"23" квітня 2015 р.Справа № 916/931/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів:, Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача: Скворцова О.В. (довіреність № 3060 від 18.09.2014)
від відповідача: Чернишева А.О. (довіреність № 22 від 12.03.2015)
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Одеської області від "25" лютого 2015 року, повний текст якого складено та підписано "02" березня 2015 року
по справі № 916/931/14
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
про стягнення 267 458,11 грн.
14.03.2014 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського Одеської суду з позовною заявою до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 267 458,11 грн., за неналежне виконання умов Договору майнового сервітуту № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме причалом №12 довжиною 200 метрів (архівний номер паспорту 85105).
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014 року по справі №916/931/14 залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року, позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії задоволено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року касаційну скаргу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2014 року (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП «ІМТП» на користь ДП «АМПУ» 267 458,11 грн. боргу за неналежне виконання умов Договору майнового сервітуту від 30.09.2013 року № 645-0/106-П-ІЛФ-13 та судовий збір в сумі 5 349,16 грн.
Зазначене рішення суду прийнято з огляду на те, що вищезазначений Договір не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, позивачем доведено належними доказами здійснення робіт відповідачем на об'єктах сервітуту у період дії Договору, а також наявність заборгованості відповідача у сумі 267 458,11 грн. в результаті порушення останнім умов Договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП «ІМТП» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
В обґрунтування апеляційної скарги ДП «ІМТП» посилається на те, що скасовуючи постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України зазначив у відповідності до. ст.111-12 ГПК України, що судами не було досліджено питання щодо належного оформлення речових прав та їх обтяження на нерухоме майно, відносно якого встановлено сервітут та судом першої інстанції під час нового розгляду справи, не надано правової оцінки тому, що в спірний період за ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії не було оформлено належним чином речове право на нерухоме майно.
Крім того скаржник зазначив, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку відносно того, що у спірний період за відсутності державної реєстрації права господарського відання, у позивача знаходилось державне нерухоме майно, а саме причал № 12.
Також апелянт зазначив, що з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що за період з 30.04.2013 по 17.03.2014 року усі причали знаходились у повному господарському віданні ДП «ІМТП».
Представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Пунктом 7 наказу встановлено , що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.
Відповідно до зазначеного за актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., в т.ч. причали Іллічівського морського порту.
Як вбачається з пояснень позивача, після передачі від ДП "ІМТП" за актом приймання-передачі, зазначені причали знаходяться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження власника (особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні).
Для забезпечення виконання робіт ДП «ІМТП» між ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії ДП «АМПУ» (надалі - "Власник") та ДП «ІМТП» (надалі - "Сервітуарій") укладено Договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013р., згідно з яким Власник, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №12, довжиною 200,00 м, архівний номер паспорту 85105 (п.1.1. Договору) (т.1 а.с.8-11).
Право користування Сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами Сервітуарія (п.1.2. Договору).
Сервітут не підлягає відчуженню (п.1.3. Договору).
Строк сервітуту - період дії договору (п.1.4. Договору).
Ціна договору та порядок оплати передбачено у розділі 2 Договору.
Оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3.Договору).
Сервітуарій зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2. Договору).
Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 цього договору (п.3.3. Договору).
Власник зобов'язаний надати на умовах цього Договору Сервітуарію обмежене право користування причалом, визначеним п.1.1. договору (п.3.4. Договору).
За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. Договору).
Цей договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови Договору виконав у повному обсязі та виставив відповідачу рахунки до оплати (використання причалу) на загальну суму 267 458,11 грн. (т.1 а.с.16-20).
Відповідно до умов Договору Оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач (Сервітуарій) виставлені рахунки не оплатив у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 267 458,11 грн. грн.
Про фактичне використання відповідачем об'єкту сервітуту свідчать наступні документи: Договір про надання координаційних та організаційних послуг від 15.07.2013 року (а.с.т.110-115); змінно-добовий оперативний план роботи морського порту Іллічівськ за спірний період; Таймшити щодо здійснення Портом навантажувально-розвантажувальних робіт на об'єкті сервітуту (причал №12) (т.2 а.с.84-105).
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.
Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.
Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.
Так як Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вже зазначалося, між ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії ДП «АМПУ» та ДП «ІМТП» укладено Договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 106-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013р., згідно з яким позивач, на визначених договором умовах оплати, надає відповідачу право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №12.
Відповідно до положень ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Даний Договір без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін: Адміністрації та Порту, а також завірено печатками сторін.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Однак, Відповідач, в порушення умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту, не здійснив оплату, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача складає 267 458,11 грн.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо здійснення відповідачем робіт на об'єктах сервітуту у період дії Договору, оскільки це підтверджується змінно-добовим оперативним планом роботи морського порту Іллічівськ за спірний період; Таймшитом щодо здійснення Портом навантажувально-розвантажувальних робіт на об'єкті сервітуту (причал №28).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату (використання причалу), які одержані відповідачем, останнім не оплачені.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо обґрунтованості рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДП «АМПУ» в особі Іллічівської філії ДП «АМПУ» та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 267 458,11 грн.
Одеським апеляційним господарським судом не встановлені випадки припинення сервітуту визначені ст. 406 Цивільного кодексу України випадки, а саме сервітут не припинявся, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, строк, на який було встановлено сервітут не сплинув; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені. За рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення сервітут також не припинявся.
Посилання відповідача на те, що позивачем не здійснено державну реєстрацію права власності ДП "АМПУ" на об'єкт сервітуту за Договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 106-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013р. не спростовують вищенаведеного, а тому не можуть бути підставами для відмови у позові.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що попередня судова інстанція, під час нового розгляду справи, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дала необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги загальний принцип свободи договору (виключення з якого прямо передбачені законом), а також визначений законодавцем підхід до визнання договору укладеним, з огляду на відсутність тотожності у правовому змісті термінів "правочин" та "право", "сервітут" і "земельний сервітут", встановивши досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов наявного чинного Договору, який не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, з'ясувавши зміст Договору та фактичні обставини виконання сторонами договірних зобов'язань, перевіривши розмір наявної заборгованості, за відсутності у чинному законодавстві України приписів щодо обов'язковості державної реєстрації Договору - дійшла обґрунтованих висновків щодо укладеності Договору та неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а тому й правомірно задовольнила даний позов.
Посилання скаржника на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині державної реєстрації права користування (сервітуту) не спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставами для задоволення вимог апеляційної скарги.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає встановленим ними фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2015 року по справі № 916/931/14 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „27" квітня 2015 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров