Справа № 22-ц-23025/11
Справа №22ц-23025/11 Головуючий в 1 інстанції - АН О.В.
Категорія 34 (3) Доповідач - Митрофанова Л.В.
Іменем України
«09» серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі - Бадалян Н.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної залиттям квартири, -
У вересні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної залиттям квартири і уточнивши свої позовні вимоги просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 9393,09грн., моральну шкоду в сумі 5000грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову вказав, що 12 серпня 20008 року повернувшись із ним виявлено, що належна йому та його дружині квартира АДРЕСА_1, була затоплена за час їхньої відсутності.
18 серпня 2008 року комісією КЖП №33 у присутності його та власника кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_3 проведено обстеження квартири з метою виявлення причин і розміру заподіяної шкоди та встановлено, що залиття кв.АДРЕСА_1 сталося 10 серпня 2008 року з вини ОСОБА_3, власника квартири поверхом вище.
Оскільки з зв'язку із затопленням квартири йому завдана майнова та моральна шкода, просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5615грн., моральну шкоду в сумі 2500грн., витрати на правову допомогу, по спраті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 4461грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в які просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові х тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та не з'ясування обставини по справі. Зокрема, не взято до уваги, що позивач 12 серпня 2008 року виявив сліди залиття квартири, проте до КЖП звернувся тільки 18 серпня 2008 року та складений комісією Акт є недійсним; висновком проведеної експертизи не доведено обставини звідки квартиру позивача заливала вода.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в належній йому та його дружині ОСОБА_6 квартирі АДРЕСА_1.
10 серпня 2008 року власниками квартири № АДРЕСА_3, відповідачами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було затоплено квартиру позивачів, чим завдано шкоди майну та спричинено моральну шкоду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з відповідачів в солідарному порядку матеріальну і моральну шкоду, завдану затопленням квартири, суд першої інстанції виходив з вини відповідачів в затопленні квартири позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено судом, затоплення квартири позивача та спричинення внаслідок цього матеріальної шкоди сталося з вини відповідачів.
Суд вірно стягнув з відповідачів солідарно суму матеріальної шкоди, яка відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 20 від 25.06.2009 року складає 5615грн. (а.с. 111-114).
Доводи в апеляційній скарзі, що відповідач не був присутнім при складанні та підписанні акту не є підставою для скасування рішення, оскільки судом першої інстанції встановлено, що мешканець кв. АДРЕСА_3, тобто відповідач ОСОБА_3 був присутнім при складанні Акту, проте від підпису відмовився (а.с. 201).
Доводи в апеляційній скарзі відповідача, що висновком експертизи не доведено обставини звідки квартиру позивача заливала вода, колегією суддів не можуть взяті до уваги, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.
З матеріалів справи убачається, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.06.2009р. в обстеженні експертом квартири позивача приймав участь відповідач зі своїм представником і експертом не досліджувалась квартира відповідача ОСОБА_3 з тих підстав, що обстеження квартири не проводилось зразу після залиття квартири позивача, а тому суд першої інстанції встановив обставини залиття квартири ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 10, 60 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення відповідачем цієї шкоди, оскільки позивач в результаті затоплення квартири перенесла душевні страждання та пошкодження майна.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходячи з обставин затоплення квартири позивача відповідачами, вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, та підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1167 ЦК України.
Але колегія не погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 3000грн. на правову допомогу.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3000грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач поніс витрати на правову допомогу, які документально підтверджені у справі, а оскільки на його користь ухвалено рішення, то такі витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України повинні бути присуджені з другої сторони.
Однак з таким висновком суд погодитися не можна.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, пов'язаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Згідно з укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична фірма «Жук і партнери» договору про надання юридичних послуг №5/08 від 27.08.2008р. та додаткової угодою №1 від 21.10.2008р. (а.с. , 39, 40) ОСОБА_2 та ОСОБА_5. взяли на себе зобов'язання щодо представництва інтересів ОСОБА_1 в суді. Саме як представника ОСОБА_1 вказано процесуальний статус ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в журналах судового засідання від 23.10.2008р., 01.12.2008р., 07.04.2009р., 01.02.2010р. (а.с. 43, 57, 91, 123).
Суд на зазначене уваги не звернув і стягнув з відповідача за надання правової допомоги представником позивача ОСОБА_2 3000грн., що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Сума у розмірі 3000грн. зазначена у договорі за надання правової допомоги свідчить лише про визначену вартість послуги, а не про оплату позивачем правової допомоги.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на послуги адвоката у розмірі 3000грн. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні цих витрат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: