16 квітня 2015 року Справа № 876/4890/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської районної державної адміністрації на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій,-
В лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Миколаївської районної державної адміністрації про про визнання протиправними дій Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області шляхом вимагання листом (вих. № 02-27/0-159/14 від 23 січня 2014 року) заступника голови Миколаївської районної державної адміністрації С. Ф. Марущака письмового пояснення від адвоката Правосудька Олександра Миколайовича, щодо здійснення відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції примусового виконання виконавчого листа № 1313/928/2012 року, виданого на підставі рішення від 29 березня 2012 року Миколаївського районного суду по справі № 1313/928/2012 за позовною заявою ОСОБА_1, до ОСОБА_4
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року адміністративний позов задовольнено повністю. Визнано протиправною дію Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області шляхом вимагання листом (вих. № 02-27/0-159/14 від 23 січня 2014 року) заступника голови Миколаївської районної державної адміністрації С. Ф. Марущака письмового пояснення від адвоката Правосудька Олександра Миколайовича, щодо здійснення відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції примусового виконання виконавчого листа № 1313/928/2012 року, виданого на підставі рішення від 29 березня 2012 року Миколаївського районного суду по справі № 1313/928/2012 за позовною заявою ОСОБА_1, до ОСОБА_4
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в відхилити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у листі чітко зазначено про те, що дане прохання виходить від органу опіки та піклування районної державної адміністрації, яким власне є Комісія з питань захисту прав дитини.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, до органу опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації надійшла заява від ОСОБА_4. З поданої заяви вбачається, що Миколаївським районним судом 20.04.2012 року виданий виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно в розмірі по 900 грн. на кожну дитину до досягнення найстаршої дитиною повноліття. ОСОБА_4 сплачував на ім'я ОСОБА_1О аліменти на утримання дітей поштовим переказом, які перераховувались на банківську карточку Правосудьку О.М. відповідно до виданої на його ім'я ОСОБА_1 довіреності.
Посилаючись на ч.1 ст.186 Сімейного кодексу України, заступник голови Миколаївської районної державної адміністрації С. Ф. Марущак звернувся до Правосудька О.М. із листом, у якому просив останнього надати органу опіки та піклування Миколаївської районної державної адміністрації письмове пояснення щодо цільового витрачання аліментів, які ОСОБА_4 сплачував на користь ОСОБА_1 на утримання трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в областях через відповідні управління державної виконавчої служби. Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду.
Згідно ст. 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон № 586-XIV) місцеві державні адміністрації вирішують питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
Водночас механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, врегульований Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Згідно із п. 1, 2 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.
На виконання вимог пункту 3 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, яким районні, районні у м. Києві та м. Севастополі державні адміністрації у двомісячний строк зобов'язано утворити комісії з питань захисту прав дитини та затвердити положення про них.
Відтак, вирішення питання, що є предметом розгляду у даному спорі віднесено до компетенції Комісій з питань захисту прав дитини, а не до повноважень голів чи заступників голів районних адміністрацій.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, при зверненні до Правосудька О.М. з листом (вих. № 02-27/0-159/14 від 23.01.2014 року) в якому просив останнього надати органу опіки та піклування Миколаївської районної державної адміністрації пояснення щодо цільового витрачання аліментів, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Миколаївської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 813/941/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя О.І. Довга
суддя З.М. Матковська