Справа: № 367/5947/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернов Д.Є.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
27 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, в якому просила:
- визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області в частині недоплати їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст.15-5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на її користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік в сумі 2547,00 грн.;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області виплачувати їй щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у відповідності до ст.15-5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами, внесеними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2014 року даний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Водночас, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.01.2008 року позивач ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни (а.с. 6).
Крім того, позивач має статус дружини померлого учасника війни, що сторонами не заперечується.
Позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку недоплачених їй сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та виплати проведеного перерахунку як дружині померлого учасника війни.
Однак листом Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області № 3971 від 22.08.14р. позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з підстав викладених в листі.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Положення вказаної статі були змінені згідно з підпунктом "б" підпункту 4 пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 25.12.2007 року, відповідно до змісту яких щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі щодо внесення змін до статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Упродовж 2009-2014 р.р. зміни до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не вносилися.
Тобто, діючою та чинною є редакція статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої, щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
При обчисленні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А саме, відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Щодо дій відповідача стосовно призначення позивачу до виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року № 102, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказана норма набула чинності з 03.08.2014 року у зв'язку з вступом в законну силу Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2014 бюджетного року делеговано Кабінету Міністрів України з 03.08.2014 року.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16 квітня 2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», пунктом 1 якої встановлено, що у 2014 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації, які через відділення зв'язку або установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, що не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема, 4) членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 400 гривень; 5) учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 145 гривень.
Як було зазначено вище, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Ірпінським міжрайонним управлінням праці та соціального захисту населення 14.01.2008 року (а.с. 6).
Крім того, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Київською облдержадміністрацією 28.09.99р. та вкладкою до посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_3 (а.с. 5).
Згідно із частиною 7 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У відповідності до ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Водночас, положенням частини 5 статті 17 згаданого Закону передбачено, що громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі.
Задовольняючи даний позов в частині визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги згідно статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 грошових сум в розмірі 2 547,00 грн., суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, оскільки позивач має статус як учасника війни так і статус дружини померлого учасника війни.
При цьому, заявлена позивачем сума щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2 547,00 грн. підлягає нарахуванню та виплаті саме особам, які мають статус інвалідів війни та колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин I групи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року № 102.
Водночас, аналізуючи спірні правовідносини в контексті вимог зазначеного позову, колегія суддів зазначає, що з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії при вирішенні спору застосуванню підлягає законодавча норма, що не визнана неконституційною та прийнята пізніше, в даному випадку норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII мають застосовуватись з 03.08.2014 року замість відповідних норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З матеріалів даної справи вбачається, що спірна щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2014 рік позивачу була нарахована у розмірі 400,00 грн. та виплачена у квітні 2014 року як дружині померлого учасника війни, тобто до моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII (а.с. 7).
Доказів сплати позивачу суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», матеріали даної справи не містять.
Таким чином, здійснюючи нарахування та виплату позивачу у 2014 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач діяв неправомірно.
Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про стягнення га користь позивача конкретної суми недоотриманої разової щорічної грошової допомоги є помилковим.
Що стосується позову в частині зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щорічну разову грошову допомогу на майбутнє згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами, внесеними рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Водночас, суд не наділений повноваженнями на зобов'язання органів державної влади виконувати будь-які дії в майбутньому, оскільки порушення прав, свобод та законних інтересів ще не відбулося, а тому відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, слід задовольнити частково.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 182-2, 195, 198, 202, 205, 207 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі, встановленому частиною 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому частиною 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ключкович В.Ю.