21 квітня 2015 року Справа № 876/5893/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Левицької Н.Г., Кухтея Р.В.
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року про зміну способу виконання постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсіїв,-
30.01.2014 року відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Головного управління юстиції Львівської області звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 15.06.2011 року у справі № 2а-847/11 шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року включно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч. 1 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум за цей період, що становить 167,10 грн.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року заяву задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 15.06.2011 року, стягнувши з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 167,10 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично змінив не спосіб виконання рішення, а суть цього рішення, оскільки вказано змінити спосіб виконання шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області певних коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15 червня2011 року, яка набрала законної сили, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч. 1 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум за цей період.
Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з приписами п.2 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).
Виходячи з аналізу резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 15 червня 2011 року та наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покладені на відповідача зобов'язання, є обраним судом видом захисту порушених прав позивача шляхом задоволення його позовних вимог.
Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.
При цьому у адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, ч. 1 ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Матеріали справи свідчать, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» та «спосіб виконання судового рішення» за своїм змістом не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, а вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-394а13, яка в силу приписів частини 1 статті 244-2 КАС України зобов'язує суди привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного процесуального питання судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання постанови суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року у справі №445/321/14-а скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Головного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Н.Г. Левицька
Р.В. Кухтей
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.04.2015 року.