Справа № 177/2/14-кСуддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/191/К/15Суддя-доповідач ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 22 квітня 2015 року апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2015 року про повернення обвинувального акта прокурору за кримінальним провадженням №12013040450001204 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_8
захисники - адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2015 року скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта зі стадії проведення підготовчого судового засідання в тому ж суді першої інстанції.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2015 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України було повернуто прокурору Криворізької прокуратури Дніпропетровської області.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції посилався на ті обставини, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не містить відомості щодо місця проживання потерпілого ОСОБА_13 , що унеможливлює здійснити судовий виклик останнього.
Крім того, обвинувальний акт не містить відомості про прізвище, ім'я, по батькові та займану посаду слідчого та прокурора, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Також, обвинувальний акт не містить відомості щодо місця та дати його затвердження.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 року було скасовано вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Підставою скасування зазначеного вироку було порушення одного з основних конституційних принципів, які гарантують забезпечення прав і свобод обвинувачених закріплений у ст.ст.59, 63 Конституції України, а саме права на захист. Так, слідчим на досудовому слідстві, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був наданий один на двох захисник, а саме адвокат ОСОБА_14 , що суперечило захисту одного з іншим, оскільки у вищезазначених обвинувачених на досудовому слідстві були різні позиції щодо визнання вини у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.121 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на ті обставини, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, в ньому повністю викладено анкетні відомості потерпілого, прізвище, ім'я та по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Крім того, 17.06.2014 року прокурор, згідно вимог ст.338 КПК України, змінив обвинувачення відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та змінений обвинувальний акт було долучено до матеріалів кримінального провадження. Висновки суду про порушення вимог п.п.3, 4, 9 ч.2 ст.291 КПК України не відповідають дійсності, оскільки в ст.338 КПК України не зазначено, які відомості мають міститися в обвинувальному акті, в якому змінюється обвинувачення. Також, у підготовче судове засідання не з'явився потерпілий, але судом не встановлено причини його неявки. Таким чином судом не з'ясована думка потерпілого щодо можливості призначення судового розгляду або про можливість повернення обвинувального акта, що порушує його права, як потерпілого.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор підтримав апеляцію прокурора у кримінальному провадженні, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити нове судове засідання в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та їх захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , захисник ОСОБА_11 , кожен окремо просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2015 року залишити без змін.
Відповідно до ст.402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження надані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, крім іншого, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Як вбачається з ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на всі порушення вимог КПК України, які були допущені слідчім при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора з приводу того, що ст.338 КПК України не встановлено, які відомості мають міститися в обвинувальному акті, в якому змінюється обвинувачення, оскільки ст.291 КПК України встановлено перелік відомостей, які обов'язково має містити обвинувальний акт, не зважаючи на ту обставину, змінювалось в ньому обвинувачення чи ні.
Так, однією з підстав повернення обвинувального акта прокурору судом вказано ту обставину, що обвинувальний акт не містить відомості щодо місця проживання потерпілого ОСОБА_13 , що унеможливлює здійснити судовий виклик останнього.
Відповідно п.3 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, крім іншого, має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство).
Як вбачається з тексту обвинувального акта, слідчім була вказана адреса місця проживання потерпілого ОСОБА_13 : Дніпропетровська область Криворізький район с. Новомар'янське (том 4 а.кп.46).
Тобто, точна адреса для виклику потерпілого в судове засідання, з зазначенням найменування вулиці, номерів будинку та квартири, в обвинувальному акті не зазначені.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неповноти зазначеної в обвинувальному акті адреси місця проживання потерпілого ОСОБА_13 .
Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляції прокурора з приводу безпідставності повернення обвинувального акта прокурору в зв'язку з тим, що обвинувальний акт не містить відомості про прізвище, ім'я, по батькові та займану посаду слідчого та прокурора, які здійснювали досудове розслідування за даним кримінальним провадженням, а також відомості щодо місця та дати затвердження обвинувального акту.
Відповідно до п.п.4, 9 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, крім іншого, має містити прізвище, ім'я, по батькові та займану посаду слідчого та прокурора, а також дату та місце його складання та затвердження.
Але, при вивченні матеріалів кримінального провадження, а саме обвинувального акта, складеного 17 червня 2014 року, колегією суддів було встановлено порушення слідчім норм зазначених статей (том 4 а.кп.37-46), тобто обвинувальний акт не містить вищевказаних необхідних відомостей.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апеляції прокурора та вважає, що в обвинувальному акті вказані не всі обов'язкові відомості, які він має містити.
Що стосується доводів апеляції прокурора стосовно того, що підготовче судове засідання було проведено за відсутності потерпілого та не була з'ясована його думка з приводу повернення обвинувального акту прокурору, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 був присутній під час підготовчого судового засідання, що підтверджується журналами та технічними записами судових засідань від 03.02.2015 року (том 5 а.кп.71-72), 11.02.2015 року (том 5 а.кп.77-78), 12.02.2015 року (том 5 а.кп.86-88) та 23.02.2015 року (том 5 а.кп.94-95) та був належним чином повідомлений про судове засідання 27.02.2015 року (том 5 а.кп.97).
Крім того, в підготовчому судовому засіданні 27.02.2015 року, згідно вимог ст.ст.314, 325 КПК України, судом вирішувалось питання щодо можливості проводити судове засідання за відсутності потерпілого (том 5 а.кп.101-105).
Також, не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги прокурора стосовно повернення обвинувального акта на підставі того, що слідчім на досудовому слідстві обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був призначений один на двох захисник, що суперечило захисту одного з іншим, оскільки у цих обвинувачених на досудовому слідстві були різні позиції щодо визнання ними вини. Інтереси захисту одного суперечили інтересам захисту іншого, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 під час досудового слідства не визнавав вину, а ОСОБА_8 вину визнавав частково та давав свідчення відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Ст.59 та п.6 ч.3 ст.129, ч.3 ст.62 Конституції України закріплено конституційні права громадян на правову допомогу, на забезпечення цього права та права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та інших державних органах. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, законодавчих приписів у ст.ст.42, 49 КПК України, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права обвинуваченого на захист. Водночас участь у справі захисника є обов'язковою тоді, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчім, який проводив досудове слідство, обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було призначено одного захисника на двох - ОСОБА_14 (том 1 а.кп.54, 56, 63, 65). Але, слідчім не було враховано той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 під час досудового слідства свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнавав, а обвинувачений ОСОБА_8 вину свою визнавав частково. Тобто інтереси захисту ОСОБА_7 суперечили інтересам захисту ОСОБА_8 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчій не міг призначити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одного адвоката на двох, чим було порушено їхнє право на захист.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акта за вказаним кримінальним провадженням прокурору Криворізької прокуратури Дніпропетровської області та вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню, а ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2015 року - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2015 року, якою обвинувальний акт по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України було повернуто прокурору Криворізької прокуратури Дніпропетровської області - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Провадження №11-кп/774/191/к/15 Суддя І інстанції ОСОБА_1
Категорія ст.121 ч.2 КК України Доповідач суддя ОСОБА_2