06 квітня 2015 року Справа № 3855/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Ліщинського А.М.,
судді Запотічного І.І.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю представників:
від позивача Павлій І.Б.
від відповідача 1 Марків В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а-6995/12/1370 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів до ПАТ «ВіЕс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» про стягнення в доход держави коштів, отриманих за договором купівлі-продажу, -
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась із позовною заявою до ПАТ «ВіЕс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» про визнання недійсним господарського зобов'язання - договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, від 07.09.2010 року, укладеного між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ», застосувати до зазначеної вище угоди наслідки нікчемних правочинів, а саме: стягнути з ПАТ «ВіЕс Банк» в доход держави кошти в сумі 3848425,16 грн., одержані на підставі нікчемної угоди від 07.09.2010 року, а з ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» в дохід держави отримане нерухоме майно за договорам купівлі-продажу від 07.09.2012 року, а саме нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що в ході проведеної податковим органом виїзної планової перевірки ПАТ «ВіЕс Банк» було виявлено факт укладення правочину, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 406219,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 507773,50 гривень. Зазначена вище сума визначена наступними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.03.2012 року: № 0000092331/3928, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, що становить 507773,50 та визначено штрафні санкції у розмірі 126943,38 грн.; № 0000082331/3927, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 406219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 101555,00 грн. В ході проведеної перевірки було також встановлено, що 07.09.2010 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та громадянкою ОСОБА_3 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та прийнято у власність приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 20.12.2007 року. Даний об'єкт нерухомості був переданий в іпотеку для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № КР46081 від 19.12.2007 року. Вартість зазначеного об'єкта нерухомості згідно п.2.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомості здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр ринкових досліджень» від 14.08.2012 року становила 5238115,44 грн. Також було виявлено факт того, що між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010 року, відповідно до якого ПАТ «ВіЕс Банк» продало, а ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» купило нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно до п. 2.2 зазначеного вище Договору купівлі-продажу та відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомості здійсненої суб'єктом оціночної діяльності «ЮрЕксперт» від 07.09.2010 року вартість продажу об'єкта нерухомого майна становила 3207020,83 грн. Підставою для звернення податкового органу до суду слугує висновок про невідповідність вказаної ціни рівню справедливих ринкових цін, що склались на ринку на час здійснення названої господарської операції, наслідком чого стало заниження бази оподаткування та ненадходження до бюджету необхідної суми податку із цієї операції.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а-6995/12/1370 в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача 1 надав суду пояснення по суті поданої скарги, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач 2 - ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест», повідомлялась судом про час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у позовній заяві та апеляційній скарзі, однак конверт з викликом його до суду повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання», а тому відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України дана особа вважається повідомленою про розгляд справи.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача у справі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС правонаступником Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 371609.
Представник відповідача 1 повідомив суд, що 16.12.2013 року ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» змінено найменування на ПАТ «ВіЕс Банк», у зв'язку ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником за правами та обов'язками ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» згідно зі Статутом ( витяг зі Статуту долучено до матеріалів справи).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
07.09.2010 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та прийнято у власність приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 20.12.2007 року. Даний об'єкт нерухомості був переданий в іпотеку для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № КР46081 від 19.12.2007 року. Вартість зазначеного об'єкта нерухомості згідно п.2.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомості здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр ринкових досліджень» від 14.08.2012 року становила 5238115,44 грн.
ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010 року, відповідно до якого ПАТ «ВіЕс Банк» продало, а ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» купило нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору купівлі-продажу та Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомості здійсненої суб'єктом оціночної діяльності «ЮрЕксперт» від 07.09.2010 року вартість продажу об'єкта нерухомого майна становила 3207020,83 грн.
07.09.2010 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач 1 надав відповідачу 2 кредит у розмірі 486638,00 доларів США для придбання приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
07.09.2010 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення виконання кредитного договору.
06.12.2011 року позивачем проведено виїзну планову перевірку відповідача 1, та виявлено факт укладення правочину, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ. За результатами перевірки винесені податкові повідомлення - рішення.
02.03.2012 року позивачем винесено рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000092331/3928, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, що становить 507773,50 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 126943,38 грн. та № 0000082331/3927, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 406219,00 грн. та штрафні санкції в сумі 101555,00 грн.
12.04.2012 року позивач звернувся до суду з вимогою про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, розрахованих із застосуванням звичайних цін.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2001 року № 742/11/13-11 та згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Господарська операція за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.09.2010 року, укладеного між ПАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 590, 0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 були списані з балансу відповідача 1 та передані у власність відповідача 2 за актом приймання-передачі. Відповідач 2, у свою чергу, сплатив відповідачу 1 кошти за купівлю вказаних нежитлових приміщень у сумі, визначеній за згодою сторін у договорі, яка склала 3848425,00 гривень. Право власності на зазначені вище приміщення було зареєстроване за відповідачем 2. Зазначені обставини не спростовані позивачем та підтверджуються матеріалами справи.
Виходячи із вимог чинного законодавства слідує, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність, умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Як вбачається з обставин справи, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.
Саме по собі господарське зобов'язання, яке оформлено відповідними первинними документами, не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Встановлено, що наданими позивачем доказами не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) і не підтверджено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.234 ЦК України; у свою чергу, матеріалами справи документально підтверджується виконання зобов'язань по укладеним угодам.
Згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.
Колегія суддів зазначає, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Аналогічна позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.2010 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а-6995/12/1370 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.