04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/25479/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Рудченка С.Г.
при секретарі судового засідання: Степанець О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ситник С.І., довіреність № б/н від 08.06.2014;
від відповідача: Сердюк О.І., довіреність № 1-7-у від 12.01.2015.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Преса України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року,
у справі № 910/25479/14 (Суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»
до Державного підприємства «Преса України»
про стягнення 40 238,48 грн.
ТОВ «Поліграфімпорт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Преса України» про стягнення 40 238,48 грн. (т. І, а.с. 5-8).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 позов задоволено частково (т. І, а.с. 207-209).
Державне підприємство «Преса України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 та прийняти нове, яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а адвокатські витрати задоволено до стягнення без належної доказової бази.
Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Преса України» у справі № 910/25479/14 передано на розгляд головуючого судді Чорногуза М.Г.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2015 року, апеляційну скаргу у справі № 910/25479/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2015 року у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці склад суду змінено на: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді -Мальченко А.О., Рудченко С.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2015 року, апеляційну скаргу Державного підприємства «Преса України» у справі № 910/25479/14 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21 квітня 2015 року.
В судовому засіданні 21 квітня 2015 року представник ТОВ «Поліграфімпорт», позивача у справі, надав суду свої пояснення, в яких підтримав викладені у відзиві доводи та з посиланням на п. 7.3 договору № 006/9/С/ від 26.11.2013 просив суд апеляційної інстанції змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 в частині стягнення пені за період з початку виникнення боргу по дату звернення позивача до суду в сумі 4 820, 74 грн.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні надав до матеріалів справи копію платіжного доручення № 9510 від 17.12.2014 та підписаний адвокатом Левчуком Ю.О. рахунок-фактуру № 13 від 19.11.2014.
Представник відповідача в судовому засіданні 21 квітня 2015 року надав суду свої пояснення та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 в частині задоволення витрат на послуги адвоката.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
26.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (підрядником) та Державним підприємством «Преса України» (замовником) укладено договір про надання послуг № 006/9/С (надалі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник, із застосуванням власних монтажних інструментів, зобов'язується надати замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску (далі разом - послуги) поліграфічного обладнання (далі - обладнання), яке знаходиться в експлуатації у замовника, зазначеного в додатку № 1 до Договору, а замовник - прийняти і оплатити належним чином надані послуги (т. І, а.с. 9).
Згідно з п. 4.1 Договору замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну цього Договору у наступному порядку:
- попередню оплату в розмірі 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Договору;
- 40 % від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно додатку № 1;
- 35 % від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно додатку № 1 по Договору.
25.12.2013 сторони підписали акт приймання-передачі послуг на суму 29 000,00 грн. (т. І, а.с. 15).
Зобов'язання щодо оплати наданих ТОВ «Поліграфімпорт» послуг відповідачем згідно з умовами укладеного договору та приписами ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України належним чином виконано не було.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати належним чином наданих послуг замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову про це.
Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені підлягає до стягнення за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме: з 08.01.2014 по 08.07.2014 у розмірі 2 256, 44 грн. Аналогічна позиція викладена у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Тому твердження позивача щодо стягнення пені за період з початку виникнення боргу по дату звернення позивача до суду в сумі 4 820, 74 грн. судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки пунктом 7.3 Договору сторони фактично змінили порядок обчислення періоду нарахування пені на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк нарахування пені припиняє свій перебіг з дати пред'явлення позову, що не відповідає приписам частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування і стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 5 655,00 грн. (т. І, а.с. 15) та трьох відсотків річних за період з 08.01.2014 по 17.11.2014 у сумі 748, 44 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та є правильним.
В той же час, щодо стягнення з відповідача понесених витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в сумі 2 807,75 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено наступне: «До розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою».
Згідно п. 6.3 вказаної постанови зазначено наступне: «Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.».
Виходячи з наведеного, судові витрати мають бути фактично понесеними на час вирішення справи та документально підтвердженими.
Позивач надав суду договір на юридичне обслуговування від 12.05.2014 з адвокатом Левчук Ю.О. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2943/10 від 29.09.2005. (т. І, а.с. 101-103).
В обґрунтування понесених витрат, позивачем надано рахунок-фактуру № 13 від 15.11.2014 (т. І, а.с. 104), платіжне доручення № 9510 від 17.12.2014, в графі «призначення платежу» якого, зокрема, зазначено: «Оплата за юридичні послуги згідно договору та рах/фактури № 13 від 19.11.2014р. Без ПДВ.» (т. І, а.с. 171 та 196).
Слід зазначити, що рахунок-фактура № 13 від 15.11.2014 виставлений, за: «Підготовку позовної заяви, представлення інтересів в суді по спору ДУС за договором №006/9/С від 25.12.2013р.» (т. І, а.с. 104).
Копія рахунку-фактури № 13 від 19.11.2014, яка завірена адвокатом Левчук Ю.О. відомості відносно наданих юридичних послуг: «Підготовка позовної заяви, представлення інтересів в суді по спору ДУС за договором №006/9/С від 26.11.2013р.» (т. 1, а.с. 197).
В той час коли, у рахунку-фактурі за тим же № 13 від 19.11.2014, підписаний адвокатом Левчуком Ю.О., який був наданий представником позивача у судовому засіданні 21 квітня 2015 року, зазначено : «Підготовка позовної заяви, представлення інтересів в суді по спору ДУС за договором №006/9/С від 25.11.2013р.» та містить механічне виправлення, зроблене чорнилом, але не містить належного посвідчення такого виправлення дати договору (т. ІІ, а.с. 43).
Таким чином, позивачем було надано три різних рахунка-фактури під номером 13 за 2014 рік, при цьому, два з них від однієї дати, а саме - 19.11.2014, але містять протилежну інформацію відносно підстави наданих адвокатом послуг (договір № 006/9/С від 25.11.2013 і договір № 006/9/С від 26.11.2013).
В даному випадку, неможливо встановити підстави надання позивачу юридичних послуг адвокатом Левчуком Ю.О. і чи мають вони безпосереднє відношення до правовідносин, які виникли між сторонами у справі і є предметом розгляду у справі № 910/25479/14.
Тобто посилання позивача на рахунок-фактуру № 13 є необґрунтованим і не є належним і допустимим доказом по справі в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Договір на юридичне обслуговування від 12.05.2014 є волевиявленням сторін, що його уклали, і позивач погодився із наданими йому послугами та їх вартістю, оскільки це є його правом. В той же час, витрати по оплаті послуг адвоката позивачем не підтверджені належними доказами.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтоване покладання місцевим господарським судом витрат на послуги адвоката в сумі 2 807, 75 грн. на відповідача у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Преса України» про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 в частині задоволення витрат на послуги адвоката.
Враховуючи, що місцевим господарським судом не вірно встановлено обґрунтованість суми витрат на послуги адвоката, оскаржуване рішення місцевого суду у справі № 910/25479/14 в цій частині слід змінити, а саме: виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 слова та цифри «2807,75 грн. витрат на послуги адвоката».
Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Преса України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/25479/14 змінити.
3. Викласти рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Преса України» (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, каб. 306, код 31987931) 34 655,00 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 256,44 грн. пені, 748,44 грн. трьох процентів річних, 1 709,92 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, каб. 306, код 31987931) на користь Державного підприємства «Преса України» (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, код 05905668) судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Справу № 910/25479/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді А.О. Мальченко
С.Г. Рудченко