04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/27506/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Самсіна Р.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «САММІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. (повний текст підписано 14.02.2015р.)
у справі № 910/27506/14 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк
«Приватбанк»
до Приватного підприємства «САММІ»
про стягнення заборгованості у розмірі 58 530, 00 грн.
В судовому засіданні 22.04.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В грудні 2014р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «САММІ» про стягнення заборгованості у розмірі 58 530, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/27506/14 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства «САММІ» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 48 975, 45 грн. заборгованість за кредитом, 8 572, 47 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 541, 30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 440, 78 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827, 00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки у справі відсутній розрахунок заборгованості, договірних відносин між сторонами не існує, судом не надано оцінки факту не пред'явлення претензії позивачем та надано недостатньо часу для вивчення матеріалів справи та підготовки до розгляду.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства «САММІ» 25.03.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2015р.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 22.04.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, часта місце розгляду справи (а. с. 174-175), не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно заяви про відкриття поточного рахунку, поданої 14.12.2012р. Приватним підприємством «САММІ» (відповідач), Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (позивач) здійснювалось обслуговування поточного рахунку №26006056102513 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.
У розділі 1 (відкриття рахунку) поданої до банку відповідачем заяви відзначено: «підписавши цю заяву, погоджуюсь із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування».
Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів врегульовані п. 3.2.1. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, де у п. 3.2.1.1.1. визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.2.1.1.3. кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Пунктом 3.2.1.1.6. Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку в разі зменшення надходжень на поточний рахунок або наступу інших факторів, визначених нормативними документами банку. Підписавши угоду Клієнт виражає своє згоду на те, що зміна ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Відповідно до п.3.2.1.2.3.6. Умов та Правил, банк на свій розсуд має право списувати грошові кошти з поточних рахунків клієнта, згідно з п.3.2.1.2.2.8, при настанні термінів будь-якого з платежів, в межах що підлягають сплаті банку сум.
Порядок розрахунків між позивачем та відповідачем визначений у п. 3.2.1.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів), і порушення такого порядку з боку відповідача мало місце станом на 13.11.2014р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованості в розмірі 58 530, 00 грн., що також підтверджується наданою банківською випискою про рух коштів на рахунку відповідача.
З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензію вих. №21217К4М2S00G від 26.09.2014р. про погашення заборгованості, яка була направлена на адресу відповідача 14.10.2014р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист (а. с. 64), фіскальним чеком від 14.10.2014р. та списком згрупованих поштових відправлень № 16602 (а. с. 65), однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача за даним позовом до суду.
Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже внаслідок укладання договору банківського обслуговування, у вигляді заяви на відкриття рахунку від 14.12.2012р., між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов п. 3.2.1.2.2. Умов та Правил, клієнт зобов'язується виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11., а також повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.2.17.
За умовами п. 3.2.1.2.2.8. Умов та Правил, клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх поточних рахунків, у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання та інше.
Пунктом 3.2.1.2.2.15. Умов та Правил визначено, що клієнт зобов'язується письмово повідомляти банк про незгоду із запропонованим банком відповідно до п. 3.2.1.2.3.2. лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати отримання від банку повідомлення про перерахунок ліміту. У разі неотримання банком від клієнта письмового повідомлення про згоду або при незгоді з величиною пропонованого банком ліміту, отриманого в результаті перерахунку, банк має право на свій розсуд або продовжувати обслуговування в рамках знов встановленого ліміту, або припинити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнту, про що банк повідомляє клієнта за 3 (три) дні до припинення кредитування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронних зв'язку банку і клієнта.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам договору, відповідачем порушені зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 48 975,45 грн.
Будь-яких повідомлень/претензій щодо незгоди з умовами надання грошових коштів відповідачем не висувалось.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитом відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 48 975, 45 грн. згідно проведеного позивачем розрахунку (а. с. 43-46), які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 572, 47 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 440, 78 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 541, 30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Пунктом 3.2.1.4.1.3. Умов та Правил обслуговування погоджено, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку відсотків за користування кредитом, при відсутності доказів погашення вищезазначеного боргу, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 572, 47 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п. 3.2.1.4.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів) обов'язком клієнта визначено сплату Банку винагороди відповідно до п. п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за здійснення банківського обслуговування, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої комісії за користування кредитом в розмірі 440,78 грн. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Про відповідальність у вигляді пені погоджено у розділі 3.2.1.5.1. Умов та Правил, а згідно п. 3.2.1.5.1. при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 541,30 грн. пені є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання зобов'язання встановлено Умовами та Правилами надання банківських послуг та Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим карткам, що є публічною офертою, та чинним законодавством України, а відтак заперечення відповідача з приводу безпідставності їх нарахування вірно не прийняті до уваги місцевим господарським судом.
Доводи відповідача (апелянта) щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.01.2015р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «САММІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/27506/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/27506/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/27506/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
Р.І. Самсін