16 квітня 2015 рокусправа № 335/4008/14-а(2-а/335/122/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 28 серпня 2014 року
у справі № 335/4008/14-а (2-а/335/122/2014)
за позовом ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
до відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України
в Запорізькій області,
пр. Леніна, 158-Б, м. Запоріжжя, 69107;
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив: ОСОБА_1 подала позов до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, та про зобов'язання перевести на пенсію в разі втрати годувальника, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя (суддя Калюжна В.В.) своєю постановою від 28 серпня 2014 року у позові відмовив.
Постанова суду мотивована тим, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 N 3-1, заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. На час розгляду позову від Запорізького обласного військового комісаріату документи у повному обсязі не надходили.
Крім того, розмір пенсії обраховано згідно із Законом СРСР «О пенсионном обеспечении граждан в СССР» від 28 квітня 1990 року N 1467-I, що не відповідає приписам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 N 3-1, не визначає переліку документів для переведення з одного виду пенсії на інший.
Крім того, рівень пенсійного забезпечення військовослужбовців і їх сімей, який встановлюється законодавством держав-учасниць відповідно до Угоди про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їх сімей від 14 лютого 1992 року, не може бути нижче рівня, встановленого раніше законодавчими й іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР.
Просить постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались. З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обставини справи: як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі міста Запоріжжя, та з 06 березня 1994 року отримує пенсію за віком.
25 квітня 1993 року, під час виконання обов'язків військової служби, від отриманої травми помер її син ОСОБА_2 .
З 01 березня 2012 року ОСОБА_1 подавала до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяви про переведення на пенсію в разі втрати годувальника, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області своїм листом від 15 березня 2012 року відмовило в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів.
В подальшому, з тих підстав, що від ІНФОРМАЦІЯ_1 документи у повному обсязі до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надходили.
Визнання протиправними дій щодо відмови, та зобов'язання перевести з мінімальної пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII, стали предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Безперечно, в силу Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року N 3-1, на який послався суд першої інстанції, заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів.
В той же час, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.
З матеріалів справи є очевидним, що Запорізький обласний військовий комісаріат 23 жовтня 2012 року за вих. № с/10-1056 на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направив документи, необхідні для призначення пенсії, за винятком матеріалів службового розслідування щодо обставин смерті ОСОБА_2 .
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до вимог пункту 17 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Натомість, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяви ОСОБА_1 реєструвались як звернення громадян, рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший, або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший, не приймалось.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 серпня 2014 року у справі № 335/4008/14-а (2-а/335/122/2014) скасувати та прийняти нову постанову суду.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 , та прийняти відповідне рішення з питання переведення на пенсію в разі втрати годувальника, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна