04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/26734/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Рудченка С.Г.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання: Степанець О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Карманова О.Д. довіреність №5 від 31.12.2014р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Перчиця Р.І. - довіреність №721 від 20.04.2015р.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер - Поліс"
на рішення господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року
у справі №910/26734/14 (Суддя: Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер - Поліс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП СЕРВІС-ВІС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гурин Петро Олексійович
про визнання недійсним договору
Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Інтер - Поліс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП СЕРВІС-ВІС" про визнання недійсним договору у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 9916088 (т. І, а.с.6-7).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2015 року по справі № 910/26734/14 у позові відмовлено повністю (т. І, а.с.50-53).
ПАТ СК «Інтер - Поліс» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року у справі №910/26734/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що поліс АС 9916088 є недійсним, оскільки ТОВ ОЛІМП СЕРВІС-ВІС" не здійснено першого страхового платежу, тобто даний поліс не набув чинності. На підтвердження наведеного, скаржник посилається на те, що в базі даних МТСБУ вказано, що бланк полісу не використаний на дату ДТП, а тому дана обставина підтверджує факт того що грошові кошти ПАТ СК « Інтер - Поліс» не надійшли.
Згідно довідки про автоматичний розподіл справи між суддями від 4 березня 2015 року, справу № 910/26734/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2015 року у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, склад суду змінено на - головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Рудченко С.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5 березня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ СК « Інтер - Поліс» прийнято до провадження у визначеному вище складі колегії суддів та призначено справу до розгляду на 17 березня 2015 року.
Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 17 березня 2015 року розгляд апеляційної скарги ПАТ СК « Інтер - Поліс» відкладено на 31 березня 2015 року, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 21 квітня 2015 року, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.
21 квітня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника Гурина П.О. надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Розглянувши в судовому засіданні 21 квітня 2015 року вищевказану заяву, колегія суддів вирішила її задовольнити та залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гурина Петра Олексійовича.
Представник ПАТ «СК «Інтер - поліс» в судовому засіданні 21 квітня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні 21 квітня 2015 року представник Гурина П.О. надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року у справі №910/26734/14 без змін.
Представники ТОВ «ОЛІМП СЕРВІС - ВІС» в судове засідання 21 квітня 2015 року не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (№09-33/11579/15 від 25.03.2015р., № 09-33/10280/15 від 13.03.2015р.)
Враховуючи належне повідомлення ТОВ «ОЛІМП СЕРВІС - ВІС» про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників ТОВ «ОЛІМП СЕРВІС - ВІС» не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників ТОВ «ОЛІМП СЕРВІС - ВІС»
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
31 березня 2014 року між Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Інтер - Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП СЕРВІС - ВІС» було укладено договір страхування у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 9916088. (т. І, а.с. 14).
Відповідно до пункту 10 даного полісу страховий платіж у сумі 622,08 грн. сплачено в 00 годин 00 хвилин 31 березня 2014 року.
Спірний поліс підписаний ПрАТ СК «Інтер - Поліс» та скріплений печаткою Страховика (ПрАТ СК «Інтер - Поліс»).
Згідно з ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
ПрАТ СК «Інтер - Поліс» в позовній заяві та апеляційній скарзі вказує, що однією з підстав для визнання недійсним спірного полісу є відсутність у полісі зазначення часу здійснення страхового платежу та не вказано яким саме платіжним документом здійснено оплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Верховного Суду України в пункті 7 Постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Таким чином, зазначення часу, а саме 00 годин 00 хвилин 31 березня 2014 року, внесення першого страхового платежу та не зазначення яким саме платіжним документом здійснено відповідну оплату не є підставою, в розумінні статті 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору страхування у вигляді полісу №АС/9916088 від 31 березня 2014 року.
Твердження ПрАТ СК «Інтер - Поліс» що договір страхування у вигляді полісу №АС/9916088 від 31 березня 2014 року не набрав чинності, відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про страхування» спростовується наступним.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Як було зазначено вище, в пункті 10 даного полісу зазначено, що страховий платіж у сумі 622,08 грн. сплачено в 00 годин 00 хвилин 31 березня 2014 року. Крім того, спірний поліс підписаний та скріплений печаткою ПрАТ СК «Інтер - Поліс».
Таким чином, ПрАТ СК «Інтер - Поліс» підтвердило факт внесення страхового платежу у сумі 622,08 грн. 31 березня 2014 року, засвідчивши даний факт підписом та скріпивши його печаткою.
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже, волю юридичної особи на укладення договору виражають його органи у відповідності до повноважень, визначених установчими документами та законом. Органи юридичної особи є частиною юридичної особи, складають із нею одне ціле і є представниками відповідно до ст. 238 ЦК України.
Відповідно до пункту 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29 травня 2013 року у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Натомість, ПрАТ СК «Інтер - Поліс не надав суду доказів втрати печатки ПрАТ СК «Інтер - Поліс, доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки ПрАТ СК «Інтер - Поліс або заволодіння печаткою товариства іншими особами.
Твердження ПрАТ СК «Інтер - Поліс, що спірний поліс оформлено з порушенням вимог статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Інструкції «Про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Постанови НБУ від 21.01.2004 №22, оскільки в полісі не вказано часу внесення страхового платежу та яким саме платіжним документом здійснено оплату свідчить про безвідповідальне ставлення ПрАТ СК «Інтер - Поліс до оформлення документів та не може бути підставою для визнання недійсним договору у вигляді полісу №АС/9916088 від 31 березня 2014 року.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року по справі № 910/26734/14 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга ПрАТ СК «Інтер - Поліс» на рішення господарського міста Києва від 3 лютого 2015 року по справі № 910/26734/14 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер - Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року по справі № 910/26734/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2015 року по справі № 910/26734/14 залишити без змін.
3. Справу № 910/26734/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді С.Г. Рудченко
А.О. Мальченко