"20" квітня 2015 р. Справа № 908/5307/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Кузнєцовій І.В.
за участю представників сторін:
позивач - Орловський О.В.;
відповідач - Соколай В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1469 З/1-35) на рішення господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі №908/5307/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжзв'язоксервіс", м. Київ
до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2014 р. №43-рш у справі №02/42-13, -
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі (суддя Проскуряков К.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріально та процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове, яким визнати недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2014 р. №43-рш у справі №02/42-13.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
У відзиві на апеляційну скаргу Антимонопольний комітет України просив рішення суду залишити без задоволення, а скаргу - без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» звернуся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі №908/5307/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-рш від 30.09.2014 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Проаналізувавши матеріали справи та висновки, яких дійшов господарський суд, колегія суддів зазначає таке.
Територіальним відділенням Антимонопольного комітету прийнято рішення № 43-рш від 30.09.2014 року, яким адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вирішила:
1. Визнати, що приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» за підсумками діяльності у 2011 - І півріччі 2014 роках займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих Послуг) в територіальних (географічних) межах м. Запоріжжя та територіальних (географічних) межах м. Бердянськ з частками, що перевищують 35 відсотків.
2. Визнати дії приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс», які полягали у встановленні у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги, що призвело до стягнення різної грошової винагороди з одного платежу без обґрунтованих на те підстав, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом 2 частини другої статті 13 пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих Послуг), шляхом застосування різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
3. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
4. Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 рішення шляхом встановлення для споживачів послуг з приймання платежів однакової грошової винагороди за приймання одного платежу.
Розпорядженням територіального відділення від 23.08.2013 № 67-р «Про початок розгляду справи» територіальним відділенням було розпочато провадження у справі № 02/42-13 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також постачання газу і електроенергії, послуг стаціонарного телефонного зв'язку та телебачення (кабельного телебачення) на користь третіх осіб (надавачів цих Послуг) у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Приймаючи розпорядження від 23.08.2013 № 67-р, територіальне відділення кваліфікувало дії позивача щодо «встановлення (ним) для окремих споживачів комісійної винагороди за послуги по прийманню готівкових платежів від населення за Послуги в економічно необгрунтованому розмірі, що призвело до ущемлення їх інтересів» (стор. 2 розпорядження від 23.08.2013 № 67-р).
У Рішенні територіального відділення дії ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом 2 частини другої статті 13 пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих Послуг) шляхом застосування різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс", зазначає, що, приймаючи рішення № 43-рш від 30.09.2014, територіальне відділення кваліфікувало інші дії позивача, які полягали у встановленні у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги, що призвело до стягнення різної грошової винагороди з одного платежу без обгрунтованих на те підстав.
Норми законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені частиною першою статті 13 та абзацом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є окремими складами правопорушення, а отже повинні були відповідачем окремо доведені.
Як свідчить Рішення, склад правопорушення, за яким було розпочато справу №02/42-13, в ході розгляду справи було замінено на інший склад правопорушення без жодних пояснень та обґрунтувань.
Таким чином, територіальним відділенням порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до порушення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, в ході розгляду справи не було доведено.
А отже, справа за цією кваліфікацією порушення на підставі статті 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягала закриттю у зв'язку з недоведенням вчинення порушення.
Враховуючи, що відповідно до статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» «розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі», за іншим складом правопорушення територіальне відділення повинно було прийняти нове розпорядження про початок розгляду справи.
Як стверджує відповідач, ним було відкрито справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» за частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», але прийнято рішення за пунктом 2 частини другої статті 13 цього ж Закону, на підставі уточнення кваліфікації одних і тих самих дій позивача.
Тому, відповідач вважає, що це не може вважатись зміною кваліфікації порушення.
Приймаючи розпорядження від 23.08.2013 № 67-р «Про початок розгляду справи», територіальне відділення кваліфікувало дії позивача щодо встановлення (ним) для окремих споживачів комісійної винагороди за послуги по прийманню готівкових платежів від населення за послуги в економічно необґрунтованому розмірі, що призвело до ущемлення їх інтересів.
Приймаючи рішення № 43-рш від 30.09.2014, територіальне відділення кваліфікувало інші дії позивача, які полягали у встановленні у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги, що призвело до стягнення різної грошової винагороди з одного платежу без обгрунтованих на те підстав.
Таким чином, в основу кваліфікації правопорушення при відкритті справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (розпорядження від 23.08.2013 № 67-р) з боку ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», та при прийнятті рішення (№ 43-рш від 30.09.2014) територіальним відділенням було покладено різні дії позивача (різна об'єктивна сторона порушення).
Тому, на думку судової колегії, твердження відповідача, що ним в рішенні № 43-рш від 30.09.2014 не було здійснено зміну кваліфікації порушення, безпідставне.
Територіальне відділення мало прийняти нове розпорядження «Про початок розгляду справи», у зв'язку з виявленням під час розгляду справи інших дій позивача, які на думку відповідача, містили ознаки порушення.
Недотримання відповідачем зазначеної вимоги позбавило ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» (особі, яка бере участь у розгляді справи) можливості належним чином реалізовувати свої права, передбачені статтею 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, наводити докази, подавати клопотання, усні та письмові пояснення (заперечення), незалежно від стадії розслідування у справі.
У Рішенні зазначено, що в ході розгляду справи № 02/42-13 до територіального відділення надійшли заяви щодо необґрунтованого завищення ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» вартості послуги з приймання платежів за послуги, що надаються населенню цими комунальними підприємствами
(централізоване холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, опалення) від комунального підприємства «Водоканал» та Концерну «Міські теплові мережі».
Але, в Рішенні не зазначено яким чином права заявників порушуються внаслідок дій чи бездіяльності позивача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Також, в Рішенні не зазначено, які саме дії позивача заявники вважають необґрунтованими завищенням ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» вартості послуги з приймання платежів за послуги, що надаються населенню цими комунальними підприємствами.
Також судом встановлено відсутність фактів подальшої реалізації своїх прав на розірвання договорів, чи перегляд умов у судовому порядку комунальними підприємствами, що свідчить про згоду комунальних підприємств на подальше існування наявних договірних взаємовідносин на тих же умовах.
Відповідно до статуту товариства, ліцензій (від 10.12.2009 серія АВ № 518400, від 05.11.2010 серія АВ № 518402), виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, ліцензії Національного банку України від 25.11.2013 № 4 на переказ коштів, дозволу Національного банку України від 11.08.2010 № 4 на здійснення діяльності, пов'язаної з переказом коштів, Правил Внутрішньодержавної небанківської
платіжної системи «ІнтерПейСервіс», виключним видом діяльності позивача є надання фінансової послуги, пов'язаної з переказом грошових коштів в національній валюті, ініційованих платниками (фізичними особами) на користь отримувачів, для нарахування на рахунок отримувача (фізичної або юридичної особи) та/або видачі отримувачу (фізичній особі) суми переказу готівкою. Ця фінансова послуга відповідає коду класифікатора видів економічної діяльності 64.99.
Як вбачається з Рішення, при дослідженні «ринку приймання готівкових платежів від фізичних осіб на користь третіх осіб» територіальне відділення керувалося Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 за 49-р, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (Методика).
Відповідно до пункту 1.2 Методики, її метою є встановлення порядку визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена вона для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Колегія суддів погоджується з апелянтом, що при визначенні позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, територіальним відділенням було порушено норми зазначеної Методики, у результаті чого в справі було прийнято неправильне Рішення, а саме, територіальним відділенням товарні межі ринку визначені з порушенням вимог Методики.
Відповідно до пункту 5.1. Методики «товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих».
Визначені територіальним відділенням товарні межі ринку «послуга з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих Послуг)» є штучно звуженими і не відповідають ні ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів, ні відповідному дозволу Національного банку України, ні фактичним обставинам справи.
Ліцензія на переказ коштів не встановлює жодних обмежень щодо отримувачів коштів та функціонального призначення платежів. Фактичний перелік платежів, переказ яких здійснюється споживачами (населенням) на користь третіх осіб є значно ширшим, ніж визначено територіальним відділенням. Крім визначеного територіальним відділенням (не зрозуміло за яким принципом) переліку платежів, населення переказує кошти й на інші цілі, зокрема: за послуги страхування, послуги бюро технічної інвентаризації, послуги охоронних компаній, послуги державних органів, за мобільний телефонний зв'язок, за Інтернет, супутникове телебачення, додаткові послуги енергопостачальних організацій (більше 100 найменувань), оплату утримання дітей в дошкільних дитячих закладах, за навчання в вищих навчальних закладах та інше.
На лист від 28.08.2014 № 0915 позивача, що територіальним відділенням було штучно звужено товарні межі ринку, відповідач повідомив, що відповідно до пункту 5 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Взаємозамінними товарами (товарами-замінниками) є товари, які оцінюються споживачами як замінники один одного за функціональним призначенням, споживчими якостями, ціною, експлуатаційними та іншими якісними характеристиками. Для споживачів досліджуваної послуги (приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги на користь надавачів цих Послуг) необхідною умовою є гарантоване надходження від населення платежів за надані Послуги на розрахункові рахунки надавачів цих Послуг. Здійснення переказу на користь третіх осіб на будь-які інші цілі не забезпечує надходження платежів за Послуги надавачам цих Послуг. За таких підстав, послуга з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за Послуги на користь надавачів цих Послуг за функціональною спрямованістю не є тотожною послузі з переказу коштів на будь-які цілі на користь третьої особи, а отже зазначені товари не можуть оцінюватись як замінники один одного.
Тобто, територіальне відділення зазначає, що послуги з приймання готівкових платежів від населення на інші цілі, для прикладу за послуги супутникового телебачення, мобільного телефонного зв'язку, за послуги страхування, на утримання в дитячих дошкільних закладах та інше на рахунки надавачів цих послуг, не можуть входити до визначених територіальним відділенням товарних меж, тому що за функціональною спрямованістю не є тотожними послугам з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів.
Тобто, в такому разі територіальному відділенню необхідно було визначати монопольне становище суб'єктів господарювання окремо на кожному ринку приймання платежів від населення за функціональним призначенням платежу (постачання холодної води, постачання гарячої води, кабельне телебачення, електроенергія, супутникове телебачення, мобільний зв'язок і т.д.).
Крім того, територіальне відділення Антимонопольного комітету віднесло до житлово-комунальних послуг послуги, що взагалі до них не відносяться, а саме: послуги стаціонарного зв'язку є телекомунікаційними послугами; послуги омофону є послугами з охорони.
Позивач зазначає, що відносно питання взаємозамінності приймання «готівкових» платежів прийманню «безготівкових» платежів від населення, територіальне відділення взагалі на нього не відреагувало, і це питання ним не досліджувалось як в ході планової перевірки.
Як свідчить Рішення, територіальним відділенням взагалі не досліджувалось питання порядку та обсягів переказу коштів населенням через термінали самообслуговування, за допомогою платіжних карток, та за допомогою Інтернет-банкінгу. Адже, собівартість приймання грошових переказів через термінали самообслуговування та за допомогою Інтернет-банкінгу є значно нижчою від собівартості приймання грошових переказів через пункти прийому платежів (каси), де більшу частину витрат складають витрати на заробітну плату касирів, які здійснюють операції з приймання грошових переказів, та податки на неї.
При цьому, визначення долі на ринку «приймання готівкових платежів» визначалось Відповідачем за показниками обсягів грошових коштів, що надійшли на адресу Отримувачів без висвітлення інформації яка частина коштів прийнята у готівковій, а яку у безготовіковій формі (ця інформація не може бути відома Отримувачам), в зв'язку із чим використання цієї інформації не може бути підставою для визначення долі Товариства саме на «ринку приймання готівкових платежів».
Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка регулює діяльність суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, визначено серед видів фінансових послуг саме «переказ коштів».
Отже, товарними межами ринку є «послуги з переказу грошових коштів в національній валюті, ініційованих платниками (фізичними особами) на користь третіх осіб (фізичних або юридичних осіб)» (далі - послуги з переказу коштів), тобто, враховуючи як готівкові так і безготівкові платежі і без прив'язки до функціонального призначення платежів.
Територіальним відділенням помилково визначено надавачів Послуг (житлово-комунальних, електроенергії, кабельного телебачення та інші) споживачами послуг з переказу коштів.
Споживачем послуг з переказу коштів може бути лише той хто переказує кошти, або той хто їх отримує. За одну і ту ж послугу (товар) не може бути сплачено двічі.
Населення, як кінцевий споживач (платник) послуг з переказу коштів є єдиним їх отримувачем.
Позивачем було надано відповідне рішення Запорізької міської ради про затвердження тарифу на комунальні послуги, в яком значиться така стаття витрат комунального підприємства, як компенсація послуг з переказу коштів.
Тобто, надавачі житлово-комунальних послуг, як-то послуг зв'язку та інших послуг не є споживачами послуг з переказу коштів, вони є лише отримувачами коштів від населення за власні житлово-комунальні послуги (житлово-комунальні, зв'язку, Інтернет, кабельне та супутникове телебачення та інші), та повертають фінансовим установам (в тому числі і Позивачу) комісійну винагороду, яку у складі переказу також було сплачено населенням.
Тим більше, вони (надавачі комунальних Послуг) не можуть виступати єдиним колом споживачів («спільною групою споживачів товару» відповідно до п.5.1 Методики).
Визначені територіальним відділенням територіальні межі ринку проведено всупереч Методиці.
Так, відповідно до п.6.1. Методики «територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним».
При цьому, зокрема, можуть враховуватися: можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, рівень транспортних витрат; місце розташування специфічних груп споживачів.
Пунктом 1.3. Методики визначено, що «територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами». Отже, територіальними межами ринку може бути визначено і район в місті.
Окрім того, позивач заперечує проти твердження територіального відділення що «часовими межами ринку є період - 2011 - І півріччя 2014 років, впродовж яких
стабільність ринку свідчить про його сталу структуру, коли співвідношення пропозиції та попиту істотно не змінювалось».
Позивач зазначає, що, навпаки, структура ринку за вказаний період суттєво змінилась. Так, в 2013 - 2014 роках частка підприємства позивача на ринку переказу коштів в м. Запоріжжі суттєво зменшилась (за 9 місяців 2013 року кількість пунктів прийому платежів позивача зменшилась з 90 до 44), а частки конкурентів суттєво збільшились.
Окрім того, територіальним відділенням, з порушенням визначено загальний обсяг ринку, необхідний для розрахунку частки суб'єктів господарювання на ринку.
Відповідно до вимог п.8.1. Методики обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок, виходячи з кількості суб'єктів господарювання, що продають товари, що входять до товарних меж ринку та обсягів товарів, що продаються цими суб'єктами господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку. Кількісні показники обсягу ринку визначаються в натуральних та/або вартісних показниках.
Згідно Рішення суб'єктами господарювання, що продають товар на ринку послуг з переказу коштів (продавцями), є фінансові установи (банківські установи, Укрпошта, Позивач та інші), а обсягами товарів, що продаються цими суб'єктами господарювання є отримана за певний період комісійна винагорода - ціна послуги з переказу коштів.
Але, як свідчить Рішення територіальним відділенням обсяг ринку визначався не за даними фінансових установ, які здійснювали переказ коштів, а за даними надавачів комунальних послуг (житлово-комунальних, зв'язку тощо), як загальна сума коштів, сплачених фізичними особами за послуги на користь цих надавачів послуг.
Фінансові установи не мають відношення до коштів, отриманих надавачами послуг (житлово-комунальних, зв'язку тощо).
Крім того, п.8.6. Методики передбачено, що «розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку за відсутності достовірної інформації про обсяги товарів (товарних груп), які продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються), може здійснюватися на основі оцінок відповідних показників, наявних виробничих потужностей або інших показників, які свідчать про обсяги продажу (постачання, виробництва) або придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) на ринку».
Отже, згідно вимог Методики обсяг ринку правомірно визначати в натуральних показниках за кількістю наявних у фінансових установ пунктів прийому платежів в м. Запоріжжі та м. Бердянську, так як споживачів (населення) в першу чергу цікавить близькість місцезнаходження пунктів приймання платежів та режим їх роботи, а не обсяги переказу платежів, які ними здійснюються.
За наявною у Позивача інформацією, загальна кількість відділень (пунктів прийому платежів) найбільших фінансових установ (в тому числі УДППЗ «Укрпошта», ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «Приватбанк») в м. Запоріжжі становить - 375, в м. Бердянську - 44, в той час як у ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» в м. Запоріжжі - 48 та в м. Бердянську - 12.
Отже, частка Позивача на ринках послуг з переказу коштів в територіальних межах міста Запоріжжя становить 12,8% та міста Бердянська становить 27,3%, що не перевищує 35% ринку і значно менше ніж частки, розраховані територіальним відділенням (від 51% до 90%).
Якщо ж додатково врахувати наявні у ПАТ КБ «Приватбанк» термінали самообслуговування в м. Запоріжжі (275 терміналів) та в м. Бердянську (11 терміналів) через які населення активно здійснює переказ коштів, то частка Позивача на вказаних ринках буде ще меншою (7,42% і 22,22% відповідно).
Апелянт також не погоджується з висновком територіального відділення, що бар'єри вступу на ринок переказу коштів є непереборними.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем не досліджувалось питання наявності потенційних конкурентів на ринку, відповідно до п.9 Методики.
Витрати, зазначені територіальним відділенням в Рішенні (оренда та утримання приміщення, придбання необхідного обладнання, рекламування своєї діяльності) є звичайними витратами, притаманними будь-якому суб'єкту господарювання, яким би видом діяльності він не займався. Територіальним відділенням не здійснено оцінки вказаних ним бар'єрів, а лише зазначено припущення, що вони є непереборними.
Що стосується ліцензії на переказ коштів, то відповідно до інформації, розміщеної Національним банком України на офіційному сайті, таку ліцензію отримали більше 170 фінансових установ (більше 150 банківських і 20 небанківських), що надає їм право надавати послуги з переказу коштів в будь-якому населеному пункті України (в т.ч. в м. Запоріжжі та м. Бердянську), тобто ці фінансові установи (якщо вони ще не приймають платежі від населення в Запоріжжі та Бердянську) є потенційними конкурентами Позивачу.
Отже, суттєвих бар'єрів для вступу на ринок переказу коштів в м. Запоріжжі та м. Бердянську, для існуючих на Україні фінансових установ, не існує.
Територіальне відділення в Рішенні (стор. 5 Рішення) погоджується з тим, що на ринку послуг з переказу коштів, крім ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» діють «потужні конкуренти»: УДППЗ «Укрпошта», ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «значна кількість інших фінансових установ». Всі ці фінансові установи мають ліцензію на переказ коштів, володіють мережею відділень, потужними фінансовими ресурсами. Отже, у разі виходу позивача з ринку послуг з переказу коштів, споживачі позивача легко перейдуть на обслуговування в інші фінансові установи. Але, це питання територіальним відділенням взагалі не було досліджено.
ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» зазначає, що відчуває значну конкуренцію з боку фінансових установ, які діють у м. Запоріжжі та м. Бердянську, так як через відділення банківських установ і Укрпошти здійснюється переказ коштів від населення, приватних підприємців, юридичних осіб у значно більших обсягах, ніж через ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», ці фінансові установи мають розгалужену мережу відділень, які приймають платежі, їх сукупна кількість у рази перевищує кількість пунктів прийому платежів позивача, їх діяльності (зокрема, УДППЗ «Укрпошта», ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)
Але, територіальне відділення діяльність інших фінансових установ, як свідчить з Рішення, взагалі не досліджувало (обсяги переказу коштів, обсяги отриманої комісійної винагороди, кількість пунктів прийому платежів, порядок ціноутворення, умови укладених договорів тощо).
В своєму Рішенні територіальне відділення зазначає, що «підтвердженням відсутності значної конкуренції на Ринку є здатність ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» завдяки своїй ринковій владі ущемляти інтереси споживачів та тривалий час застосовувати дискримінаційні заходи (диктувати свої умови при продажу товару, укладенні договору, нав'язувати споживачу невигідні умови), що доведено матеріалами справи».
Але, позивач зазначає, що територіальне відділення не наводить жодних конкретних фактів, які б свідчили про порушення інтересів споживачів.
Також, в Рішенні не наведено жодного доказу наявності у позивача ринкової влади.
ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» вважає, що його частка на ринку переказу коштів як в м. Запоріжжі так і м. Бердянську є значно меншою (не монопольною), так як територіальним відділенням не об'єктивно досліджено цей ринок, не вірно встановлені товарні межі ринку, обсяг ринку та частки суб'єктів господарювання на ринку. Конкурентні переваги за ринковою часткою одного суб'єкта господарювання над іншими суб'єктами господарювання на певному ринку, не є достатнім доказом, що він не може зазнавати значної конкуренції на ринку.
Щодо твердження відповідача про відсутність економічно обґрунтованого підходу у визначенні комісійної винагороди для певного споживача, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчить Рішення, територіальне відділення кваліфікувало дії позивача, що полягали у встановленні у Договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги, як порушення, виходячи з правовідносин між ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» та його контрагентами (юридичними особами та приватними підприємцями), які виникли під час укладання відповідних договорів.
Таким чином, для кваліфікації порушення суттєве значення має дата укладання Позивачем відповідних договорів з контрагентами. З іншого боку, правовідносини між ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» та споживачами (населенням) щодо встановлення порядку оплати ними послуг з приймання платежів, не передбаченого вищевказаними Договорами з контрагентами, не стосуються кваліфікації порушення. Зокрема, не стосується кваліфікації порушення оплата платником (населенням) фіксованого розміру комісійної винагороди, не передбаченого цими договорами.
Але, інформація, наведена територіальним відділенням щодо встановленого ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» впродовж 2011 - 2012 років розміру та порядку стягнення комісійної винагороди по окремих надавачах послуг (контрагентах) є неповною.
Зокрема, не зазначено реквізитів договорів, дати їх укладання та розірвання, періоди дії розмірів комісійної винагороди, не зрозуміло яка особа мається на увазі під назвою «утримання», як регулювалися відносини між КП «Водоканал» і позивачем з 02.11.2013 по 01.04.2014, якими саме договорами було передбачено оплату платником (населенням) фіксованого розміру комісійної винагороди, яким договором з ПАТ «Запоріжгаз» було встановлено до 21.05.2014 комісійну винагороду, яке відношення мають тарифи, встановлені позивачем в 2013 - 2014 роках до періоду 2011 - 2012 років, як зазначено в назві таблиці та інше.
За результатами проведеного ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» аналізу договірних відносин з контрагентами, позивачем було встановлено що більшість договорів з контрагентами (загальна кількість договорів становить більше 300), в тому числі з більшістю контрагентів, Рішення, були укладені ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» до 2011 року, тобто, поза межами періоду дослідження територіальним відділенням ринку та дій позивача (січень 2011 року -червень 2014 року).
А отже, дії ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», які відповідач вважає порушенням, що полягали у встановленні у Договорах риного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги також відбувалися до 2011 року, і не можуть бути підставою для кваліфікації дій Позивача як порушення в період 2011 - І півріччя 2014 років. Зокрема, ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» було укладено договори на прийом платежів (або інформаційне обслуговування) з:
- ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» від 21.01.2010 № 002/01-10 під 2%;
- КП «Водоканал» від 03.11.1998 № 048/11-98 під 2%;
- КП «ВРЕЖО №1 - 7, 9, 11, 13, КП «РЕПОГ» - 1999 - 2003 роки під 2%. Договори були переоформлені в 2012 році на КП «Основание» їх правонаступника;
- ПАТ «Запорізький феросплавний завод» від 01.07.2008 № 686 під 2%;
- ВАТ «Запоріжсталь» від 01.12.2010 № 20/2011/81 під 2%;
- Концерном «Міські теплові мережі» від 30.01.2009 № 017/01-09 під 2%;
- ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 27.04.2009 № 041/04-09 під 1,5%;
- ТОВ ЖЕУ «Оселя» від 18.03.2002 № 017/03-2002 під 2%;
- ТОВ ВКФ «Запоріжелектронснаб» від 01.02.1999 № 002/02-99 під 2%;
- КП «Муніципальна телевізійна мережа» від 01.10.2005 № 047/10-98 під 2%;
- ТОВ КТС» від 01.11.2008 № 0176/10-2008 під 1,3%;
- ТОВ «Чиста вода - Бердянськ» від 01.04.2009 № 145 під 2%;
- ККГ «Курорт» від 19.08.1999 № 11 під 1,5%;
- КП «Житлосервіс-2А» від 24.01.2005 № 77 під 2%;
- ТОВ «Орбіта - Сервіс ТВ» від 27.10.1999 № 1 під 1,5%;
- ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» від 01.04.2007 № 7 під 1,7%;
- Філією БУГГ ПАТ «Запоріжгаз» від 15.10.2008 № 139 під 1%;
- БРЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 09.02.2005 № 9/2-05 під 2%;
- ПАТ «Укртелеком» від 16.12.2010 № 579/32 під 0,5%;
- ТОВ «Запоріжжя он-Лайн» від 05.03.2007 № 117 під 1,5%.
В період укладання вищевказаних договорів територіальним відділенням становище ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» як монопольне не визначалось.
Крім того, договори, укладені ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» з контрагентами не є «рівнозначними угодами з суб'єктами господарювання», як стверджує територіальне відділення, так як договори були укладені в різний час, мають різні назви, містять різні умови (щодо порядку обміну інформацією, формату даних, квитанції платника, заміни кредитора, розщеплення оплати, строку дії договору та інше).
Територіальним відділенням під час перевірки ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», та під час розгляду справи не було надано жодних доказів, що застосовані пзивачем тарифи є економічно необгрунтованими. Застосування позивачем різного способу визначення тарифів не може бути доказом їх необґрунтованості, а тим більше доказом порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Надані позивачем територіальному відділенню всі необхідні фінансові документи, під час перевірки та в ході розгляду справи, навпаки свідчать, що застосована позивачем вартість послуг є цілком економічно обґрунтованою.
Територіальним відділенням не було виявлено жодних необґрунтованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з переказу коштів. Позивач не отримував надприбутків від своєї господарської діяльності, про що свідчать показники фактичної рентабельності операційної діяльності підприємства за 2011 рік -1 півріччя 2014 року: в 2011 році рентабельність становила - 8,49%, в 2012 році - 4,64%, в 2013 році - 3,94%, в І півріччі 2014 року - 4,49%.
Отже, рентабельність підприємства за період 2011 рік - І півріччя 2014 року, як зазначає позивач, була не значною і навіть зменшилась на 47%.
В цілому фактичні витрати підприємства (без урахування ПДВ та прибутку) в 2011 році - І півріччі 2014 року становили в межах 1,87% - 2,04% від загальної суми переказу коштів (з ПДВ). Отже, тарифи на послуги з переказу коштів, застосовані ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» є економічно обґрунтованими фактичними витратами, пов'язаними з їх наданням.
Стосовно Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247, то відповідно до його положень він стосується правовідносин між населенням, банківськими установами, підприємствами поштового зв'язку та газопостачальними підприємствами. До ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» ця постанова не має жодного відношення.
Зауваження територіального відділення, що «витрати на приймання кожного платежу не залежать від надавача послуг, на користь яких здійснюються платежі, та виду послуги і є однаковими», не мають жодного стосунку до комісійної винагороди так як фінансові установи (в тому числі і ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс»), як правило, встановлюють комісійну винагороду як відсоток від загальної суми переказів і при цьому не враховують кількість платежів, так як кількість платежів є величиною змінною і не передбачуваною.
ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» не погоджується з висновком територіального відділення, що «внаслідок встановлення підприємством у Договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів, середня
грошова винагорода за приймання одного платежу в розрізі надавачів послуг та видів послуг є різною».
По-перше, позивач при встановленні комісійної винагороди взагалі не використовує такого показника тарифу як середня грошова винагорода (це все одно, що порівнювати середні температури пацієнтів окремих палат лікарні). А тому, їх використання та порівняння є безпідставним маніпулюванням не існуючими та не порівнюваними показниками.
По-друге, грошова винагорода за приймання одного платежу навіть при однаковому відсотку для одного і того ж надавача послуг і одного і того ж виду послуг буде різною, так як при різній сумі платежу грошова винагорода (відсоток від суми платежу) буде різною.
Що стосується наведених територіальним відділенням в Рішенні прикладів, які нібито свідчать про порушення (зловживання) з боку позивача шляхом «застосування різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин», об'єктивна оцінка цих прикладів свідчить про протилежне, що підтверджується наступним.
Стосовно приймання позивачем платежів в м.Запоріжжі:
1) комісійні винагороди (за переказ платежів за електроенергію) Позивачем для ВАТ «Запоріжжяобленерго», КП «ВРЕЖО № 2, 3, 10», МКП «Основаніє» (правонаступник КП «ВРЕЖО № 2, 3, 10») було встановлено в межах від 1,3% до 2%, тобто, є економічно обґрунтованими (не завищеними). Комісійна винагорода визначена в договорах є результатом окремих домовленостей з кожним контрагентом, а не була нав'язана Позивачем. Крім того,
договори, укладені Позивачем з ВАТ «Запоріжжяобленерго» (від 27.04.2009 № 041/04-09) та КП «ВРЕЖО №2,3,10» (договори укладені в 1999 - 2000 роках) не є рівнозначними (укладені в різний час, містять різні умови, форми, додатки тощо) і укладені в період, який територіальне відділення
не досліджувало;
2) комісійні винагороди (за переказ платежів за централізоване водопостачання) позивачем для ТОВ ЖЕУ «Оселя» (договір від 18.03.2002 № 017/03-2002), КП «Водоканал» (договір від 03.11.1998 № 048/11-98), для ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (базовий договір від 01.07.2008 № 686) та комісійні винагороди (за переказ платежів за газопостачання) для КП
«ВРЕЖО № 1, 6» (договори укладені в 2000 році), МКП «Основаніє» (правонаступник КП «ВРЕЖО № 1, 6»), ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (базовий договір від 01.07.2008 № 686) встановлені в однаковому розмірі 2%. Додаткова умова - «не менше 1,25 грн» була встановлена за домовленістю з ПАТ «Запорізький феросплавний завод» додатковою угодою від 01.07.2009 до
договору від 01.07.2008 № 686. Ці договори також не є рівнозначними (укладені в різний час, містять різні умови, форми, додатки тощо) і укладені в період, який територіальне відділення не досліджувало;
3) встановлені позивачем комісійні винагороди (за переказ платежів за стаціонарний телефонний зв'язок) для ПАТ «Банк Фамільний» (договір від 27.03.2011 № 170/218 діяв до 07.10.2013, під 0,5% та додатково з платника 1,25 грн) і ПрАТ «Фарлеп - Інвест» (1,2% та додатково з платника 0,5 грн) (правонаступник ТОВ «Оптіма Телеком» (договір від 01.07.2011 № 4600015588), ТОВ «Люза» (договір від 01.07.2011 № 4600015589)) є результатом окремих домовленостей з кожним контрагентом. Крім того, договори, укладені позивачем з ПАТ «Банк Фамільний» і ПрАТ «Фарлеп - Інвест» не є рівнозначними (укладені в різний час, містять різні умови, форми, додатки тощо). Встановлені комісійні винагороди неможливо порівнювати, так як в даному випадку застосовувався різний спосіб їх визначення; встановлені позивачем комісійні винагороди (за переказ платежів за обслуговування домофонів) для ПП Кузнєцова А. Н. (2%, але не менше 1,25 грн), ТОВ «Цифрал Сервіс Центр Домофонізації» та ТОВ «Центр Цифрал Сервіс Запоріжжя» (1,3% та додатково з платника 1 грн) неможливо порівнювати, так як в даному випадку застосовувався різний спосіб визначення грошової винагороди. Крім того, договір № 007/01-2008 з ПП Кузнецовим А.Н. Позивачем було укладено 28.01.2008, тобто, поза періодом дослідження ринку;
4) комісійні винагороди (за переказ платежів за кабельне телебачення) позивачем для ПрАТ «КТС», ТОВ ВКФ «Запоріжелектронснаб» було встановлено в межах від 1,3% до 2%. Додатковий платіж з платника переказу (від 0,5 грн. до 1 грн.) застосовувався, якщо відсоток від суми прийнятих платежів з контрагента був менший 2%. Комісійна винагорода визначена в договорах є результатом окремих домовленостей з кожним контрагентом. Ці комісійні винагороди також неможливо порівнювати, так як договір № 004/01-09 з ПрАТ «КТС» Позивачем було укладено 21.01.2009, тобто, поза періодом дослідження ринку.
Стосовно приймання позивачем платежів в м. Бердянську:
1) комісійні винагороди (за переказ платежів за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) Позивачем для КП «Житлосервіс - 2А» (договір від 24.01.2005 № 77, під 2%), ККГ «Курорт» (базовий договір від 19.08.1999 № 11, під 1,5%) та комісійні винагороди (за переказ платежів за централізоване водопостачання та водовідведення) для ТОВ «Чиста вода
Бердянськ» (договір від 01.04.2009 № 145, під 2%), КП «Бердянськводоканал» (договір від 18.05.2011 № 171, під 1,7%) було встановлено в межах від 1,5% до 2%, що не перевищує обґрунтованого рівня. Комісійна винагорода визначена в договорах є результатом окремих домовленостей з кожним контрагентом. Крім того, вищевказані договори з КП «Житлосервіс -
2А», ККГ «Курорт», ТОВ «Чиста вода Бердянськ», Позивачем було укладено в різний час до 2011 року, тобто, поза періодом дослідження ринку;
2) комісійні винагороди (за переказ платежів за стаціонарний телефонний зв'язок) позивачем для ТОВ «Омега Груп», ТОВ «Запоріжжя Он-Лайн» та ВАТ «Укртелеком» неможливо порівнювати, так як в даному випадку застосовувався різний спосіб їх визначення. Крім того, договори з ТОВ «Омега Груп» (договір від 25.06.2010 № 66/1), ТОВ «Запоріжжя Он-Лайн» (договір від 05.03.2007 № 117) та ВАТ «Укртелеком» (договір від 16.12.2010 № 579/32) позивачем було укладено в різний час до 2011 року, тобто, поза періодом дослідження ринку.
Більшість з вищевказаних контрагентів, з якими ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» було укладено договори на прийом платежів від населення не є конкурентами один одному, а отже умови договорів, укладених позивачем з ними ніяким чином не впливають на конкуренцію на ринках на яких вони діють.
Все вищенаведене свідчить, що висновки відповідача про «відсутність в діях позивача економічно обґрунтованого підходу у визначенні комісійної винагороди для певного споживача, чим було створено дискримінаційні умови для споживачів», є не більше ніж припущенням, зробленим без обґрунтованих на те підставах.
Необхідно також зазначити, що в Рішенні не наведено жодних оцінок щодо порядку, способу та розмірів встановлення грошової винагороди за переказ коштів, застосованого «потужними конкурентами» (УДППЗ «Укрпошта», ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «Приватбанк») та іншими учасниками ринку. Відповідачем не здійснювався аналіз умов договорів, укладених іншими фінансовими установами з «надавачами послуг». В Рішенні відсутній будь-який порівняльний аналіз таких договорів.
Твердження територіального відділення в Рішенні, що «встановлення договірних цін (без обґрунтування витрат) є дозволеним для підприємств за умов наявності конкуренції на ринку, і в той же час може розглядатись як зловживання коли ці ціни застосовують суб'єкти господарювання, що мають домінуюче становище, оскільки підприємства - монополісти несуть особливу відповідальність у зв'язку з тим що їхня діяльність може спричинити небажані наслідки, зокрема, для інтересів клієнтів споживачів» є також неправомірним.
По-перше, в конкурентному законодавстві такої кваліфікації правопорушення як «встановлення суб'єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, договірних цін (без обґрунтування витрат) є зловживанням монопольним становищем на ринку» не існує.
По-друге, саме по собі встановлення суб'єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, договірних цін без обґрунтування витрат не є свідченням того, що ці ціни є завищеними, тобто, не свідчить про порушення.
По-третє, відповідачем в ході розгляду справи не було доведено, що ціни на послуги з переказу коштів, застосовані позивачем є економічно необґрунтованими (завищеними).
ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» і контрагенти (загальна кількість яких перевищує 300), будучи суб'єктами господарювання, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Свобода укладення договору для обох суб'єктів господарювання полягає у можливості вступу їх у договірні відносини на основі внутрішнього волевиявлення сторін, свободи вибору контрагента, виду договору та його змісту. Саме тому, при укладенні договорів сторони на власний вибір погодили усі його суттєві умови. На момент укладення договорів жодних заперечень щодо його умов зі сторони контрагентів, в тому числі комунального підприємства «Водоканал» та концерну «Міські теплові мережі», не було, як і обставин, що змусили б прийняти договір саме на таких умовах.
Укладення та виконання договору саме на таких умовах, які погодили сторони, є частиною їх господарської діяльності, яку вони здійснюють на власний ризик. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановле ного правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Ціни, які погодили сторони при укладенні договорів, відповідно до положень статей 189,190 Господарського кодексу України та Закону України «Про ціни та ціноутворення», визначаються суб'єктами господарювання за домовленістю сторін на власний розсуд та є вільними. Жодним нормативним документом не передбачено їх попереднє калькулювання та обґрунтування.
Укладеними позивачем договорами з контрагентами передбачено, що всі спори та розбіжності, які виникають в рамках умов договору, вирішуються шляхом переговорів.
У разі наявності претензій з боку контрагентів, врегулювання господарсько-правових відно син між господарюючими суб'єктами здійснюється в досудовому порядку (із підписанням протоколу врегулювання розбіжностей) або господарським судом відповідно до положень Господарського кодексу України.
Також, ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» звертає увагу суду, що в п.4 резолютивної частини Рішення (на стор. 14 Рішення) територіальним відділенням включено зобов'язання Позивачу виконати певні дії {«припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 рішення шляхом встановлення для споживачів послуг з приймання платежів однакової грошової винагороди за приймання одного платежу»), які не відповідають кваліфікації порушення, визначеної в п.2 Рішення, а саме.
Згідно норм статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» «застосування різних цін до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин» і «застосування різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин» є різними самостійними кваліфікаціями порушень.
Територіальне відділення в п.2 Рішення кваліфікувало дії ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» як «застосування різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин». Отже, порушенням територіальне відділення визнало встановлення позивачем у договорах з контрагентами різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів, а не встановлення різних цін на послуги з приймання платежів.
Разом з тим, п.4 Рішення «зобов'язано приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 рішення шляхом встановлення для споживачів послуг з приймання платежів однакової грошової винагороди за приймання одного платежу», тобто, позивача зобов'язано встановити в договорах з контрагентами однакову ціну на послугу з приймання платежів.
Отже, зобов'язання, зазначене у п.4 Рішення не відповідає кваліфікації порушення, яка зазначена в п.2 Рішення.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», може бути лише суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Разом з тим, відповідач при вирішенні справи №02/42-13 не дотримався вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного (до мінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку; не з'ясував належним чином усіх обставин, на підставі яких Позивача можна було б визнати таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, не довів наявності ряду умов, необхідних для кваліфікації дій Позивача як порушення, передбачене абз.2 ч. 2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції».
Враховуючи, що територіальним відділенням склад правопорушення, за яким було розпочато справу № 02/42-13 не доведено, колегія суддів вважає, що Рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про вчинення позивачем порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих послуг), шляхом застосування різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, є безпідставним.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про визнання недійсним Рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 вересня 2014 року № 43-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» в повному обсязі.
Керуючись ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року по справі №908/5307/14 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 вересня 2014 року № 43-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Повний текст постанови підписаний 27.04.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.