Провадження № 22-ц/774/4741/15 Справа № 205/6731/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н. В. Доповідач - Ремез В.А.
Категорія 48
28 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді - Ремеза В.А.,
Суддів - Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
За участі секретаря - Єремейчук О.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, -
У серпні 2014р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення спільної часткової власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1999р. по 12.03.2012р. В період шлюбу 05.04.2003р. вони за спільні кошти придбали за договором купівлі-продажу земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, однак відповідач зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку лише після розірвання шлюбу з ним і не визнає за ним право власності на спірну земельну ділянку, а тому позивач просив визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площа якої складає 0.0586га.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2015р. визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площа якої складає 0,0586 га, і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 379грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, про визнання за ним право власності на ? частину земельної ділянки 2, розташованої по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що придбана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, і дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна.
Проте колегія суддів вважає, що зазначений висновок не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1999р. по 12.03.2012р.
У період шлюбу сторонами за спільні кошти 05.04.2003р. на підставі договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014р. між сторонами було поділено домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 шляхом визнання за кожним з них права власності, і за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частину вказаного домоволодіння, а за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/3 домоволодіння.
Зазначене домоволодіння знаходиться на земельній ділянці, яка придбана на ім'я відповідача на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.04.2003р., площею 0.0586 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та розташована на території Ленінського району АДРЕСА_1
Відповідач ОСОБА_2 зареєструвала в реєстрі речових прав вказану земельну ділянку на своє ім'я лише 17.12.2013р.
Згідно зі ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
У відповідності до вимог ч. 4, ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Враховуючи що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014р. за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 а за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/3 частини вказано домоволодіння, і вказане рішення суду набрало законної сили, а тому за позивачем по справі - ОСОБА_4 слід визнати право власності на земельну ділянку пропорційно належній йому частини домоволодіння за вказаною адресою.
Що ж стосується доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд повинен закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, з посиланням на те, що вказане питання вже вирішувалось судом, і рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014р. ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні цих вимог, то вказані доводи не підлягають задоволенню, та не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки підставою для відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 за вказаним рішенням була відсутність у подружжя доказів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, тоді як за цим позовом позивач навів інші підстави обґрунтованості позовних вимог.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим з посиланням на те, що спірна земельна ділянка не є сумісно набутим майном, оскільки право власності на земельну ділянку вона набула після розірвання шлюбу, коли зареєструвала в реєстрі речових прав вправо власності на земельну ділянку на своє ім'я у грудні 2013р. не можуть бути прийняті до уваги, так як матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка придбана сторонами по справі у період шлюбу.
Оскільки суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, однак при визначенні розміру частки земельної ділянки, право власності на яку слід визнати за позивачем не врахував розмір частки домоволодіння, що належить позивачу по справі, а тому рішення суду в частині визначення розміру земельної ділянки підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015р. в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площа якої складає 0.0586 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий НОМЕР_1 скасувати.
Визнати за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площа якої складає 0.0586 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий НОМЕР_1.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.
Судді: