Провадження № 11-кп/774/725/15 Справа № 183/6372/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
21 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013040350004309 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дєдово Берегівського району Закарпатської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року, в якій просив застосувати до нього норми ст. 69 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Вимоги своєї апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним, оскільки в судовому засіданні не було враховано матеріалів та виписок його історії хвороби, оскільки ним було перенесено інсульт, в результаті чого паралізована ліва сторона та права рука. Також, не було враховано той факт, що сімейна сварка була спровокована потерпілим, оскільки останній знаходився у стані наркотичного впливу та, висловлюючись нецензурною лайкою, напав на обвинуваченого з ножем, в результаті чого останній вимушений був захищатися.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі, також вирішено долю речових доказів.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 , продовжено до набрання вироком законної сили.
Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що 25 червня 2013 року близько 23 год. він знаходився за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 .
В цей час туди ж прийшов син співмешканки ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , де між ним та ОСОБА_6 виникла словесна сварка. Після сварки ОСОБА_9 пішов спати, а у ОСОБА_6 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 25 червня 2013 року приблизно о 23 год. 40 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в літній кухні домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи тяжкість можливих наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, взяв з коридорного приміщення вказаної літньої кухні дерев'яну киянку та, тримаючи її у лівій руці, наніс нею не менше п'яти ударів в область голови ОСОБА_9 , в результаті чого дерев'яна киянка зламалася. Після цього ОСОБА_6 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, взяв з коридорного приміщення даної літньої кухні дерев'яну ніжку від стільця, якою наніс удари в область шиї, голови та лівого плеча ОСОБА_9 , після чого залишив місце вчинення злочину.
В результаті умисних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження, які у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя, а у даному випадку призвели до смерті потерпілого ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи захисника ОСОБА_8 , який вимоги апеляційного скарги його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_6 підтримав у повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Нормами ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в матеріалах кримінального провадження доказами в тій частині, в якій воно було оскаржено.
Обвинувачений ОСОБА_6 , посилаючись на те, що його протиправні дії були спровоковані самим потерпілим, а також на свій стан здоров"я, просить пом"якшити призначене йому покарання.
Судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження було повно, всебічно та неупереджено з"ясовано усі обставини кримінального провадження, досконало вивчено усі надані сторонами кримінального провадження докази, а також перевірено версію обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження він спричинив потерпілому з метою самозахисту. Оцінюючи досліджені у судовомуому засіданні докази, зібрані в кримінальному провадженні, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висвноку про те, що в цій частині показання обвинуваченого не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вони спростовуються іншими доказами. Так, потерпіла пояснила суду, що її син ОСОБА_9 , перебуваючи у стані наркотичного сп"яніння, не реагував на зовнішню обстановку і, відповідно, не міг спровокувати обвинуваченого. Із об"єктивних даних протоколу огляду місця події вбачається, що обстановка в приміщенні, де було виявлено труп ОСОБА_9 , не містить будь-яких слідів боротьби, а сліди крові ОСОБА_9 сконцентровані в одному місці - здебільшого на подушці, де знаходилася голова ОСОБА_9 . Окрім того, згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, виявлені у обвинуваченого ОСОБА_6 , спричинені йому за 10-15 днів до дня вчинення злочину. За викладених обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що знаходження в приміщенні літньої кухні кухонного ножа само по собі не свідчить про те, що ОСОБА_9 застосовував або намагався застосувати його для нападу на обвинуваченого.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на його незадовільний стан здоров"я, на думку колегії суддів, не може бути підставою для призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, як того просить обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, оскільки відповідно до норм ч. 1 ст. 69 КК України для цього необхідно наявність кількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідно до норм ст. 94 КПК України грунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вирок суду першої інстанції є законним, обгрунтованим та вмотивованим, тобто відповідає вимогам ст. 370 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування або зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 372, 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення, засудженим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.
Судді: