16 квітня 2015 рокусправа № 804/13187/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року по справі № 804/13187/14 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська , яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_1 в порядку передбаченому ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду", та вжити заходи передбачені зазначеним Законом, зобов'язати КЕВ м. Дніпропетровськ розглянути заяву позивача в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", та вжити заходів передбачених Законом, щодо приватизації квартири, яку вона займає на підставі ордеру № 462 від 25.02.2011 року.
Позов обґрунтовано тим що у відповідності до ст.ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказу Міністра оборони України №1 від 03.01.1993р., звернулась із заявою до КЕВ м. Дніпропетровська щодо приватизації двокімнатної квартири № 66 по вул. Гагаріна7 в якій прописана та проживає на підставі ордеру № 462 від 25.02.2011 року, 29.07.2014 року отримала відповідь якою відмовлено в приватизації квартири на підставі ніби то закритого військового містечка, проте заява начальником КЕВ м. Дніпропетровська у порядку визначеному Законом, не розглядалась.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014р. позов було задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач і представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечили.
Представник відповідача , вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, , що в квартирі АДРЕСА_1 позивач прописана і проживає на підставі ордеру №462 від 25.02.201 року.
25.07.2014 року позивач звернулась із заявою вх..№ 1800 до відповідача про передачу в приватну власність вищевказаної квартири.
Листом начальник КЕВ м. Дніпропетровська від 29.07.2014року № 2075 повідомив, що житловий фонд військових містечок селищ Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно з Законом України "Про правовий режим майна у Збройних силах України ", військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управління військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управлінням військовим майном, згідно з законом, здійснює Міністерство оборони. Згідно листа квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/15/1183 від 11.09.2013 року військове містечко в якому Ви мешкаєте включено до числа закритих і які не підлягають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неналежного розгляду відповідачем заяви позивача про передачу у приватну власність квартири.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Цим Законом визначено об'єкти приватизації, об'єкти, які не підлягають приватизації, способи приватизації, а також процедуру проведення приватизації. Законом передбачено, що за наслідками вирішення питань про передачу у власність квартир уповноваженні органи приймають відповідні рішення (ст. 8 Закону).
Оскільки, за наслідками розгляду заяви позивача щодо приватизації квартири відповідачем, як уповноваженим органом, не було прийнято відповідного рішення, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій відповідача вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що і стало підставою для прийняття рішення в частині зобов'язання КЕВм. Дніпропетровська розглянути заяву позивача в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Доводи відповідача про те, що оскільки, квартира в якій проживає позивач, за позицією відповідача, знаходиться на території закритого військового поселення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не спростовують вищезазначені висновки суду першої інстанції, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська-залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року по справі № 804/13187/14 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст рішення складено 17 квітня 2015 року.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак