Провадження № 11-кп/774/723/15 Справа № 183/6094/14 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
21 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014040350003175 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_6
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року, в якій просила скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вимоги своєї апеляційної скарги захисник обвинуваченого обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним і необґрунтованим, та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник обвинуваченого зазначає, що вказаний вирок не ґрунтується на доказах, досліджених безпосередньо під час судового розгляду, оскільки судом не взято до уваги показання свідків, які пояснили в судовому засіданні, що не бачили щоб ОСОБА_9 брав із сумки потерпілого гроші, бачили тільки бійку між потерпілим та обвинуваченим, у потерпілого грошей вони взагалі не бачили. Потерпілий ОСОБА_10 при допиті пояснив, що також не бачив, що саме ОСОБА_7 дістав із сумки гроші, після бійки він виявив, що у сумці відсутні його гроші, сумка знаходилась в руках і у інших осіб. Крім того, суд посилається як на доказ вини на протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 серпня 2014 року, згідно якого ОСОБА_11 впізнав особу, яка відкрито заволоділа майном ОСОБА_12 та заподіяла останньому тілесні ушкодження. Однак, ОСОБА_11 не був взагалі допитаний в судовому засіданні та його особа не встановлювалась. По справі відсутні будь-які речові докази, відсутня сумка потерпілого, яка не була навіть оглянута органами досудового слідства при зверненні потерпілого з заявою про скоєний злочин. Єдиним встановленим фактом є те, що між потерпілим та свідком ОСОБА_13 почалася бійка, після якої була також бійка між потерпілим та ОСОБА_7 , після чого потерпілий виявив відсутність грошей у сумці. Потерпілий також показав, що весь день вживав спиртні напої та біля річки Самара до бійки випив пляшку горілки, також пояснив, що втрачав свідомість, а коли прийшов до свідомості, ОСОБА_9 не було, як ОСОБА_9 пішов потерпілий не бачив.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом приєднання частини невідбутого покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі. Зараховано в строк відбування покарання час перебування його під вартою з 06 січня 2014 року по 03 березня 2014 року та з 21 серпня 2014 року по 09 лютого 2015 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишено до набрання вироком законної сили.
Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що 10 серпня 2014 року близько 21 год. 15 хв. він, знаходячись поблизу кафе «Релакс», розташованого по вул. Сучкова, 2а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області, побачив раніше малознайомих йому ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , які сиділи на березі річки Самара. При цьому ОСОБА_7 звернув увагу на те, що ОСОБА_12 в руці тримає сумку та в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 10 серпня 2014 року близько 21 год. 20 хв., знаходячись за вищевказаною адресою, підійшов до ОСОБА_12 та наніс йому один удар кулаком в обличчя і шляхом ривку вихопив з руки ОСОБА_12 сумку, після чого дістав із сумки грошові кошти в розмірі 2000 грн., залишивши сумку біля ОСОБА_12 .
Після цього ОСОБА_7 , відкрито утримуючи в руці викрадене майно, з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи захисника, яка вимоги своєї апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого підтримала у повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 , яка просила вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого, захисник зазначає, що у судовому засіданні було встановлено лише ті факти, що між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_12 відбувалася бійка, після чого потерпілий виявив відсутність грошей у своїй сумці. Жоден із свідків та потерпілий не дали показань про те, щобачили, як саме обвинувачений ОСОБА_7 діставав гроші із сумки потерпілого.
В звязку із викладеними обставинами захисник вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена, а тому він має бути виправданим.
Відповідно до норм ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рашіння.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судом в ході розгляду кримінального провадження було повно, всебічно та неупереджено досліджено усі надані сторонами кримінального провадження докази, в тому числі показання обвинуваченого, потерпілого та свідків.
Допустимість вивчених сідом першої інстанції доказів жодної із сторін кримінального провадження не оспорюється.
Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що між ним саме обвинувачений ОСОБА_7 вихопив у нього із рук його сумку, з якою відбіг приблизно на 20 метрів та відвернувся. Він (потерпілий ОСОБА_12 ) кинувся навздогін за обвинуваченим і, наздогнавши його, відібрав у нього свою сумку. Відразу ж виявив, що із сумки пропали грошові кошти в сумі 2000 грн.
Той факт, що саме обвинувачений ОСОБА_7 відібрав сумку у потерпілого підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_13 , який також бачив, що саме обвинувачений відібрав сумку у потерпілого, а відразу після бійки потерпілий повідомив про те, що у нього пропали гроші.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про те, що досліджені судом докази в їх сукупності взаємозв"язані та достатні для того, щоб стверджувати про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
У своїх показаннях обвинувачений стверджував, що він з власної волі повернув сумку потерпілому та наполягав на тому, щоб той перевірив чи всі речі на місці, і лише після цього покинув місце пригоди. Однак, викладені вище обставини не були підтверджені жодним із свідків. Навпаки, потерпілий стверджував, що виявивши пропажу грошей, він пред"явив претензії саме обвинуваченому, в звязку з чим між ними і виникла бійка.
Та обставина, що сумка потерпілого, в якій знаходилися грошові кошти, не була визнана речовим доказом, на що посилається захисник в обгрунтування вимог апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не спростовує висновків суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
На думкау колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 372, 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення, засудженим ОСОБА_7 - в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.
Судді: