номер провадження справи 27/41/15
16.04.2015 Справа № 905/1085/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ" (84112 Донецька область, м. Слав'янськ, вул. Комунарів, 18)
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" (84122 Донецька область, м. Слав'янськ, вул. Іскри, 5)
про стягнення 179 612 грн. 37 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: Ібрагімов В.М., дов. № 67 від 14.04.2015р., Магдєєва Н.М., дов. № 68 від 14.04.2015р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", Донецька область, м. Слав"янськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктепло - комуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слав"янськтеплосеть", Донецька область, м. Слав'янськ про стягнення 78 102 грн. 18 коп. основного боргу, 2 343 грн. 06 коп. 3% річних, 99 167 грн. 13 коп. пені.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 905/1085/14.
Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції": "У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14).
18.02.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", Донецька область, м. Слав"янськ до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слав"янськтеплосеть" м. Слав'янськ Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк про стягнення 78 102 грн. 18 коп. основного боргу, 2 343 грн. 06 коп. 3% річних, 99 167 грн. 13 коп. пені.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 18.02.2015р., позовну заяву у справі № 905/1085/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.02.2015р. справу прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 27/41/15 та призначено судове засідання на 17.03.2015р.
Ухвалою суду від 17.03.2015р. розгляд справи відкладався на 16.04.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
16.04.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 905/1085/14.
До початку розгляду справи представники позивача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 16.04.2015р. позивач зазначив усно, просить зменшити суму позовних вимог в нарахуванні розміру пені, просить стягнути з відповідача на користь позивача у справі: 78 102,18грн. основного боргу, пені у розмірі 71 854,01грн.; 4 392,83грн.- 3% річних (збільшено нарахування).
Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 102 грн. 18 коп. основного боргу, 4 392,83 грн. 3% річних, пені у розмірі 71 854,01грн.
Зазначив усно, що бажає стягнути з відповідача інфляційні витрати 22 865,38грн., надав детальний розрахунок.
Суд зазначає наступне: вимога про стягнення інфляційних витрат у сумі 22 865,38 грн. не була заявлена позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою, тому усне клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат розцінюється судом, як додаткова позовна вимога, тому відхиляється судом.
Представник позивача не був позбавлений права до початку розгляду господарським судом справи по суті, а саме: позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, відповідної заяви позивач до суду не подав. Суд зазначає, що саме: 17.03.2015р. було розпочато судом розгляд справи по суті.
Відповідач у судові засідання 17.03. та 16.04.2015р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі (письмовий відзив міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси відповідача згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 01.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ" (власник) та Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" (споживач) укладено договір № 10 про надання послуг по трансформуванню електроенергії та відшкодуванню витрат по обслуговуванню електротехнічного обладнання.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є умова відшкодування витрат власника по наданню послуг по обслуговуванню електротехнічного обладнання та трансформуванню електроенергії, яка використовується споживачем на власні потреби через обладнання підстанції, яка належить власнику.
Згідно п. 3.1 договору за надані послуги споживач сплачує власнику вартість послуг з розрахунку (на момент укладення договору) 0,0648 грн. за 1 квт год. спожитої електроенергії за кожний обліковий місяць.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата послуг власника по трансформуванню електроенергії та обслуговуванню електротехнічного обладнання здійснюється споживачем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за обліковим на підставі рахунків власника на розрахунковий рахунок або в касу власника.
Пунктом 3.3 договору сторонами узгоджено, що оплата за послуги здійснюється з моменту фактичного надання послуг на підставі рахунків власника.
Позивачем відповідачу були виставлені рахунки № СФ-0000528 від 31.12.2012р. на суму 18 879 грн. 20 коп., № СФ-0000015 від 31.01.2013р. на суму 20 298 грн. 39 коп., № СФ-0000057 від 28.02.2013р. на суму 20 718 грн. 99 коп., № СФ-0000144 від 31.03.2013р. на суму 18 527 грн. 29 коп..
Відповідач лише частково здійснив оплату по рахунки № СФ-0000528 від 31.12.2012р. у розмірі 321 грн. 69 коп.
Не сплачено залишилася сума у розмірі 78 102 грн. 18 коп., яка і склала суму основного боргу.
Отже, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений, в результаті чого сума основного боргу склала 78 102 грн. 18 коп.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 85 від 27.11.2013р. з вимогою погашення заборгованості.
03.12.2013р. за № 011/4494 відповідач надіслав на адресу відповідача відповідь на претензію, відповідно до якої просить позивача, у зв'язку з складним фінансово-економічним становищем підприємства надати розстрочення оплати заборгованості.
Крім того, 26.11.2013р. за № 04/4414 відповідач надіслав на адресу позивача підписаний та скріплений печаткою підприємства акт звіряння взаємних розрахунків на суму основного боргу 78 102 грн. 18 коп.
Отже, сам відповідач актом звірки станом на 01.11.2013р. підтвердив суму основного боргу у розмірі 78 102 грн. 18 коп.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 102 грн. 18 коп. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4392 грн. 83 коп. 3% річних.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.
Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт виконання зобов'язань за договором № 10 від 01.01.2007р. належним чином відповідач не довів.
Позивачем по рахунку № СФ-0000528 від 31.12.2012р. на суму 18 557 грн. 51 коп. нараховано 1 113 грн. 45 коп. 3 % річних;
по рахунку № СФ-0000015 від 31.01.2013р. на суму 20 298 грн. 39 коп. нараховано 1 167 грн. 16 коп. 3 % річних;
по рахунку № СФ-0000057 від 28.02.2013р. на суму 20 718 грн. 99 коп. нараховано 1 139 грн. 54 коп. 3 % річних;
по рахунку СФ-0000144 від 31.03.2013р. на суму 18 527 грн. 29 коп. нараховано 972 грн. 68 коп. 3 % річних.
Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 392 грн. 83 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 71854,01грн. пені (з урахуванням заяви позивача про уточнення - зменшення розміру позовних вимог), детальний розрахунок в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.2 договору за порушення строків оплати за послуги, відповідно до п. 3.2 договору споживач несе відповідальністю у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми несплати за кожен день прострочення.
Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 10 від 01.01.2007р. у розмірі 71854,01грн. не суперечить нормам діючого законодавства України та підлягає стягненню саме у цій сумі.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 102 грн. 18 коп. основного боргу, 4 392 грн. 83 коп. 3% річних, 71854,01грн. пені. В іншій частині позову відмовити (в нарахуванні інфляційних нарахувань в розмірі 22865,38грн.).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 16.04.2015року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м. Слав'янськ, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа", м. Слав'янськ Донецька область задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк виробнича одиниця Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" (84122 Донецька область, м. Слав'янськ, вул. Іскри, 5, код ЄДРПОУ 05540965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ" (84112 Донецька область, м. Слав'янськ, вул. Комунарів, 18, код ЄДРПОУ 20336400) 78 102 (сімдесят вісім тисяч сто дві) грн. 18 коп. основного боргу, 4 392 (чотири тисячі триста дев'яносто дві) грн. 83 коп. 3% річних, 71 854 (сімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн.01коп. пені, 3086 (три тисячі вісімдесят шість)грн. 98 коп.судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 22.04.2015р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.