"21" квітня 2015 р. Справа № 922/5809/14
Колегія суддів у складі
головуючого судді Шепітько І.І., судді Россолов В.В., Черленяк М.І.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за дорученням від 20.07.2013 року
відповідача - Островський С.В. за дорученням від 20.01.2015 року, ОСОБА_3 за дорученням від 20.01.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1517Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року у справі
за позовом ОСОБА_4, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ", м.Харків
про стягнення 302537,20 грн.
ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" вартості частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства в сумі 199206,50 грн. та 33,34 % прибутку, одержавного товариством в 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме до 04 листопада 2013 року (а.с.4-10).
31 січня 2015 року представником позивача на адресу суду надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить вважати остаточними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства в сумі 302537,20 грн. та про стягнення з відповідача на користь позивача 33,34 % прибутку одержаного товариством в 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме до 04 листопада 2013 року (а.с.80-83).
Рішенням господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено (а.с.129-132).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що 26 лютого 2014 року загальними зборами ТОВ «НВЦ ЄТМ» прийнято рішення про проведення розрахунку з ОСОБА_6 у зв'язку із його виходом зі складу товариства, вирішено виплатити останньому 79 982 грн. 66 коп. виходячи з даних балансу товариства за 2013 рік. 28 січня 2015 року загальними зборами ТОВ «НВЦ ЄТМ» прийнято рішення про внесення змін до вказаного протоколу від 26 лютого 2014 року та проведення розрахунку з ОСОБА_6 у зв'язку із його виходом зі складу товариства виходячи з даних балансу товариства, складеного на дату виходу, шляхом виплати учаснику грошових коштів у сумі 80049 грн. 34 коп. Проте, зобов'язання Відповідача перед Позивачем щодо виплати грошових коштів у сумі 80049 грн. 34 коп. у зв'язку із виходом останнього зі складу товариства були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між Позивачем та Відповідачем у відповідності до положень ст. 601-603 ЦК України за заявою Товариства (а.с.138-140).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що розрахунок розміру майнових вимог проведена згідно фінансового звіту за 2013 рік ТОВ «Науково-виробничий центр технологія ЛГМ», в якому зазначено що вартість майна Товариства становить 905800 грн. ( сума рядка - 30 - основні засоби: залишкова вартість, та рядка 130 - готова продукція). Вартість частини майна, яка пропорційна його частці в статутному капіталі товариства, яка складала 33,34%. дорівнює 302 537,20 грн. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення (а.с.152-154).
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, вислухавши пояснення представникі сторін, колегія суддів встановила наступне.
Зі статуту ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" вбачається, що Товариства має статутний капітал 210000,00 грн. розмір вкладів учасників до статутного капіталу, які здійснюють учасники в обмін на корпоративні права, емітовані Товариством, становить: ОСОБА_7 - 70000,00 грн., ОСОБА_8 - 70000,00 грн., ОСОБА_6 - 70000,00 грн. Частки учасників Товариства у статутному капіталі становлять: ОСОБА_7 - 33,33%, ОСОБА_8 - 33,33%, ОСОБА_6 - 33,33% (а.с.12-26).
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.12.2013 року вбачається, що станом на 01.12.2013 року засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" є: ОСОБА_6, розмір внеску до статутного фонду - 70000,00 грн., ОСОБА_7, розмір внеску до статутного фонду - 70000,00 грн., ОСОБА_8, розмір внеску до статутного фонду - 70000,00 грн. (а.с.35).
Позивач вказує на те, що скориставшись правом, передбаченим ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", в порядку передбаченому розділом 13 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" він 01 листопада 2013 року ОСОБА_6 подав до відповідача нотаріальну завірену заяву № 3719, якою повідомив про вихід зі складу засновників Товариства. Також позивач просив провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів товариства та виплатити йому вартість частини майна, пропорційну частці в статутному капіталі Товариства, яка складає 33,34%. Дана заява була вручена відповідачу 04 листопада 2013 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи(а.с.31,32).
Також позивач зазначає, що 18 листопада 2013 року проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ", на яких було прийнято рішення про виключення його з числа засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" і відповідні зміни були внесені в установчі документи та зареєстровані у встановленому законом порядку.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.10.2014 року вбачається, що станом на 01.12.2013 року засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" є: ОСОБА_8, розмір внеску до статутного фонду - 70000,00 грн., ОСОБА_7, розмір внеску до статутного фонду - 140000,00 грн., (а.с.27-30).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до розділу 13 Статуту виплата йому вартості майна, що пропорційна частці в статутному капіталі та частки прибутку, одержаного Товариством у 2013 році до моменту виходу з Товариства 04.11.2013 року, повинна була бути проведена в строк до 18 грудня 2013 року, проте відповідні розрахунки не проведені до цього часу.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить з Товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства. За домовленістю між учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користуання майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства. Вказана позиція викладена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-31цс14).
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з Товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержавного Товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником Товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Верховний суд України у п. 30 Постанови Пленуму № 13 від 24 жовтня 2008 року зазначив, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна Товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарській суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів Товариства.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у пункті 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що вихід зі складу учасників ТОВ не пов*язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документа Товариства. У зв*язку з цим моментом виходу учасника з Товариства є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадовій особі Товариства або вручення заяви цим особам органами зв*язку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до відповідача нотаріальну завірену заяву № 3719, якою повідомив про вихід зі складу засновників Товариства 01 листопада 2013 року. Також позивач просив провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів товариства та виплатити позивачу вартість частини майна, пропорційну частці в статутному капіталі Товариства, яка складає 33,34%. Дана заява була вручена відповідачу 04 листопада 2013 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення (а.с.31,32).
Таким чином, датою виходу позивача із складу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" є 04 листопада 2013 року.
Відповідно до абз. 11 ст. 2 розділу 13 Статуту ТОВ «НАУКОВО-ВИБОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ», в редакції на момент виходу позивача зі складу засновників, виплата учаснику вартості частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі Товариства та виплата частки прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу, здійснюється Товариством не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників. Дана норма не суперечить статті 53 Закону України "Про господарські товариства".
Згідно абз. 8 ст. 2 розділу 13 Статуту ТОВ «НАУКОВО-ВИБОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ» вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, та частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту виходу учасника із Товариства, визначається згідно з даними балансу, складеного на дату подання заяви учасника про вихід із Товариства.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розрахунок розміру майнових вимог проведено згідно Фінансового звіту за 2013 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ", в якому зазначено, що вартість майна Товариства (а саме його оборотних та не оборотних активів) становить 905800 грн. (а.с.33,34).
Таким чином, з розрахунку вбачається, що вартість частини майна, яка пропорційна частці позивача в статутному капіталі Товариства, складає 33,34 % і дорівнює 302537,20 грн. (а.с.106).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до Статуту позивачем було враховано вартість майна згідно фінансового звіту за 2013 рік, яке належить ТОВ «НАУКОВО-ВИБОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ», а саме його оборотні та не оборотні активи.
Посилання відповідача на те, що згідно п. 30 постанови Пленуму верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства є не безпідставним, оскільки вказана норма діє лише у випадку неврегульованості цього питання в установчих документах. Проте, Статутом відповідача передбачено, що учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що зобов'язання Відповідача перед Позивачем щодо виплати грошових коштів у сумі 80049 грн. 34 коп. у зв'язку із виходом останнього зі складу товариства були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між Позивачем та Відповідачем у відповідності до положень ст. 601-603 ЦК України за заявою Товариства, з наступних підстав.
В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилаючись на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року N 01-08/163 та стверджує, що Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вказаного Інформаційного листа припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.
Також слід зазначити, що заліком визнається угода, по якій із двох зустрічних однорідних вимог за предметом зобов'язання одне - менше по сумі, погашається цілком, а інше - більше по сумі - припиняється в частині, рівнійменшій вимозі. Якщо обидва зобов'язання по сумі рівні, то вони цілком погашаються заліком. Для припинення зобов'язань заліком необхідна наявність декількох умов. По-перше, залік можливий за умови, що зобов'язання є зустрічним. Тобто, для заліку є необхідною і достатньою наявність двох зобов'язань. При цьому, особа, яка виступає кредитором по першому зобов'язанню, повинна бути боржником по іншому, і навпаки, боржник по першому зобов'язанню повинен бути кредитором по іншому з них. По-друге, вимоги, що підлягають заліку, повинні бути однорідними, у даному випадку - грошовими. По-третє, залік можливий тільки за умови, що термін виконання зобов'язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Але, у той же час, відповідно до ст. 602 ЦК України, інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік у зв'язку, наприклад, з недійсністю вимоги або відсутністю передбачених законом умов для заліку.
Заява про залік є способом приведення (включення) у дію самої процедури заліку, який має бути здійснений взаємно і добровільно сумлінними учасниками господарських відносин шляхом здійснення відповідних проводок по рахунках бухгалтерського обліку, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку зі своїм контрагентом. Сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог і, таким чином, не визначає того моменту, з якого починається дія заліку. Отже, дія кредитора-боржника по пред'явленню заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотню дію (сприяння) з боку боржника-кредитора. У протилежному випадку - це спір про право, що може бути вирішений тільки судом.
Проте, у даному випадку позивач не визнає та заперечує щодо зустрічної вимоги відповідача, у зв'язку з чим, зарахування не є можливим.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, матеріали справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає статтям 43, 85 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2015 року у справі № 922/5809/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Повна постанова складена 27.04.2015 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Черленяк М.І.