22-ц-23533/11
Справа № 22ц-23533/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія - 46 (1 ) Тарасенко О.В.
Доповідач Барильська А.П.
22 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.
суддів: Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: відповідача - ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна набутого за час спільного проживання , -
У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказав, що в березні 2006 року познайомився із відповідачем з метою спільного проживання, в серпні 2006 року вони на ім'я відповідача оформили кредит в банку для купівлі квартири. 15 серпня 2006 року купили квартиру, право власності оформили на ОСОБА_2 Пізніше оформили кредит на ремонт квартири. Сплату кредитних коштів здійснювали за спільні кошти, комунальні платежі відраховувались із його заробітної плати. Вважає, що придбана квартира є спільною власністю набутою під час сумісного проживання.
Після уточнення позовних вимог, просив суд встановити факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_2 з серпня 2006 року по липень 2009 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1, яка придбана ними за спільні кошти, отримані під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та визнати ідеальні частки в спільному майні без його реального поділу, визнавши за ОСОБА_5 та ОСОБА_2, за кожним, право власності на 1\2 частину спірної квартири.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду.
Зокрема, на його думку, суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підписали акт про сумісне проживання сторін щодо обставин підписання зазначеного акту та викладених в ньому обставин щодо спільного проживання сторін у спірній квартирі; та не взяв до уваги сам акт про спільне проживання позивача разом з відповідачем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, суд не взяв до уваги факт сплати позивачем комунальних платежів по спірній квартирі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 15.08.2006 року відповідач ОСОБА_2 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач вказував, що між ним та відповідачкою склалися усталені стосунки, що притаманні родині, та як на доказ цих обставин, посилався на акт від 04.10.2009 року, згідно якого сторони з серпня 2006 року по липень 2009 року мешкали спільно за адресою: АДРЕСА_1.( а.с.5).
Однак, як встановлено в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підписали зазначений акт від 04.10.2009 року, вони підписали його не читаючи, на прохання позивача. Свідки не можуть підтвердити викладені в акті обставини стосовно спільного проживання позивача з відповідачем у зазначений період, оскільки за вказаною адресою у період з серпня 2006 року по липень 2009 року бачили позивача близько трьох разів, чи мешкали сторони спільно їм невідомо.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо проживання з ОСОБА_2 у період з серпня 2006 року по липень 2009 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та про визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1, визнання ідеальних часток в спільному майні без його реального поділу, визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_2, за кожним, права власності по 1\2 частині на спірну квартиру.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в тій частині, що відповідача ОСОБА_2, як і позивача, вони бачили у під'їзді будинку АДРЕСА_1, також, близько трьох разів, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначені показання не підтверджують факт спільного проживання позивача з відповідачем у період з серпня 2006 року по липень 2009 року як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Факт часткової сплати позивачем комунальних послуг у спірній квартирі як підтвердження спільного проживання сторін як чоловіка та дружини, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки він не підтверджує факт проживання у період з серпня 2006 року по липень 2009 року сторін як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та наявність між сторонами у зазначений період усталених стосунків, які притаманні родині.
Посилання позивача на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, оскільки придбана в період спільного проживання сторін як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та кредитні кошти на її придбання сплачувалися із спільного бюджету, не підтверджені доказами.
Натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 14.08.2006 року було укладено кредитний договір №2006 з АКБ «Східно-Європейський банк» на суму 14000 доларів США зі сплатою 13% річних. В забезпечення зобов'язань 14.08.2006 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір поруки. Відповідач особисто частково сплатила грошові кошти за кредитом, решту у сумі 7514 доларів США сплатив поручитель ОСОБА_8, що підтверджується випискою з рахунку та квитанцій. ( а.с. 53-57).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. А рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: