВАТ «КЗРК» підземним бурильником в шкідливих умовах праці, в результаті було заподіяно шкоду його здоров'ю.
При огляді МСЕК в 1995 році позивачу первинно було встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням, з травня 2004 року- 60% втрати професійної працездатності, безстроково.
Наказом № 729 від 04.08.1995р. позивачу призначені суми відшкодування шкоди в розмірі 193 000 крб., виходячи із середнього заробітку 9 209 971 крб., починаючи з 12 .04.1995року.
Спір виник з приводу неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994 року по 01.05.2000 року.
Після передачі особової справи позивача до Відділення Фонду, останній продовжив виплату страхових сум на користь позивача, виходячи із визначеного підприємством щомісячного відшкодування в розмірі 120.05 грн., перераховуючи щомісячно протягом 2002-2007 років суму страхових виплат на відповідні коефіцієнти зростання середньомісячної зарплати в галузях національної економіки.
Відмовляючи у задоволенні позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у період 1994-2000 р.р. відповідача - Відділення Фонду не існувало взагалі, у зв'язку з чим, суд не прийняв до уваги позовні вимоги щодо не застосування третьою особою - ВАТ «КЗРК» всіх встановлених коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Крім того, суд дійшов висновку що позивачем не вмотивовано, чому саме необхідно стягнути з Відділення Фонду недоплату за період з 21.03.2002 року по 01.05.2007 року в сумі 35130грн. 24 коп..
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком щодо відмови в задоволенні позову, однак, не може погодитися з такими мотивами відмови у задоволенні позову, з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом до суду стало те, що ВАТ «КЗРК» на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та наказу № 121 від 10.07.1994 року збільшив тарифні ставки та посадові оклади на коефіцієнт 2,0 з 01.07.1994 року, при цьому перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу не провів. З 01.01.1996 року ВАТ «КЗРК» згідно спільної постанови дирекції та профкому від 26.01.1996 року № 1\6 збільшив у 2,5 рази тарифні ставки та посадові оклади, перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу провів на коефіцієнт 1,25 згідно вказаної постанови. З 01.06.1997 року ВАТ «КЗРК», згідно спільної постанови адміністрації і профспілдковго комітету збільшив тарифні ставки і посадові оклади на коефіцієнт 1.25, перерахунок сум відшкодування шкоди не провів. Коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів : 1.3 0 з 01.01.1998 року, згідно спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету від 25.12.1997 року № 6\195. Коефіцієнт 1.265 з 01.07.1999 року, відповідно до наказу від 05.11.1999 року, коефіцієнт 1.226- з 01.01.2000 року згідно наказу № 59 від 27.03.2000 року, коефіцієнт1.217 з 01.05.2000 року, згідно наказу № 229 від 04.08.2000 року, позивач не просив застосувати до щомісячних сум відшкодування шкоди на підставі п. 28 Правил, оскільки при застосуванні зазначених коефіцієнтів, сума відшкодування шкоди у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності буде перевищувати середній заробіток по професії позивача, у зв'язку з чим позивач просив з 01.01.1998 р., та з 01.07.1999 року залишити розмір відшкодування шкоди незмінним, з 01.01.2000 року розрахувати розмір щомісячних виплат виходячи із середнього заробітку за професією позивача, виходячи з абзацу 6 п. 28 Правил.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону праці», пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року (надалі - Правил) зі змінами та доповненнями, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності та інших виплат.
Відповідно до п. 28 Правил в редакції від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв'язку із ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
На думку колегії суддів, ВАТ «КЗРК» обґрунтовано не було застосовано коефіцієнт 2,0 з 01.07.1994 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та наказу № 121 від 10.07.1994 року, оскільки тарифні ставки на підприємстві були збільшені з 01.07.1994 року на зазначений коефіцієнт без збільшення фонду оплати праці, за рахунок зміни структури заробітної плати.
З 01.01.1996 року на підставі спільної постанови дирекції і профкому ВАТ «КЗРК» від 26.01.1996 року тарифні ставки і оклади працівникам було збільшено в 2,5 рази, в той час як реальний ріст заробітної плати відбувся на коефіцієнт 1,25, який і був застосований підприємством до сум відшкодування шкоди позивача з 01.01.1996 року, тому підстави для перерахунку відшкодування шкоди відсутні.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів №3\91\06 від 21.05.1997 року на підприємстві з 01.06.1997 року тарифні ставки були збільшені у 1,25 рази без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.01.1998 року відповідно до спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВАТ «КЗРК» від 25.12.1997 року № 6\195 тарифні ставки були збільшені в 1,3 рази без фактичного росту заробітної плати.
З 01.07.1999 року згідно спільної постанови адміністрації та профспілкових комітетів від 27.10.1999року № 14\17\8 ; з 01.01.2000 року згідно наказу № 59 від 27.03.2000 року та з 01.05.2000 року відповідно до наказу №229 від 04.08.2000 року підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди позивачеві на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, відповідно на 1,15; 1,1 та 1,193, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на зазначені коефіцієнти.
За оспорюваний період з 01.07.1994р. по 01.04.2001р. підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди позивачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, а саме: 1.25- з 01.01.1996 року, 1,15 - з 01 липня 1999 року; 1,1 - з 01 січня 2000 року та 1,193 - з 01 травня 2000 року.
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати склала 120.05грн. і була перерахована відповідачем відповідно на коефіцієнти - 1,193; 1,182; 1,152; 1,238 та 1,203; 1.183, що не суперечать закону.
Колегія суддів вважає, що Відділенням Фонду проводилися перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 14.03.2002 року ( коефіцієнт 1, 193), від 04.03.2003 року (коефіцієнт 1,182), від 24.02.2004 року (коефіцієнт 1,152), від 25.02.2005 року ( коефіцієнт 1, 238), від 06.03.2006 року (коефіцієнт 1, 203) та на коефіцієнт 1,183 з 01.03.2007 року і проведений перерахунок належних позивачу страхових виплат ґрунтується на законі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміни в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, на підстав п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2011 року змінити в частині мотивів відмову в задоволені позову ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам та перерахунку їх розміру.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом, двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді