21 квітня 2015 року Справа № 876/5435/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Левицької Н.Г., Кухтея Р.В.
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У листопаді 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» звернулося до суду з позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.11.2012 року: №0001432330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 552,00 грн., в тому числі: 80 368,00 грн. - за основним платежем, 40 184,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001422330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 150 690,00 грн., в тому числі: 100 460,00 грн. - за основним платежем, 50 230,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби від 06.11.2012 року №0001432330 та №0001422330.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем, як підрядником, були укладені договори на виконання підрядних робіт з ПП «Екоенергобуд», а також був укладений договір оренди риштування. Вказані угоди оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками суб'єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.
Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Еталон» з його контрагентом - ПП «Екоенергобуд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, актом здачі приймання робіт, виписками з банківських рахунків позивача щодо оплати контрагенту виконання робіт та платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт. При цьому, щодо реального виконання будівельних робіт на об'єктах позивача не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.
Судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємства щодо контрагента позивача - ПП «Екоенергобуд», оскільки вироку суду в цій справі немає та не доведені обставини щодо неможливості виконання робіт вказаним суб'єктом господарювання. Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ПП «Екоенергобуд» від 11.06.2012 року за №508/2204/35009599 щодо його взаємовідносин з ПП «Фірма «Західпостачторг», оскільки вказана фірма не має відношення до господарських операцій позивача з його контрагентом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки податкового органу від 24.10.2012 року №733/2240/33004211 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового та іншого законодавства, Цивільного кодексу України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є висновки Тисменицької МДПІ, зроблені на підставі отриманих результатів перевірки контрагента позивача. Зокрема, згідно акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 508/2204/35009599 від 11.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екоенергобуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень, жовтень 2010р. Встановлено, що по підприємству ПП «Екоенергобуд» «Порушено провадження у справі про банкрутство». Від ДПІ у Галицькому районі м. Львова отримано акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Західпостачторг» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 р. від 23.11.2010р. № 5907/23-209/36417519 та акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Західпостачторг» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість від 29.12.2010 року №6079/23-409/36417519. У зв'язку із непредставленням первинних документів для перевірки, в порушення статгі 7 Закону завищено податковий кредит. Аналізуючи дані податкової звітності (для перевірки не представлено жодних первинних бухгалтерських документів) встановлено, що ПП «Фірма «Західпостачторг» декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств згідно таблиці 2 та продажу покупцям, наведених в таблиці 1, які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи для перевірки не представлено. Враховуючи вищевикладені факти, а також те, що податковий кредит не підтверджений первинними документами, свідчить про те, що ПП «Фірма «Західпостачторг» безпідставно формує податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Одночасно, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП «Фірма «Західпостачторг» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, при перевірці підприємством не доведена реальність операції не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Фірма «Західпостачторг» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Наведені обставини свідчать, що за період липень-серпень, жовтень 2010 року господарська діяльність ПП «Екоенергобуд» має ознаки нереальності здійснення.
Таким чином, апелянт стверджує, що по ПП «Екоенергобуд» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за липень-серпень, жовтень місяць 2011 року. А отже, інформація, отримана за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача, використана Тисменицькою МДПІ як доказ спрямованості умислу на безпідставне формування податкового кредиту, шляхом укладення фіктивних угод.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» зареєстроване як юридична особа 19.05.2004 року Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33004211, та взяте на облік як платник податків з 21.05.2004 року за №568 Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби. Відповідно до свідоцтва від 13.02.2009 року за №100222042 є платником податку на додану вартість. Згідно ліцензії серії АВ №459989 від 30.04.2009 року зі строком дії до 06.08.2012 року ТОВ «Еталон» на момент виникнення спірних правовідносин мало право на зайняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури.
У період з 17.10.2012 року до 24.10.2012 року працівниками Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Еталон» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах із ПП «Екоенергобуд».
За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.10.2012 року №733/2240/33004211, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення: п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого знижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Екоенергобуд» за жовтень 2010 року в сумі 80 368,00 грн., а саме за жовтень 2010 року - 80368,00 грн.; п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Екоенергобуд» за за 2010 рік в сумі 100 460,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 100 460,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.11.2012 року: №0001432330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 552,00 грн., в тому числі: 80 368,00 грн. - за основним платежем, 40 184,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001422330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 150 690,00 грн., в тому числі: 100 460,00 грн. - за основним платежем, 50230,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Встановлено, що 01.10.2010 року між ТзОВ «Еталон» (генпідрядник) та ПП «Екоенергобуд» (субпідрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт №01-01/10-ЮС з ПП «Екоенергобуд» на загальну суму 545 000,00 грн. Також, між вищевказаними суб'єктами були укладені аналогічні договори на виконання підрядних робіт: №01-04-/10-10С від 04.10.2010 року на суму 40 000,00 грн., №02-07/10-10С від 07.10.2010 року на суму 380000,00 грн., №01-05/10-10С від 05.10.2010 року на суму 10 000,00 грн., №01-07/10-10С від 07.10.2010 року на суму 190 000,00 грн., №02-08/10-10С від 08.10.2010 року на суму 320000,00 грн. та №01-08/10-10С від 08.10.2010 року на суму 195 000,00 грн.
Крім того, 01.10.2010 року між ТОВ «Еталон» та ПП «Екоенергобуд» був укладений договір оренди риштування №01-01/10-10Р на загальну суму 45003,00 грн.
У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як слідує із матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Еталон» з його контрагентом - ПП «Екоенергобуд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, актом здачі приймання робіт, виписками з банківських рахунків позивача щодо оплати контрагенту виконання робіт та платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт.
Вищевказані угоди, укладені між ТзОВ «Еталон» та ПП «Екоенергобуд» оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками суб'єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.
За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).
Згідно п.2.4 ст.2 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На момент видачі податкових накладних ТзОВ «Еталон» та ПП «Екоенергобуд» були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і ними було правомірно видано податкові накладні.
Що стосується висновків апелянта щодо недійсності та нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «Еталон» з його контрагентом - ПП «Екоенергобуд»суд апеляційної інстанції зазаначає:
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем таких доказів надано не було.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі №2а-3573/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Н.Г. Левицька
Р.В. Кухтей
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.04.2015 року.